Із глибоким сумом ми сприйняли звістку про смерть нашого Приятеля з Костополя. Ми втратили активного громадського діяча й патріота. Те, як він жив, – це прекрасний приклад того, як своїми ініціативами можна рятувати пам’ять про земляків. 

29 травня в Костополі попрощалися з Євгенієм Наумовичем, хранителем кресової пам’яті.

Із Євгенієм Наумовичем ми познайомилися рік тому, коли одного дня він прийшов до нашої редакції. Тоді ми почули про непросту долю його сім’ї, пов’язаної з багатьма місцевостями на Волині.

Сенс свого життя Євгеній Наумович вбачав у тому, щоб упорядкувати кладовище в Холоневичах, де серед односельчан спочиває його батько. Він робив це за власні кошти. Сам шукав інформацію про сім’ю й односельчан в архівах, сам проектував пам’ятники (пан Євгеній поставив хрест у Холоневичах на місці криниці, де свій останній спочинок знайшли жертви подій 1943 р., та планував відновити хрест-пам’ятник на кладовищі). Був для нас прикладом людини з дуже активною життєвою позицією.

Називаючи пана Євгенія людиною Кресів, маємо на увазі визначення, що з’явилося ще в давні часи, – українний поляк. Він репрезентував традицію двох культур – польської й української. Не вибирав, яка з них для нього важливіша. У його житті найбільше важила повага до ближнього.

Був уже в досить поважному віці, попри те в його присутності ми почувалися набагато старшими. Його наснаги вистачило б на декілька осіб. Як мав мету і план, то відразу реалізовував. Міг собі це дозволити, бо був добрим фахівцем у різних галузях: зварював, мурував, реставрував… Найчастіше покладався на власні сили й можливості. Був сповнений енергії та планів на майбутнє. Нам його дуже бракуватиме.

Редакція «Волинського монітора» і Товариство польської культури на Волині імені Еви Фелінської висловлюють співчуття родині та близьким Євгенія Наумовича.

ВМ