В Україні про якість послуги, явища чи предмета свідчить додана до слова частинка «євро». Щодня ми можемо побачити чи почути: «євроремонт», «єврошоп», «Євромайдан», «товари з Європи». Не можу дочекатися, коли вже нарешті пункти обслуговування і магазини запропонують новий спосіб організації черги – «єврочергу».
Постараюся більше не ходити в аптеку в Україні. Там мені вривається терпець і, попри всю мою симпатію до українців, відчуваю, що відмінності між нашими народами є і швидко вони не зникнуть.
Нас єднає багато чого: схожа мова, подібні традиції, обряди, гостинність і т. д. Але якщо хтось хоче знайти відмінності, нехай іде до аптеки (або до банку, за квитком на потяг чи просто до магазину).
Терпляче стою у черзі в аптеці у звичайній багатоповерхівці. Велике, просторе, кондиціоноване, тихе приміщення – як і має бути в аптеці. Так само, як у польській. Колись я стала, як завжди, посередині, так, аби бачити всі черги і піти до віконечка, яке звільниться першим. І тут раптом переді мною з’явилося кілька клієнтів, які спокійно зайняли місця безпосередньо біля пунктів обслуговування клієнтів. Зрозуміла, що тут не діє правило однієї черги і несміло зайняла місце в одній із тих, які утворилися поблизу віконець. Не минуло й хвилини, а вже хтось пхається переді мною. «Вибачте, але я тут стою», – ввічливо інформую. «Так? Ну, то посуньтеся!» Відтоді почалися мої скандали в українських аптеках.
Ні разу не було так, аби в аптеці мені хтось не дихав прямо в потилицю. Неважливо, що аптечні приміщення мають в середньому 16 м кв. – усі завжди повинні стояти купою. Зима, грип, літо, спека, люди спітнілі, зашмаркані, хворі, закашляні, кволі, вагітні – це все не має жодного значення. Не можна віддалятися. Щільно один за одним люди пхаються до віконечка за ліками.
В аптечній тиші, стоячи біля вуха покупця, можна прислухатися до розмов клієнта з фармацевтом. «У вас є лактовагінал?» «Ні, але є ректальний відповідник». «Ні, мені потрібно вагінально. Шкода, але мені не підходить». І ось так вагінальні справи залагоджуються в тихому товаристві всіх інших відвідувачів аптеки.
Стоїть за мною жінка. «Чи не могли би Ви від мене відсунутися. За Вами ж нікого немає», – прошу, відчуваючи, що на скроні вже починає від нервів сіпатися жилка. «А в чому проблема?» – допитується та. «У тому, що це аптека й не треба висіти один на одному», – відповідаю. «У нас так не прийнято», – каже жінка з ноткою зверхності, почувши, мабуть, мій іноземний акцент. «А може я хочу купити психотропні таблетки, антиретровірусні препарати, бо в мене СНІД, або віагру? Може в мене свинячий грип, короста або воші! Ви не боїтеся?» – говорю з безсиллям і зі сльозами на очах. «То Вам треба до лікаря, а не в аптеку», – чую у відповідь і розумію, що ментальність тут зміниться не швидко.
Хто зможе пояснити, чому українці лізуть один одному на плечі в чергах, нехай напише мені на адресу: ewa441@poczta.onet.pl.
Ева МАНЬКОВСЬКА,
Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ОРГАЗМ НА КОРДОНІ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВЕРНУТИСЯ ЧИ НЕ ВЕРНУТИСЯ – ОСЬ ПИТАННЯ
ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ: ШАНСИ ТА ЗАГРОЗИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВТОРГНЕННЯ ПОЛЯКІВ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ІКОНИ, ШАНСОНИ І ГОЛА БАБА
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ЗАЯВА АНТИПОЛЯКА
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: 100 ЛАЙКІВ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: РЯТУВАЛЬНИЙ КРУГ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ПРО ПРАПОР, ЯКИЙ (МЕНІ) ДЕСЬ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: КРАЩЕ БУТИ БАГАТИМ І ЗДОРОВИМ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ПОСТАРАЙМОСЯ НІЧОГО НЕ РОБИТИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ЯК Я СОБІ БАТЬКІВ ВИХОВАЛА
