Два тижні тому приїхала до мене моя сестра. Відзначу, що відколи я живу тут, у Рівному, я в сім’ї перша, хто поперся з-над Бобра (Болеславець, Нижньосілезьке воєводство) за Буг.
Для мого тата це ніяка не подорож, адже він, як офіцер артилерійських військ, уже тут був у 80-х роках. В Акерманських степах (тих із «Кримських сонетів» Адама Міцкевича) вони випробовували ракети великої дальності, тож усе, що, на його думку, цікаве, він уже бачив (?). Одна з моїх сестер уже майже приїхала до Львова, але «та нууу, краще ні, адже в Криму почалася війна», моїй подрузі все «не дають відпустки» і т. д., і т. п. Врешті я здалася. Нехай вони собі їздять у відпустки до екзотичних країн і насолоджуються благами ситого Заходу, а я тим часом обрала напрямок проти течії – в Україну!
Одного вересневого дня, раптово і з невідомих причин, моя сестра прийняла відважне рішення приїхати до мене. Перехід через Буг зайняв нам літаком із Вроцлава близько години. Якось так сталося, що ніхто з Криму не стріляв. Із Донбасу теж не чутно було вибухів. Лише пейзаж зеленої України з пісні «Гей, соколи» простирався за ілюмінаторами літака, що летів до Львова. Аеропорт як аеропорт – такий самий, як у Вроцлаві, тільки при перевірці паспортів – якась така урочисто-патетична атмосфера, як у бібліотеці.
Приїхали ми до Рівного. «Край, що тече молоком і медом», – прорекла моя сестра, зіткнувшись із благами, які несе це місто звичайному поляку з-над Бобра (або Вісли, або чого бажаєте!).
Спочатку був візит до косметолога. Вона виявилася висококваліфікованим лікарем-дерматологом, тож шкода було не скористатися її послугами. Тим більше, в Польщі дерматолог-косметолог – поєднання досить рідкісне. Вони трапляються, радше, у відокремленому вигляді: дерматолог (прийом – 80 злотих) або косметолог (прийом – від 700 злотих). Послуга коштувала 1800 грн, тобто приблизно втричі менше, ніж у Польщі. Її просто не можна було не зробити ще раз, тому другий візит запланували одразу на наступний тиждень.
Потім – марафон по «Єврошопу» (мережа стокових магазинів). Усе в перерахунку на злоті коштувало половину від польської ціни. Три торби, напхом напхані одягом, ми виносили з магазину вже за першим разом. По четвергах привозять новий товар, тож другий тур закупів ми запланували провести за кілька днів. Про всяк випадок, однак, заходили між запланованими поставками, щоби перевірити, чи чогось не пропустили. Банкнота 50 євро мінялася в обміннику на пачечку кольорових купюрок, як у грі «Монополія». Потрібно було мати їх про запас, адже не всюди є банкомати.
Між покупками потрібно було перекусити. На хороший початок – французький сніданок за 7 злотих. Після обшуку чергового торгівельного центру – вишуканий обід із двох страв за 15 злотих у ресторані з видом на центральну площу міста. В перервах – кава за злотий, щонайбільше за два злотих. Після шопінгу треба було відновити сили, тож ми пішли на український борщ за 3 злотих у комплекті з двома гарячими булками з часником. Усі ці трапези відбувалися у приємних інтер’єрах ресторанів і кав’ярень, у м’яких кріслах, із зичливим персоналом.
У час, вільний від шопінгу, моя сестра ходила до парку Шевченка – під час прогулянок, милуючись кольорами осені, вона почувалася ніби в Саських садах.
Далі – обов’язковий візит до музично-драматичного театру. Два походи. Перший був важким. Похід зіпсувало слово «дружина», яке повторювали під час спектаклю «Вечеря з диваком», бо моя сестра думала, що вони шукають якусь футбольну команду («drużyna» польською означає «команда», – ред.). А потім виявилося, що йшлося про жінку. Що тут поробиш. Другий похід був вдалим! Рок-опера «Біла ворона» (за 6 злотих!) не залишила питань. Не потрібно було знати української, щоб отримати незабутні враження. Прекрасна, сучасна вистава. Таку в Польщі можуть собі дозволити люди, яким не шкода 200 злотих на культпохід.
І, врешті, кульмінація мандрівки – татуха! Після прискіпливого орієнтування на місцевості, аналізування «Фейсбука», масштабних громадських слухань і довгого кастингу ми обрали тату-майстра. Сучасне обладнання, дотримані стандарти безпеки – це, звісно, самі плюси! А на додачу він ще й гожий, як вікінг із далекої Скандинавії. Ціна його послуг – 700 гривень. Таке саме тату в Польщі коштувало б також 700, але злотих. Тату-майстер набив на долонях моєї сестри дві гарненькі ластівки.
Ну, й навіщо витрачати цілий маєток у Баден-Бадені? Ну, немає тут, може, пальм і диких пляжів. Погода буває абияка. Зате є великий туристичний потенціал, не відкритий іще ані поляками, ані українцями. Це не тільки пам’ятки і море, а й сфера послуг. Велика, неосвоєна економічна ніша. Можна нарікати на незручні потяги чи брудні маршрутки, а можна придумати прекрасний, ексклюзивний відпочинок, який пересічний турист із Заходу ніколи не забуде. Він із радістю витратить тут гроші, а іншим розповість про свою пригоду за Бугом. Справа не лише в низьких цінах і високому рівні послуг (навіть вищому, ніж у Європі). Справа теж у людях, відкритих до гостей, турботливих і дбайливих. Хіба не так повинні будуватися економічні відносини?
Сьогодні я чекаю на чергових гостей. Цього разу з Лондона. Вони вже записані на прийом до дантиста, косметолога та «вікінга». В середині листопада мають приїхати мої батьки. Моя сестра придбала картку постійного клієнта авіаліній, що обслуговують рейси Вроцлав–Київ. У січні вона прилітає (за 39 злотих в одну сторону!) у чергову ексклюзивну відпустку all-inclusive до нашого міста.
Я натомість потираю руки й задумуюсь над відкриттям бізнесу. Може, організувати спа-тури до Рівного? Може, нарешті хтось доведе до кінця справу з рівненським аеропортом і сюди зможуть прибувати літаки з Польщі? Завдяки цьому туристи можуть приїхати саме до нас і саме ми привабимо заможного європейця. Гастрономічні заклади, магазини одягу, клініки естетичної хірургії, стоматологічні кабінети, готелі, хостели, єднайтеся! Я оголошую загальну мобілізацію. Можливе вторгнення поляків із-під німецького кордону. Є потенціал і шанс на конкретну співпрацю та обопільне задоволення.
Ага, я навіть знаю, яким буде рекламний слоган. Може, найновіша татушка моєї сестри, зроблена у «вікінга»: «Все гаразд»?
Ева МАНЬКОВСЬКА,
Українсько-польський союз імені Томаша Падури
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: 10 РОКІВ ІСТОРІЇ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВІДЛИГА
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ЧАС ПОМСТИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: УЯВНИЙ БАНДЕРІВЕЦЬ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: НЕВИДИМІ КОРДОНИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: КИМ ТИ Є? СТАРИМ ПОЛЯКОМ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ДИКТАНТ-ШОУ «ПО-ПОЛЬСЬКЄМУ»
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: НА ГРАНИЦІ (ПРАВА)
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВОІСТИНУ БЕЗВІЗ!
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ДВА МІСЯЦІ СВОБОДИ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ОРГАЗМ НА КОРДОНІ
РІВНЕНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ВІДНОСИНИ: ВЕРНУТИСЯ ЧИ НЕ ВЕРНУТИСЯ – ОСЬ ПИТАННЯ
