У тексті «Волинь на найдавніших картах» ми розказували про появу картографії як науки та перші карти, на яких зображено волинські землі. Сьогодні розповімо про мапи XVII ст., на яких було позначено Волинь.
У XVII ст. картографія як наука здійснила значний прорив. Наступні кардинальні зміни в методах створення карт відбулися наприкінці XVIIІ ст. Розвиток картографії, як і інших наук, напряму пов’язаний з економічним і культурним розквітом держави. В різні часи лідерами в цій галузі були Італія, Нідерланди, згодом Франція та Англія.
У Польщі, до складу якої входили волинські землі, за часів короля Сигізмунда ІІІ (1587–1632 рр.) також відбувся значний прорив у розвитку картографії. На початку його правління розпочалися роботи зі створення чи не найвідомішої польської карти XVII ст. – легендарної Радзивіллівської мапи. Вона відіграла величезну роль у розвитку картографії Волині. Її автором був Томаш Маковський, а створення розпочалося стараннями князя Миколая-Кшиштофа Радзивілла «Сирітки» з Несвіжа.
Радзивіллівська мапа Томаша Маковського
Значимість Радзивіллівської мапи полягала в тому, що це була перша карта від часів Бернарда Ваповського і Себастьяна Мюнстера, в якій простежуються значні зміни в деталізації та точності розташування об’єктів. Як зазначив дослідник волинської картографії Кароль Бучек, Радзивіллівська мапа стала основою польської картографії на півтора століття, до 1769 р., коли розпочався новий етап розвитку цієї галузі. Щоправда, Томаш Маковський не відобразив Волинь із такою точністю і деталізацією, як Литву, хоча добре знав землі навколо Олики, яка була резиденцією волинських Радзивіллів.
Порівняно з попередниками Маковський значно збагатив карту водною мережею та збільшив кількість нанесених населених пунктів. Передусім він доповнив і уточнив зображення всіх приток Прип’яті, зокрема Горині, Турії та ін. Витоки й гирла цих рік нарешті зобразили згідно з фактичним місцем їх розташування. Деякі зображувалися з підписаними притоками, серед яких – Луга, Іква, Вілія, Корчик. Хоча і значних помилок на мапі не вдалося уникнути. Наприклад, на ній немає ріки Стохід і зазначено, що Іква розпочинається під Кременцем тощо.
Найважливішим моментом, порівняно з давніми картами, було значне збільшення кількості населених пунктів. До 30 міст, зображених на мапі Ваповського, на Радзивіллівській мапі додано ще 50 населених пунктів. Були також помилки в підписах назв міст. Луцьк, наприклад, підписали як Lusuc. Багато неточностей – і в зображеннях кордонів Волинського воєводства. Наприклад, за його межами виявилися Вишневець, Збараж, Красилів та Старокостянтинів.
Автором ще однієї легендарної мапи XVII ст., створеної через кілька десятиліть після Радзивіллівської, був найвідоміший військовий картограф давньої Польщі, француз Гійом Левассер де Боплан. Він був автором відомого «Опису України», вперше опублікованого в 1651 р., завдяки якому Західна Європа вперше дізналася про землі під назвою Україна. В 1645 р. Боплан передав граверам велику «Спеціальну карту України» масштабом 1:452000, яку завершили в 1650 р. Він опрацював також «Загальну карту України» масштабом 1:1800000, розміром 42×54,5 см та південною орієнтацією, що була спрощенням вищезгаданої карти. Її перша редакція була виконана гравером Гондіусом та опублікована в 1648 р. у Гданську. На обох цих картах Волинь була не так ретельно деталізована, як Поділля чи Центральна Україна. Боплану був відомий тільки незначний район Волині між Берестечком і Бродами, де він будував оборонний замок для свого протектора Станіслава Конєцпольського, тому йому не вдалося уникнути помилок, особливо в модифікації шляху деяких рік.
Загальна карта України Боплана
Фрагмент Загальної карти України Боплана
Історія легендарної карти Боплана почалася в 1639 р., коли картограф створив рукописну мапу під назвою «Tabula Geographica Ukrainska» («Українська географічна карта») форматом 44,5×62,5 см і масштабом 1:1500000. Саме на цій карті вперше вжито географічний термін Україна. На ній було накреслено 275 населених пунктів, 80 річок, 4 острови, 13 порогів, 4 ліси та 2 моря. Особливо детально було позначено водойми і населені пункти в басейнах Дністра, Бугу та Дніпра. Карту опублікували в рукописному атласі Фрідріха Гетканта, який нині знаходиться у Військовому архіві в Стокгольмі.
Карта Боплана «Tabula Geographica Ukrainska»
Невдовзі після Бопланівської карти, у 1665 р., в Парижі вийшла перша окрема мапа з волинськими землями авторства Ніколи Сансона (1600–1667 рр.). За основу була взята карта Ґійома Боплана та Радзивіллівська карта Маковського, але вона відрізнялася кращою деталізацією. У 1665 р., використавши «Спеціальну карту України» Боплана, Нікола Сансон видав сім окремих карт з українськими землями. За даними відомого дослідника української картографії Андрія Байцара, Нікола Сансон підготував дві карти з волинськими землями: «Верхня (Горішня) Волинь, т. з. луцькі землі; частина великої карти України» («Haute Volhynie, ou Palatinat de Lusuc; tiré de la Grande Carte d'Ukraine, du Sr. le Vasseur de Beauplan / Par le Sr Sanson d'Abbeville» та «Низова (Долішня) Волинь, частина великої карти України» («Basse Volhynie, ou Palatinat de Kiow, tiré entierement de la grade Ukraine du Sr. le Vasseur de Beauplan»).
Карта України Ніколи Сансона
Друга половина XVII ст. – перша половина XVIII ст. – це роки занепаду польської картографії, з чим пов’язаний і застій у розвитку картографії Волині, адже за цей час не вийшла жодна доповнена і вдосконалена карта з волинськими землями. У цей період практично не відомі нові польські мапи. Всі нові карти видавали картографи Західної Європи. Через відсутність нових даних вони брали за основу карти Маковського, Боплана і Сансона. Таку ситуацію в картографії пов’язують із занепадом культурного розвитку Польщі в часи королів із Саксонської династії до 1769 р., коли відбулися перші спроби реформування польської картографії.
Віктор ЛІТЕВЧУК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
«ВОЛИНЬ НА КАРТАХ XVI–XX СТОЛІТЬ»: У ЛУЦЬКУ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ КАРТОГРАФІЧНИХ ЕКСПОНАТІВ
