Є одна картина Бознаньскої, «У майстерні», написана в 1897 р. (нині знаходиться в Національному музеї у Кракові), яку деякі мистецтвознавці інтерпретують як шифр і ключ до біографії мисткині.
Цей дещо таємничий і похмурий твір представляє заховану в майстерні, за мольбертами й полотнами, малу, трохи налякану й несміливу дівчинку. Попри темні барви, переплетені лише пасмами золота, з полотна на глядача дивляться чорні проникливі очі. Світле обличчя дитини, від якого віє смутком, відчуженістю і страхом, віддзеркалює почуття художниці.
У майстерні, 1897 р.
«Бознанська затьмарює багатьох своїх сучасників, які в її часи яскравіше, ніж вона, виблискували й були помітнішими. Бо, цитуючи Пруста, «у ній із глибшими дарами поєднувала дар, який має небагато художників; (…) той, що вона використовувала кольори не стільки тривалі, скільки особисті, що так само, як і час не змінює їхньої свіжості, так і учні, котрі наслідують їхнього винахідника, і навіть майстри, які його перевершили, не можуть затьмарити їхньої оригінальності» (Павел Таранчевський).
Ольга Бознанська була винятковою художницею. По-перше, їй удалося зійти на вершину мистецтва, яку в її часи майже виключно опанували чоловіки. По-друге, у її полотнах є щось незвичне; хтось міг би сміливо сказати, що її роботи не мають тем, таких, які ми можемо знайти в Матейка чи Мальчевського. Однак те, що захоплює художницьку свідомість мисткині, що проявляється в портретах, пейзажах чи натюрмортах, що цікавіть Бознаньску найбільше, – це «Дух», присутній у світі.
Ольга Бознанська прийшла на світ 15 квітня 1865 р. у кам’яниці «Під павліном» на вулиці Святого Яна в Кракові у сім’ї уродженки Франції Ежені Мондо й Адама Бознанського гербу Новіна. Отримала надзвичайно ретельну освіту, про яку подбала мати. Вона теж, позбавлена спілкування з оточенням з огляду на слабке знання польської мови, старалася вберегти своїх дітей від зовнішнього світу. Ця ізольованість від середовища, захисна парасолька, яку відкрила мати, призвела до того, що вже в ранньому дитинстві в малої Ольги з’явилися певні дивацькі звички й поведінка. Художницький талант у дівчинки проявився вже в перші роки життя. Бознанські, помітивши, як розвиваються вміння дочки, вирішили послати її в Мюнхен, щоби вона там могла продовжувати свою мистецьку освіту. Саме там були створені перші видатні її картини, які вже тоді виділялися сформованим власним стилем. Саме там художниця прийняла виняткове як на ті часи рішення відмовитися від сімейного життя і повністю присвятити себе мистецтву. Бознанська говорила: «…всією душею я живу малярством».
Насправді в певний момент здавалося, що й у Бознанську поцілила стріла Амура, через молодшого за неї на кілька років художника Юзефа Чайковського. Були навіть пристрасні листи, в яких той писав: «…моя золота, кохана пані Ольго, о, якби я ще міг Вас бачити, то вже більше би нічого не прагнув! Весь час думаю про кохану Крихітку, я весь час перебуваю у Вашій майстерні, супроводжую Вас на обід, на прогулянку, на вечерю, в кімнату, всюди». Проте художниця відкинула його залицяння.
Творчість мисткині з плином часу досягла повної зрілості. Її художньому стилю притаманна певна умовність форми, яку вона творить, як нічим необмежену вільну пляму, позбавлену виразних, чітких контурів. Бознанська спеціально робить хроматичні протиставлення: сірого, коричневого і чорного; зеленого, коричневого і чорного; а також білого, рожевого і чорного. Саме схильність до такої колористичної гами стала причиною її прізвиська «сіра художниця».
Ольга Бознанська утримувала себе переважно портретуванням. Ось як запам’ятав позування художниці Артур Рубінштейн: «Я з’являвся щодня о четвертій, сідав у крісло, що стояло на невеликому підвищенні, і залишався там на годину або дві. (…) рівно о п’ятій Бознанська переривала малювання. «Час на чай, – оголошувала, – і на візит моїх білих мишок».
Автопортрет
Луї Восель, один із найвідоміших французьких критиків тієї пори, так писав про художницю: «Що за мисткиня! Славетна полька переслідує нас, призводить до (…) шалу, зачаровує».
Малярство Бознанської, основою якого став рафінований спектр кольорів, побудований переважно на кольорі, який дещо відходить від реальності й надає метафізичних рис фігурам та речам, вистояло під ударами мінливих художніх стилів та моди. Воно залишилося понадчасовим, оригінальним і неповторним.
Кафедральний собор у Пізі, 1905 р.
Зигмунт Любіч-Залеський, професор польської літератури у Сорбонні, у жовтні 1940 р. написав: «Пані Ольга Бознанська, улюблена, капризна, чутлива ангельська душа в тілі, різьбленому, як фігурка з Танагри, мисткиня з глибоким музичним поглядом на світ, померла цими днями – похорон відбувся останньої суботи».
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ ПОНГОВСЬКИЙ – ХЛОПЕЦЬ ІЗ ПЛАКАТОМ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МИСТЕЦТВО – ЦЕ ВТЕЧА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВЛАДИСЛАВ ПОДКОВИНСЬКИЙ – ХУДОЖНИК БАГАТЬОХ І ЛИШЕ ОДНІЄЇ КАРТИНИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АНДЖЕЙ ВРУБЛЕВСЬКИЙ – БУНТІВНИК, ЛЕГЕНДА ПОЛЬСЬКОГО СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВІЧНИЙ ШУКАЧ ТАДЕУШ МАКОВСЬКИЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПЬОТР МІХАЛОВСЬКИЙ – РОМАНТИК У СЛУЖІННІ НЕЗАЛЕЖНІЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАГІЧНИЙ СВІТ ЮЗЕФА МЕГОФФЕРА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯЦЕК МАЛЬЧЕВСЬКИЙ – МАНІЯ СМЕРТІ Й ЛЮБОВ ДО ЖИТТЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: АРТУР ҐРОТТҐЕР – ХУДОЖНИК НЕЗАЛЕЖНОЇ ПОЛЬЩІ
