Костел у Казимирці упродовж століть славився чудотворною іконою Матері Божої. У лихолітті Другої світової війни ікона безслідно зникла, костел був зруйнований, а місце, де він стояв, заросло бур’янами.

І ось через багато років Матір Божа Казимирецька повертається додому.

13 квітня в село Казимирка (нині село Кузьмівка Сарненського району Рівненської області) численно прибували віряни. Біля хреста, встановленого на місці, де колись стояв костел Святого Казимира, на честь якого назвали село, влаштували польовий вівтар. Поряд – ікона. Паломники з Польщі та України, місцеві жителі та священники зібралися, аби помолитися перед чудотворною іконою Матері Божої Казимирецької.

Усього на літургію зібралися понад 300 осіб, серед них були представники Української православної церкви Московського патріархату, кілька груп із Польщі, традиційно приїхали учасники Волинського мотоциклетного рейду.

Копія ікони, втраченої в 40-х роках ХХ ст., була написана за ініціативи працівників Фундації культурної спадщини – організації, яка займається реконструкцією колегіати в Олиці. У 2016 р., під час Світових днів молоді, її освятив Папа Франциск, а тепер ікона урочисто повернулася на рідну землю, на Волинь.

Перед богослужінням присутні помолилися за душі тих, хто загинув у трагічних подіях на Волині під час Другої світової війни, потім відбулася меса. Очолили її оринарій Луцької дієцезії, єпископ Віталій Скомаровський та парох парафії Преображення Господнього в Сарнах, отець Владислав Лукасевич, організатор цього заходу.

Проповідь, яка торкнулася сердець всіх присутніх, виголосив владика Віталій. Закінчив він її словами: «Ми молимося сьогодні за жертв і просимо пробачення в Марії, нашої Матері, за все, чим ми зранили її непорочне серце, за брак любові і байдужість, за непрощення і жорстокість, за брак віри, бо, коли ми не бачимо в ближньому брата, ми не визнаємо одного Отця в небі і Марію як нашу Матір. Дякуємо Тобі, Маріє, наша Мати, що Ти в цій святій іконі повертаєшся до нас, хоча Ти ніколи не залишала нас без своєї материнської любові. Це ми відвертаємося від Тебе і блукаємо далеко від дому Отця. Опікуйся завжди нами і веди нас до Ісуса Христа, нашого Господа і Бога».

Після кінцевого благословення всі прочитали польською та українською мовами молитву до Пресвятої Богородиці Марії в чудотворній Казимирецькій іконі. Ця молитва востаннє звучала перед іконою майже 80 років тому.

Молитва до Пресвятої Богородиці Марії в чудотворній Казимирецькій іконі

О наймилосердніша Пані і Володарко наша, поглянь милостивим оком на Твій вірний люд, який зі сльозами та невимовним зітханням горнеться до підніжків Твого вівтаря і молить Тебе вислухати та зглянутись – о Маріє, почуй і вислухай!

Передусім благаємо Тебе: візьми під свою опіку наш рідний край, Волинь, та всю нашу Батьківщину. Благоволи її зберегти у незалежності, спокої, благополуччі та силі, вбережи від мору, голоду, вогню і війни. А її дітям, підданим Твоїм, випроси у свого Сина згоду і єдність, збайдужілим – ревність, засмученим – розраду, заблукалим і грішникам – навернення, хворим – зцілення.

Вчини своїм могутнім заступництвом, щоб ми, об’єднані узами братерської любові, ще за життя тут, на землі, Синові Твоєму Ісусу Христу і Тобі, Маріє, завжди вірно служили, а після смерті, як слуги добрі та піддані Твої, навіки оточували Твій трон у небесах.

Душам же померлих випроси у Сина Твого вічне спочивання у місці слави і віковічного блаженства.

Просимо Тебе про це, возносячи серця, руки і очі, зрошені сльозами, і схиляючи низько голови перед Твоєю величчю, о Володарко, о Мати, о Покровителько, о Захиснице наша! Амінь.

Переклад українською Анатолія Оліха

Прибули на месу також паломники з конкафедральної парафії Святого Войцеха в містечку Прабути (Поморське воєводство в Польщі). Вони запросили владику Віталія до свого міста на урочисте встановлення й освячення іншої копії ікони Матері Божої Казимирецької, Покровительки Волині, що відбудеться 15 серпня, на свято Успіння Богородиці. Переважна більшість мешканців Прабутів – потомки поляків, які жили в Сарненському повіті на Волині. У пам’ять своїх предків і щоби, за словами одного із прабутян, «певним чином повернути собі нашу Матір Божу», вони замовили для свого костелу копію ікони. До речі, дід художника, який її писав, родом із Костополя. Тож потомки волинян, які живуть за сотні кілометрів, тепер матимуть шматочок Волині на теперішній Батьківщині.

Текст і фото: Анатолій ОЛІХ