Повернуті із забуття: Ян Круль
Статті

Нарисом про Яна Круля, учителя фізкультури та співів у гімназії в Сарнах, ми продовжуємо цикл статей, присвячених учителям міжвоєнної Польщі, які у 1939–1941 рр. зазнали репресій із боку радянської влади.

Ян Круль народився 1896 р. у Тарнові (нині Малопольське воєводство). Його батько, Ігнацій Круль, працював маляром. Мати, Пауліна Круль (1866 р. н.), як зазначено в анкеті арештованого, що зберігається в архівно-слідчій справі Яна, була службовицею. У справі також збереглися відомості про те, що на початку Другої світової війни вона мешкала в Тарнові на вулиці Нарутовича, 7.

Окрім Яна, в родині було ще шестеро дітей. Станом на 1939 р. найстарший із них, Олександр (1891 р. н.), працював військовим інженером та жив у Варшаві на вулиці Ікара, 1, Марія (1894 р. н.) емігрувала до Америки, Ядвіга (1897 р. н.) теж мешкала у Варшаві, Зигмунд (1898 р. н.) працював учителем малювання у Кракові, Тадеуш (1900 р. н.) викладав у місті Велюнь (нині Лодзьке воєводство), наймолодший, Станіслав (1914 р. н.), проживав у Тарнові.

Ян мав досвід служби в австрійській армії, де перебував у 1915–1918 рр. у званні підпоручика. 1918–1922 рр. він служив у Війську Польському. За цей час Яну довелося побувати на більшовицько-польській війні. На початку липня 1920 р. він брав участь у боях під Рівним, де польське військо потерпіло поразку. З армії демобілізувався у званні поручика резерву.

1923 р. він приїхав до брата у Варшаву, який на той час уже працював військовим інженером. Олександр прихистив Яна на час його навчання у Варшавському університеті, де той закінчив курс фізичного виховання.

Перше місце роботи Ян Круль отримав 1925 р. у місті Пружани (нині Білорусь), у місцевій гімназії. 1929 р. він переїхав до Сарн, де працював учителем фізкультури та співів у гімназії.

У Сарнах вчитель мешкав на вулиці Рицарській, 27 разом із дружиною Феліцією Янівною (1908 р. н., уродженка Вільна), з якою взяв шлюб 1934 р., та сином Анджеєм-Вацлавом (1935 р. н.). Дружина Яна працювала учителькою фізики в сарненській гімназії.

19 грудня 1939 р. Сарненський повітовий відділ НКВС арештував Яна Круля. Підставою для ув’язнення стало «розголошення державної таємниці».

У ніч із 17 на 18 грудня 1939 р. Ян розповів Феліції, що 15 грудня він був у НКВС, де дав письмову згоду співпрацювати та допомагати карально-репресивним органам. Свій вчинок Ян пояснив так: «В отношении того, что меня предупреждали, чтобы я не разглашал о связи с органами НКВД, я помню хорошо, но я не мог скрыть этого своей жене. Я считал, что выдавать органам НКВД своих товарищей это является не этично и пошло… Я как польский патриот и в добавок являюсь офицером польской армии не могу работать на Советскую власть и выдавать своих товарищей, которые будут идти против Советского строя…»

Свідком у справі Яна Круля була його дружина. Саме вона 18 грудня о 10.00 прийшла до повітового відділку НКВС у Сарнах і повідомила про розмову з чоловіком.

Яна звинуватили у злочині, передбаченому ст. 109 КК УРСР. На момент завершення слідства, 22 липня 1940 р., арештант перебував у харківській в’язниці НКВС № 1. Постановою Особливої наради при НКВС від 18 жовтня 1940 р. Яна Круля визнано соціально-небезпечним елементом і засуджено до восьми років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Термін покарання він відбував в «Ухтіжемлазі».

Krol Jan 1

Krol Jan 2

Krol Jan 3

В архівно-слідчій справі збереглося посвідчення, датоване 25 серпня 1941 р., відповідно до якого після підписання угоди Сікорського-Майського між СРСР та урядом Польщі у вигнанні Яна Круля як польського громадянина амністували на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР. Для проживання він обрав місто Бузулук Чкаловської області.

Krol Jan 4

Заключенням прокуратури Рівненської області від 7 липня 1989 р. Ян Круль потрапляє під дію ст. І Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосовно жертв репресій, що мали місце в період 30–40-х та початку 50-х рр.»

Подальші долі Яна Круля та його близьких нам не відомі.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АЛЬФРЕД АУСОБСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ФЕЛІКС СЕНЧКОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЛІАН КРУЛЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МІХАЛ МІЦКЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ ЦАЛА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЮЧЕВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВЛАМПІЙ ГРИГОР’ЄВ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЛЕРІАН СЛІВІНСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: НІНА ОССОВСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛІМПІЙ МАЗУР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИХАЙЛО ГЛЯСС

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ОЛЕКСАНДР ЗГЛИНИЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДВАРД ХЛЄБІК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ТАДЕУШ СЦИВЯРСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЧЕСЛАВ БОГДАНОВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВАЦЛАВА ЦАЛОВА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН СТАВЯЖ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МИКОЛА ПРИСЯЖНЮК

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022
Повернуті із забуття: Людвік Пажух
Статті
Герой цього тексту був серед тих польських поліціянтів, які евакуювалися на Волинь під час наступу на Польщу військ Вермахту. Багато хто з них потрапив у тенета радянських карально-репресивних органів.
28 грудня 2021
Повернуті із забуття: Леонтій Кот
Статті
Леонтій Кот протягом 10 років працював у Басівкутському постерунку поліції. У 1941 р. НКВС засудив його до восьми років виправно-трудових таборів.
15 грудня 2021
Повернуті із забуття: Адам Здолинський
Статті
«Обвинувачується в тому, що служив у польській поліції», – таку графу можна побачити у спеціальному формулярі, на якому слідчі НКВС оформляли обвинувальний висновок. Є такий документ й у справі рівненського поліціянта Адама Здолинського.
26 листопада 2021
Повернуті із забуття: Марцін Вальчак
Статті
Марцін Вальчак, герой нашого чергового нарису, до Другої світової війни працював старшим поліціянтом 2-го комісаріату поліції в Лодзі.
18 листопада 2021
Повернуті із забуття: Юзеф Брощик
Статті
Слідчий НКВС СРСР Лєнський одразу висунув вирок Юзефу Брощику. На титульній сторінці кримінальної справи він написав: «П’ять років виправно-трудових таборів». Проте під час короткого слідства, що тривало 18–24 грудня, енкаведист збільшив термін ув’язнення.
05 листопада 2021