Волинська кавалерійська бригада була утворена 1 квітня 1937 р. у результаті перейменування кавалерійської бригади «Рівне», яка, у свою чергу, була створена внаслідок реорганізації кавалерійських частин у 30-х роках минулого століття.

Першим командувачем Волинської кавалерійської бригади (ВКБ) став командир кавалерійської бригади «Рівне», полковник Адам Коритовський. У червні 1939 р. його на цій посаді замінив полковник Юліан Філіпович. У 1937–1939 рр. частини ВКБ дислокувалися, зокрема, в Рівному, Острозі, Білій Криниці неподалік Кременця та Дубні.

13 серпня 1939 р. під час літніх навчань, які відбувалися під Луцьком і Дубном, ВКБ отримали наказ про мобілізацію.

«У серпні 1939 р. Волинська кавалерійська бригада після швидко проведеної мобілізації була доставлена залізничним транспортом у розпорядження командування армії «Лодзь», – пише Войцех Влодаркевич у квартальнику «Bellona». Солдати ВКБ мусили тоді передислокуватися до села Мокра неподалік Ченстохови, тобто на кордон із Третім Рейхом (зараз Клобуцький повіт у Сілезькому воєводстві). «1 вересня 1939 р. під Мокрою Волинська кавалерійська бригада дала бій 3-й броньованій дивізії Вермахту, яку потужно підтримувала авіація Люфтваффе. Бригада здобула перемогу, відбивши всі наступальні дії противника, попри його відчутну перевагу, й завдавши йому серйозних втрат», – продовжує автор.

Битва під Мокрою увійшла в історію як один із найбільших боїв вересня 1939 р. ВКБ, перемігши противника, який мав двократну кількісну перевагу і багатократну перевагу в озброєнні, дала тоді героїчний приклад польським частинам, які вели оборонну війну. На жаль, у наступні вересневі дні під натиском німецьких військ ВКБ, як і інші частини Війська Польського, була змушена відступати на схід. 23 вересня, після програної битви під Яцнею, полковник Юліан Філіпович розпустив рештки бригади. Частина 19-го полку волинських уланів, одна з частин ВКБ, приєдналася до Новогродської кавалерійської бригади, проте після поразки у бою під Владиполем (26–27 вересня) вона теж припинила своє існування.

Історію ВКБ та її героїчний бій під Мокрою описали, наприклад, Казимир Скшесінський у книзі «Волинська кавалерійська бригада. Залізна бригада», Анджей Вільчковський у виданні «Анатомія бою. Волинська кавалерійська бригада під Мокрою, 1 вересня 1939 р.» та Анджей Весоловський і Юліуш Тим у праці «Мокра Дзялошин 1939 р.»

У бою під Мокрою брав участь, зокрема, ротмістр Болеслав Дешерт. Він народився в 1901 р. у селі Великі Цепцевичі (нині Володимирецький район Рівненської області). Після розпуску ВКБ повернувся на Волинь, де його арештували енкаведисти, а згодом розстріляли в Катині. У Рівному нині живе його племінниця Тамара Островська, яка є членкинею Товариства польської культури в Рівному імені Владислава Реймонта. З Волині походив теж українець Володимир Холод, який загинув у бою під Мокрою і похований в одній із братських могил.

1 вересня цього року відбулися заходи з нагоди 80-ї річниці битви під Мокрою, які організувало управління гміни Мєдзьно в Сілезькому воєводстві. На запрошення Ришарда Собєрая, голови Товариства пропагування традицій польської кавалерії у Хшанові, в них взяли участь також члени Товариства польської культури в Рівному імені Владислава Реймонта та представники Рівненської районної ради.

Заходи почалися принесенням військової присяги групою солдатів 13-ї сілезької бригади територіальної оборони. Пам’ять загиблих у битві вшанували символічною перекличкою полеглих та почесним залпом. Учасники пам’ятного зібрання поклали квіти і запалили лампадки біля пам’ятника Героям битви під Мокрою. На завершення відбулася реконструкція битви.

Наталя ДЕНИСЮК, Владислав БАГІНСЬКИЙ
Фото: Микола МЕЛЬНИК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

У ТИННОМУ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ СОЛДАТІВ КОРПУСУ ОХОРОНИ ПРИКОРДОННЯ

У МЕЛЬНИКАХ ВШАНУВАЛИ ПАМʼЯТЬ СОЛДАТІВ КОРПУСУ ОХОРОНИ ПРИКОРДОННЯ