Субота 5 жовтня стала особливим днем для католиків Горохова. Цього дня єпископ Віталій Скомаровський освятив місце, де буде збудований католицький храм.
Перший відомий історикам костел у Горохові, який мав подвійну назву – Успіння Пресвятої Діви Марії і Віднайдення Всечесного Хреста – був споруджений у 1619–1626 рр. Хоча не виключено, що й раніше в цьому містечку був католицький храм, адже перша писемна згадка про нього датується 1450 р. На початку ХІХ ст. костел згорів, тож тодішній власник Горохова, граф Валеріан Стройновський, у 1808 р. збудував нову святиню. Споруда простояла майже півтора століття, аж доки в 1950-х рр. її розібрали за наказом радянської влади.
У Горохові, який із 1600 р. мав магдебурзьке право, здавна проживали разом українці, поляки та євреї. Друга світова війна зруйнувала традиційний уклад містечка. У вересні 1942 р. були знищені місцеві євреї, громада яких до війни нараховувала понад 3800 осіб, а вже в січні 1944 р. звідси втекли поляки. Від євреїв залишилася лише велика братська могила поза межами міста, від поляків – теж лише могили на місцевому кладовищі. У 1973 р. совєти ліквідували і цвинтар. Ті католики, яким пощастило вижити в м’ясорубці Другої світової і в часи переслідування релігії, воліли мовчати і про своє віросповідання, і про національність.
Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почалося відродження католицької парафії у Горохові. Нечисельна громада майже три десятиліття збиралася на богослужіння в орендованих Товариством польської культури імені Еви Фелінської приміщеннях місцевої спортивної школи. Весь цей час католики не переставали прагнути власного храму. Врешті їхні зусилля принесли плоди – у 2016 р. Горохівська міська рада виділила земельну ділянку й надала дозвіл на побудову храму. І ось 5 жовтня цього року єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцької дієцезії, освятив майданчик, на якому споруджуватимуть костел. Він стоятиме на місці, де було католицьке кладовище.
Храм носитиме ім’я Владислава Буковинського – пароха луцького кафедрального собору Святих Апостолів Петра і Павла, в’язня радянських таборів, Апостола Казахстану, беатифікованого у 2016 р. До речі, це перший в Україні костел, присвячений цьому блаженному.
Урочистості розпочалися молитвою на розарії за всіх, хто спочивав на горохівському кладовищі. Після цього відбулися меса й обряд освячення місця під храм. Літургію зі своїм єпископом співслужили священники Луцької дієцезії: настоятель луцької кафедральної парафії та одночасно настоятель горохівської парафії, отець-канонік Павло Хом’як, отець-канонік Вітольд-Йосиф Ковалів, отці Роман Власюк і Марцін Цесельський. У месі взяли участь горохівські парафіяни, католики з Луцька та чисельна група паломників із Польщі.
У проповіді владика Віталій нагадав усім про життя блаженного отця Владислава Буковинського (до речі, свого земляка, адже вони обидва родом із Бердичева), який об’єднував не тільки поляків та українців, а й німецький, російський, литовський, казахський народи, адже служив усім без винятку. Кілька разів він мав можливість виїхати до Польщі, але без вагань після радянських таборів залишився в Казахстані, аби нести Боже слово і Божу любов в’язням і вигнанцям. Також єпископ наголосив: «Тоді був час, коли святині зачиняли, а тепер, слава Богу, настав час, коли ми маємо можливість ці святині будувати. І ми хочемо дякувати Богові, що живемо в той час, коли святині будуються. Це час великої Божої благодаті. Не всім людям випадає в їхній долі взагалі можливість покласти цеглину в будівлю, де прославлятимуть Бога».
Наприкінці єпископ Віталій подякував усім присутнім за молитву, а особливо горохівським парафіянам – жменьці католиків, яка, попри все, вистояла і тепер зводить власний храм.
Після богослужіння віряни вшанували реліквії свого покровителя. Отець-канонік Вітольд-Йосиф Ковалів подарував усім присутнім останню підготовлену ним публікацію – «Дев’ятницю за посередництвом блаженного отця Владислава Буковинського». Книга вийшла трьома мовами – польською , українською та російською.
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
