Прізвище Опалка відоме кожному знавцю мистецтва. Насамперед воно асоціюється з іменем Роман, хоча гріх було б не згадати про Генрика, чудового графіка, який спеціалізувався на літографії, старшого брата всесвітньо відомого польського концептуаліста.
Початок шістдесятих. У світі царюють мінімалізм та поп-арт. Отож, час на нові ідеї та віяння в мистецтві. В салонах і на стінах галерей з’являється концептуальне мистецтво, яке підносить на п’єдестал нічим не порушений сам процес творення. Народжується концептуалізм. У новому русі найсуттєвішим стає сама ідея, тобто концепція.
Роман Опалка, польський художник, який народився у 1931 р. у Франції, є одним із найбільш упізнаваних митців. Його роботи виставляють найбільші галереї світу. Вони висіли на стінах паризького Центру Помпіду, Музею сучасного мистецтва і музею Гуггенгайма в Нью-Йорку. Аж семикратно роботи Опалки виставлялися на венеціанському Бієнале. Його полотна були найдорожчими серед робіт польських художників, проданих за їх життя, – у 2010 р. в аукціонному домі Сотбі продали анонімному покупцеві три «Деталі» за 713 250 фунтів, тобто за понад 3 млн злотих. Спочатку митця цікавила матерії. Шорстка фактура зазвичай однотонних композицій захоплювала виразністю і смаком.
У середині шістдесятих, одночасно з появою концептуалізму, Опалка переживає процес кристалізації свого творчого методу. З’являється перша – як виявиться, одна з багатьох – картина, написана в рамках проєкту, яку сам творець назвав «Деталь». Перший твір – це чорне полотно, заповнене білими цифрами від 1 до 35327. Наступні, так звані «Чисельні картини», будуть продовженням першої. Полотна, покриті рядами чисел, які йдуть одне за одним. Справжнє ванітативне мистецтво, яке символізує ефемерність людського життя, безглуздя намагань людини й невідворотність проминання.
Цю символіку митець помістив у ряди чисел. Це був своєрідний акт документування часу, який невблаганно минає. Із 1972 р. спочатку чорне тло стало сірим, а потім художник із кожним черговим полотном став його прояснювати на 1 %. Задум і мрія Романа Опалки полягали в тому, щоби дійти до числа 7777777, яке він наніс би білою фарбою на сніжно-білому тлі.
В інтерв’ю художник часто говорив, що концепція творчої праці – це свого род конкурс, у якому митець змагається сам із собою і наперед приречений на програш. Через кілька років до своїх робіт митець почав додавати аудіозаписи, в яких він читає чергові написані ним числа. Згодом, крім полотен і записаного голосу, з’явилися ще фотографії Опалки. Разом із ходом часу він стає на них усе старшим, через що його твори наближаються до ванітативного мистецтва.
Творчість цього непересічного митця знаходила стільки ж прихильників, як і противників. Частина критиків мистецтва писали про його твори із захватом, захоплюючись і підносячи до небес його творчий талант, а також надзвичайну особистість. Інші ж досить безпосередньо і рішуче наголошували, що від робіт Романа Опалки набагато цікавішим є, також списаний цифрами, телефонний довідник. Однак – як це, на щастя, буває з мистецтвом – остаточну оцінку і розуміння ідеї твору треба залишити на розгляд глядача.
Роман Опалка помер у 2011 р. Число на його останньому полотні – 5590000. До сніжно-білого тла йому не судилося дійти.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ШИМОН КОБИЛІНСЬКИЙ – ЛЮДИНА-ОРКЕСТР
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПЕРОМ ТА ВУГІЛЛЯМ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВОЙЦЕХ ВАЙС І ЙОГО МАГІЧНА ПАЛІТРА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ФРАНЦІШЕК ЖМУРКО – САЛОННИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВЛАДИСЛАВ СЛЕВІНСЬКИЙ – ПОЛЬСЬКИЙ ГОГЕН
