Повернуті із забуття: Болеслав Горбатовський
Статті

Історією Болеслава Горбатовського ми продовжуємо цикл статей про польських учителів, які у 1939–1941 рр. зазнали репресій з боку радянського тоталітарного режиму.

Народився Болеслав Горбатовський 11 квітня 1899 р. в селі Сковорово Могилівської губернії. Відомо, що родина жила з власного сільського господарства, батько Болеслава Улян був землеміром, а матір підробляла, шиючи одяг. 1905 р. Уляна Горбатовського призвали на російсько-японську війну, під час якої він пропав безвісти. З дітей Горбатовських до зрілого віку дожив лише Болеслав. Інші померли. 1911 р. через важке матеріальне становище родини Болеслав був змушений іти учнем до слюсаря в Києві й паралельно готуватися до вступу в комерційну школу, в якій навчався в 1915–1918 рр.

Після завершення навчання 11 листопада 1918 р. Болеслав Горбатовський добровольцем пішов на службу до Війська Польського. Беручи участь у бойових діях під Рава-Руською, він отримав кілька важких поранень та втратив три ребра. Після лікування в люблінському госпіталі Болеслав повернувся до війська вже як писар. 10 січня 1921 р. він демобілізувався в званні капрала. Згодом його нагородили пам’ятною медаллю за війну 1918–1921 рр.

3 лютого 1921 р. Болеслав Горбатовський розпочав педагогічну діяльність. Першим місцем його роботи була школа у Вичівці (нині Зарічненський район Рівненської області), де він працював до 25 вересня 1925 р. Другим – школа в Іванчицях (нині Зарічненський район), де викладав до 1937 р., коли через хворобу і тривале лікування був змушений покинути роботу. З 1938 р. Болеслав як інвалід щомісяця отримував пенсію розміром 120 злотих.

1928 р. до 10-ліття Незалежності Польщі учитель отримав другу медаль. Ще однією він був відзначений 1931 р. за активну участь у переписі населення, а 1938 р. – за багаторічну службу.

Як і більшість учителів, що мали за плечами службу у війську, Болеслав Горбатовський у 1932–1934 рр. очолював осередок Союзу резервістів у Вичівській гміні, а в 1938–1939 рр., коли вже не працював у школі, був секретарем цієї організації, що нараховувала близько 70 членів. Учитель також належав до Ліги повітряної та протигазової оборони (LOPP), Союзу стрільців, пожежної дружини та учительської профспілкової організації.

Болеслав Горбатовський був одружений із Марією Іванівною (1897 р. н.). Відомо, що в міжвоєнний період жінка мешкала у Вичівці та займалася вихованням трьох дітей: Владислава-Тадеуша (1922 р. н.), Юліана-Віктора (1924 р. н.) та Юлії-Яніни (1923 р. н.). Після звільнення з роботи Болеслав допомагав дружині вести господарство. У її власності були 7 га землі, дві корови та кінь.

Достеменно невідомо, коли саме Болеслав Горбатовський повернувся на педагогічну ниву як директор школи в Іванчицях. Очевидно, це сталося після встановлення радянської влади.

Болеслава Горбатовського арештували 21 червня 1940 р. Він потрапив до Рівненської в’язниці НКВС. Його ув’язненню передувала наступна історія.

6 червня 1940 р. оперуповноважений Висоцького райвідділу НКВС Бакальчук у присутності голови сільської ради Вичівки Степана Крупки та мешканця села Адама Пруса здійснили обшук у будинку, де жила Марія Горбатовська, шукаючи вогнепальну зброю. Напередодні, 5 червня 1940 р., той же оперуповноважений у присутності секретаря сільської ради в Іванчицях Семена Пожарського та сторожа місцевої школи Семена Лазейка здійснив обшук квартири, в якій мешкав Болеслав. Із протоколу обшуку відомо, що в той же день директор школи намагався покінчити життя самогубством. Саме це стало причиною обшуку його та помешкання. Протокол свідчить, що у Болеслава Горбатовського вилучили одну двоствольну мисливську гвинтівку, тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, дві передсмертні записки та інші речі.

На допиті від 22 липня 1940 р. він аргументував спробу суїциду нервовим розладом, а 17 вересня розповів, що з приходом радянської влади думав, що його разом із родиною вивезуть до віддалених районів СРСР за те, що він був добровольцем у війську і брав участь у польсько-більшовицькій війні. Однак після виселення осадників пішли чутки, що тепер вивозити будуть лише чоловіків, а Болеслав не хотів розлучатися з родиною.

Horbatowski 2

Horbatowski 3

Власну зброю, якої мав три одинці, Болеслав Горбатовський продав у Пінську в травні 1939 р. після того, як староство не дало йому дозвіл на носіння зброї. Мисливську рушницю він позичив у голови сільської ради Масюка. 1 червня, а не шостого, як зазначено у протоколі допиту, за кілька годин до спроби самогубства Болеслав зібрав сільський актив, аби передати шкільні документи, а згодом пішов додому і зробив постріл. Із кульовим пораненням грудної клітки його доставили в госпіталь у Пінську.

Horbatowski 1

Директора школи арештували, коли він одужав, висунувши йому звинувачення у співпраці з польською поліцією. Він не заперечував того, що з 1932 р. систематично контактував із комендантом поліції Шевчиком та іншими поліціянтами, але стверджував, що не був конфідентом чи інформатором поліції, лише двічі на рік був змушений подавати звіти про діяльність пожежної дружини та Союзу стрільців. Однак одним із речових доказів у справі Болеслава Горбатовського був список конфідентів поліції, де фігурувало його ім’я. Серед речових доказів були також облікова картка члена Союзу резервістів та декларація про бажання вступити до лав цієї організації.

Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 17 травня 1941 р. за активну боротьбу проти революційного руху Болеслава Горбатовського засуджено до восьми років виправно-трудових таборів. Термін покарання він відбував у Магадані.

Horbatowski 4

8 вересня 1941 р. його амністували як громадянина Другої Речі Посполитої згідно з Угодою Сікорського-Майського і направили на проживання до Бузулука у Чкаловській області.

Horbatowski 5

Заключенням прокуратури Рівненської області від 28 грудня 1989 р. Болеслава Горбатовського реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БРОДЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДМУНД ВЕЛЬЗАНДТ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН БЛЯЙКЕ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ВЛАДИСЛАВ ДРОЗД

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ ГЕРДУСЬ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ГЛІБ НІЦКЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЄВГЕНІЙ БИЛІНА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАГДАЛЕНА ДЗЕРЖАК

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022