Наступний учасник циклу «Україна. Поляки на карантині» – Валентин Левчук, акушер-гінеколог із Луцька, член Товариства лікарів польського походження на Волині, яке діє з 2012 р. Розмова з ним відбулася навесні цього року.
Про себе
Я лікар-гінеколог. У медичній сфері працюю протягом 22 років. Спочатку закінчив Ковельський медичний коледж, а в 1998 р. – Буковинський державний медичний університет. Відтоді я був акушером-гінекологом Волинської обласної клінічної лікарні, а зараз працюю гінекологом у Волинському обласному перинатальному центрі.
Я член Товариства лікарів польського походження на Волині. Із власної ініціативи ми організовуємо «білі суботи». В костелах даємо оголошення про те, що всіх мешканців, котрі потребують допомоги, безкоштовно прийматимуть лікарі певного профілю. Збираємося і проводимо прийом на місцях. Кошти на потрібні хворим ліки надають міжнародний благодійний фонд «Карітас» та фундація «Польська гуманітарна група». Також опікуємося пам’ятками, наприклад, руїнами костелу та католицьким цвинтарем у Кисилині.
Чого позбавив мене карантин?
Карантин мене оминув. Не все так страшно, всі мої рідні та близькі здорові. На мою думку, поради та рекомендації ВООЗ, пов’язані з COVID-19, доведені до абсурду. Маска захищає протягом двох годин, надалі її потрібно змінювати. Де ми візьмемо 60 млн масок для всіх громадян України? Чому заборонені прогулянки в парках, якщо вони зміцнюють імунітет? І чому аж 10 поліціянтів виловлюють одну людину з Дніпра?
Звісно, мій ритм життя порушився. Я не можу поїхати до своєї доньки та онука, адже вони мешкають у Польщі. Мені не вистачає традиційних зустрічей із колегами з товариства на каві після роботи. Також ми не проводимо планових операцій, хоча я щодня на роботі.
Чого мене навчив карантин?
Передусім я тепер обходжуся без послуг перукаря. Рятує машинка. Оскільки велику кількість медичних та полонійних конференцій відклали або переформатували в онлайн, я приділяю багато часу навчанню на вебінарах.
І, знаєте, карантин – це час для переосмислення. Хочу побажати співгромадянам, щоб ми були більш терпимі до своїх бажань та стриманіші. Так, зараз спостерігається роздратованість, адже кошти закінчуються, велика криза в економіці. Але повинна лишатися любов до свого ближнього. Думаю, ви всі пам’ятаєте величезну чергу українців, які перетинали польський кордон, повертаючись додому. Вони поїхали працювати не від хорошого життя, і на час карантину в багатьох із них завершилися терміни дії контрактів, робочі візи тощо. Важливо це розуміти! Потрібно, щоб «холодильник» не перемагав здоровий глузд!
Після карантину
Після карантину я хочу випити кави з друзями та повернутися до планових операцій. Я хочу свята перемоги над коронавірусом. Щоб люди, яких зустрічатиму на вулиці, посміхалися і не мусили носити маски.
Розмовляла Олена ШУЛЬГА
Фото: Валентин КУЗАН
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЯКИ НА КАРАНТИНІ: ЕВА МАНЬКОВСЬКА З РІВНОГО
ПОЛЯКИ НА КАРАНТИНІ: ОТЕЦЬ МАР’ЯН ПОПЕЛЯР ІЗ БІЛОБОЖНИЦІ
