Часом, переглядаючи в інтернеті сотні архівних матеріалів, вдається натрапити на досить цікаві публікації, які можуть багато розповісти про якусь зі сторінок нашої минувшини.
Саме таке видання трапилося мені на сайті Університетської бібліотеки Люблінського католицького університету. На перший погляд – звичайна брошурка з якимись статистичними даними, з першої до останньої сторінки написана латиною.
Документ під назвою «Elenchus Ecclesiarum et Venerabilis Cleri Saecularis et Regularis Dioecesis Luceoriensis» – це щорічний інформатор римо-католицької єпархії зі списком усіх чинних храмів та духовенства (чернечого та єпархіального), виданий курією Луцької римо-католицької єпархії в 1938 р.
Титульна сторінка інформатора луцької римо-католицької єпархії за 1938 р. (фото з сайту Університетської бібліотеки Люблінського католицького університету)
Однак, як виявилося, серед сухих статистичних даних є багато цікавого: роки побудови та освячення храмів, імена фундаторів, наявність культу чудотворних ікон, якісь історичні чи культові традиції, вказано, дерев’яний костел чи мурований, кількість парафіян, населені пункти, які відносяться до парафії, прізвища чинних настоятелів (із роками народження й висвячення), філіальні та цвинтарні каплиці, найближчі до храму поштові відділення і залізничні станції, титули храмів. І все це латиною…
От я і почав вчитуватися в Assumptio BMV, Desponsatio BMV, Exaltatio Sanctae Crucis, Immaculata Conceptio, Septem Dolores Beatae Mariae Virginis, Sanctissima Trinitas…
На основі цієї інформації можна встановити титули майже 140 костелів (частина титулів чомусь не вказана). Серед цих майже 140 костелів 42 були освячені на честь Діви Марії. Решта – це тринітарні, христологічні, ангельські та агіографічні титули.
Серед усіх богородичних костелів Волині 12 були названі на честь Успіння Пресвятої Діви Марії. Але ще більше було Троїцьких костелів – 15.
Поширеними були також титули на честь Архангела Михаїла та Пресвятого Серця Ісуса – по дев’ять костелів мали такі назви. Вісім костелів було названо на честь Святого Йосифа, по шість – на честь Антонія Падуанського та Апостолів Петра і Павла, п’ять храмів – на честь Станіслава Єпископа і Мученика, по три – на честь Йоана Хрестителя та Преображення Господнього. П’ять костелів освячувалися на честь Хреста (причому два – в пам'ять про його Віднайдення, а три – Воздвиження).
Костел Вознесіння Господнього в Горохові (поштова листівка міжвоєнного періоду з колекції Андрія Кленка)
Костел-пам’ятник Святого Станіслава Єпископа і Мученика в Ковелі, 1936 р.
Ще по два костели були названі на честь популярних покровителів: Вацлава, Терези та Яна Непомука. Окрім Петра і Павла, ще двоє апостолів фігурували в назвах храмів: Андрій і Матвій (в Острівках і Несвічі відповідно). Зате у Володимирі був костел, який носив рідкісну назву – Розіслання Апостолів.
Костел Розіслання Апостолів у Володимирі-Волинському, 1932 р. (фото з польського Національного цифрового архіву)
Лише по одному костелу було названо на честь таких святих: Миколая (Биндюга), Франциска Сальського (Турійськ), Франциска Ассізького (Варковичі), Софії (Софіївка або ж Трохимбрід), Чеслава (Анноволя), Казимира (Казимирка, тепер Кузьмівка), Войцеха (Ковель), Лаврентія (Тайкури), Мартина і Єлизавети (подвійний титул костелу в Колодному), Варвари (Клесів), Йосафата (Володимир), Каетана (Березне), Йоана Кантія (Дубно), Роха (Білозірка). Один костел був присвячений Святому Духові – у Вишгородку. Були і дуже рідковживані титули, як от: Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії (Радивилів), Пресвятих Імен Діви Марії (Почаїв) та Ісуса (Устилуг), Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (Дружкопіль), Обручення Пресвятої Діви Марії (Олександрія).
Костел Святого Каетана в Березному, фото міжвоєнного періоду
12 костелів мали відразу два титули. Наприклад, кафедральний костел у Луцьку, окрім Петра і Павла, названий ще й на честь Святої Трійці. Подвійний титул мали теж семінарський костел у Луцьку, храми в Торчині, Колодному, Кременці, Порицьку (тепер Павлівка), Затурцях, Софіївці, Мацеєві (тепер Луків), Деражному, Рівному й Тучині.
Найбільша кількість парафій в одному місті була в Дубні – аж чотири.
Костел Святого Ігнатія Лойоли і Святого Станіслава Костки у Кременці, 1935 р. (фото з польського Національного цифрового архіву)
Підозрюю, хтось зі знавців зараз запитає: «А де ж згадка про костел із найзагадковішим титулом?»
Звісно, найзагадковіший і найбільш незвичний титул мав цуманський костел, який у 1936 р. освятили під іменем такого ж загадкового Святого Аргентина. Знайти бодай якусь інформацію про цього святого мені не вдалося.
Варто сказати, що цей костел мав не лише оригінальну назву, але й такий же оригінальний вигляд. Зведений у стилі романських базилік із якоюсь майже флорентійською ренесансною кампанілою-дзвіницею, він точно був вартий свого фундатора – останнього олицького ордината, князя Януша Францішека Радзивілла. І тут вкотре постає питання, що підштовхнуло відомого і впливового політика та дипломата обрати для збудованого ним же костелу такого незвичного патрона?
Костел Святого Аргентина в Цумані в день освячення, 1936 р. (фото з польського Національного цифрового архіву)
Частково на цю загадку пролила світло Марта Войнаровська – історикиня та журналістка видання «Gość Sandomierski», якій близьке все, пов’язане з Волинню. Отож, у польському Центральному архіві давніх актів їй вдалося віднайти інформацію про документ, який підтверджує, що єпископ луцький Ахаци Гроховський 12 грудня 1631 р. затвердив при свідках фундацію олицької колегіати, повторюючи документ Альбрехта Станіслава Радзивілла, виданий в Олицькому замку 15 вересня того ж року. Після переліку низки привілеїв і формальностей єпископ затвердив статус колегіати під титулом Пресвятої Діви Марії і Святого Аргентина!
Не відомо, які зміни відбулися протягом наступних дев’яти років, але в серпні 1640 р. новозбудований колегіальний костел був освячений єпископом луцьким Андрієм Гембицьким, але вже на честь Пресвятої Трійці. Цей титул костел носить і до сьогодні.
Відомо, що в костелі зберігалися мощі Святого Аргентина, подаровані Альбрехту Станіславу Папою Урбаном VІІІ у січні 1625 р., коли він, щойно ставши великим литовським канцлером, супроводжував королевича й майбутнього польського короля Владислава Вазу в його подорожі Західною Європою.
Колегіальний костел Пресвятої Трійці в Олиці, 1925 р. (фото з цифрової колекції Національного музею у Кракові)
Хто знає, можливо, таким чином останній олицький ординат через 300 років виконав якусь нереалізовану обітницю своїх предків, будуючи і називаючи костел іменем, яке колись мав носити головний храм їхньої ординації?
Роман ПАВЛЮК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
