У День Усіх Святих члени польських товариств та парафіяни кафедрального собору Святих Апостолів Петра і Павла вшанували пам’ять померлих на місці колишнього католицького кладовища в Луцьку.
Перші два дні листопада – особливий для католиків час. В урочистість Усіх Святих (1 листопада) і День спомину всіх померлих вірних (2 листопада) вони відвідують могили близьких і моляться за їхні душі. Традиційно в цей день на кладовищах відбуваються процесії, молебні, люди запалюють на могилах лампадки. Цього року, з огляду на епідемію коронавірусу, від традиції довелося трохи відступити.
Замість мес і процесій на чинних кладовищах у Гаразджі та Луцьку (на вулиці Рівненській) провели молебень на Меморіалі вічної слави, збудованому в середині 70-х рр. на місці католицького цвинтаря. Молитву очолили єпископ-ординарій Луцької дієцезії Віталій Скомаровський і парох кафедрального собору Святих Апостолів Петра і Павла, отець-канонік Павло Хом’як.
У 1960–1970-х рр., коли розбудовувався Луцьк, влада вирішила знести кілька кладовищ, серед них був і католицький цвинтар на Яровиці. Це кладовище було створене в 1803 р., невдовзі після третього поділу Польщі, коли Луцьк опинився у складі Російської імперії. На найстарішій його частині були розміщені могили і пам’ятники, перенесені з кладовища бернардинського костелу Святого Хреста (тепер Свято-Троїцький собор на Театральній площі). Це був єдиний католицький цвинтар у місті, а поховання на ньому здійснювалися до кінця 40-х рр. XX ст. Всього на цьому цвинтарі нараховувалося близько 16 тис. поховань. У 1976–1977 рр. на місці кладовища створили меморіальний комплекс для увічнення пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни (радянська ідеологія виокремлювала її з Другої світової війни), який отримав назву Меморіал вічної слави. Католицьке кладовище перестало існувати: частину тіл перепоховали, але більшість могил просто зарівняли бульдозером. Могильні плити і пам’ятники, серед яких були шедеври мистецтва, використали як будівельний матеріал або просто викинули на смітник.
На молебень зібралися кілька десятків людей. Згідно з рекомендаціями, присутні дотримувалися соціальної дистанції та мали на собі маски.
Молебень розпочався молитвою на місці, на якому, за припущеннями, були поховані луцькі католицькі священники, ченці та черниці, а серед них – матір Ядвіга Кулеша, засновниця Ордену бенедиктинок-місіонерок. Перед молитвою отець-канонік Павло Хом’як ознайомив усіх з історією кладовища, а також нагадав про отця Яна Рутковського – останнього післявоєнного луцького пароха, який служив, зокрема, в каплиці на цьому кладовищі, в котрій зараз міститься Дім панахиди.
Саме під Домом панахиди була проведена друга частина молебню. Присутні виклали тут хрест із лампадок. Цю традицію вже багато років плекає Товариство польської культури на Волині імені Еви Фелінської. Потім прочитали молитву «Ангел Господній», а єпископ-ординарій Луцької дієцезії Віталій Скомаровський уділив усім благословення. Після завершення молебню його учасники запалили лампадки біля пам’ятників Героям Небесної сотні, жертвам нацизму, воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС та інших, розташованих на меморіалі.
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ
