Може, вищенаведена назва звучить дещо банально. Імовірніше, багатьом вона здаватиметься глазурованою цукеркою, настільки солодкою, що аж зуби почнуть боліти. Мабуть, такі люди воліли б цей незвичайний різдвяний час не розцяцьковувати гірляндами і дзвіночками, а радше пережити в задумі, зосереджено й шанобливо.
Отож, міркую, що правда, як завжди, десь посередині – золотій середині, яка для кожного своя, проте певним чином спільна для всіх.
Багато художників у своїй мистецькій кар’єрі використовували власний винятковий талант для малювання картин, тематика яких повторювалася, як багаторазово перечитана книга або переглянутий фільм. Портрети, пейзажі, натюрморти, батальні або історичні сцени, акти, абстракцію можна знайти в доробку майже кожного майстра палітри.
Кожен із цих великих раніше чи пізніше брався за теми, багаторазово виражені іншими митцями. Однак кожного разу, як виникав новий твір, глядачі сприймали його з такими ж емоціями, як і ті, що були створені раніше. Завдяки чому та ж сама проблематика, порушена в різний час кількома митцями, однаково інтригує, цікавить і схиляє до роздумів широкі маси глядачів?
Відповідь здається банальною і незвичайною у своїй простоті. Кожен твір є окремим світом, він запрошує нас увійти індивідуальними дверима, до яких ведуть неповторні й особливі стежки, а йти ними – це єдина свого роду пригода. Отож, входячи в чарівний передріздвяний світ, погляньмо на нього очима багатьох авторів, котрі, як і більшість, опинилися під впливом Віфлеємської зірки.
У польському малярстві сцени народження Христа з’явилися в Середньовіччі. Найчастіше це були ілюстрації до літургійних книг, які в ту пору писали вручну. Ці виняткові шедеври мистецтва можна знайти, наприклад, у євангеліаріях. Однак одним із найпрекрасніших творів тих часів вважають фрагмент дерев’яного поліптиху Майстра з Госцішовіц – вівтаря, розташованого в базиліці Святого Йосифа в Каліші. Експерти зараховують його до найкращих зразків станкового живопису епохи пізньої готики в Центральній Європі.
В епоху бароко на особливу увагу заслуговують полотна Германа Гана, художника, який творив у Гданську. Це тут постав його найвідоміший шедевр – «Поклоніння пастухів». Це полотно вже є не містичною сценою, а подією, зануреною в реалії життя. Біля новонародженого Дитяти ми бачимо пастухів, ролі яких митець довірив гданським робітникам.
Яцек Мальчевський, Тадеуш Рибковський – це художники, в доробку яких ми знайдемо сцени, що зображають Святвечір. У Мальчевського святковий стіл зі шматочками чорного хліба, пустими мисками і крихтами оплатка стоїть у понурому нутрі сибірського бараку. Навколо зібралися засланці, учасники Січневого повстання. Може, серед них був і головний герой «Ляльки» Болеслава Пруса – Станіслав Вокульський?
Юзеф Мальчевський «Свят-вечір у Сибіру». Public domain
Мотив Віфлеємської зірки, символічної першої зірки, з якої починають вечерю, відображають у своїй творчості Войцех Коссак і Францішек Жмурко.
Важко в цій різдвяній перекличці не назвати таких виняткових художників, як Юзеф Мегоффер та Станіслав Виспянський. Автори багатьох поліхромій та вітражів виконали спільний проєкт – вітраж «Святе сімейство».
Ксаверій Дуніковський у кожного поціновувача мистецтва асоціюється, мабуть, передусім зі скульптурою. Проте й він не оминув різдвяної тематики. «Табірна ялинка» – картина, яка нагадує про Святвечір, який митець провів в Освенцимі під час Другої світової війни. Фабула твору характерна, брутальна й однозначна. Експресивна форма та навмисне деформування підкреслюють травматичні людські переживання.
Однією із древніх традицій, які супроводили свята Різдва Христового, є колядники з козою. Їх у своїх роботах зображали Тадеуш Маковський і Зофія Стриєнська.
Зофія Стриєнська «Колядники». Public domain
Різдво Христове ми бачимо теж на полотнах одного з найбільш упізнаваних сучасних художників Єжи Новосельського.
Список майстрів, яким близька атмосфера домашнього затишку, ялинки, білої скатертини, з-під якої виглядає сіно, святкових традицій і різдвяної меси опівночі, можна продовжувати дуже довго. Проте вибір тієї однієї особливої картини, меседж якої надовго закарбується в пам’яті, завжди залишиться за глядачем.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТРИЧІ НОАКОВСЬКИЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЄЖИ НОВОСЕЛЬСЬКИЙ – ОДУХОТВОРЕНИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯН СТАНІСЛАВСЬКИЙ – МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: НИКИФОР – КАРТОННИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПРОСТО МІТОРАЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТАЄМНИЧІ АБАКАНИ
