Ян Станіславський – дуже цікавий митець. Його чудово знають і цінують спеціалісти, пов’язані з малярством, натомість загал художника дещо підзабув.
Проте дві речі можна сказати точно: без його робіт епоха Молодої Польщі була б далеко неповною, також він донині залишається неперевершеним майстром пейзажу.
«В Україні – площина, божевільно кольоровий край, скам’яніле море. (…) Степ, магія. Нескінченний простір притягує. Площина в лісі, коли мерехтить сонце. (…) Уніч я виїжджав у степ і до ранку не міг ним насититися. Не міг збайдужіти до краси природи. Немає нічого дивного, що я потім не міг полюбити нічого іншого», – так про свої пленери писав Леон Вичулковський, один із найвидатніших польських художників. Однак враження і почуття, які їх супроводили, захоплення пейзажами й атмосферою східних територій Польщі та степами України чудово відображають і малярство Яна Станіславського, про якого говорили, що його пленер походить «із села, з України, а не з Парижа».
Десь на Україні, 1900 р., Public domain
Художник народився в 1860 р. у Вільшаній, неподалік Корсуня, походив із сім’ї з інтелігентськими традиціями. Його батько Антоній був юристом і викладачем у Харківському університеті. Інтелектуальна атмосфера родинного дому безсумнівно мала величезний вплив на формування мистецької особистості Яна. Він здобув ступінь кандидата математичних наук у Варшавському університеті, але мистецька потреба була настільки сильною, що юнак покинув точні науки і став художником. Якщо вірити чуткам, на рішення Станіславського мала вплив нещаслива любов до піаністки Антоніни Шумовської. Отак драматичне почуття зробило з математика служителя муз.
Станіславський надзвичайно часто повертався у своєму житті в околиці Житомира, Білої Церкви і Києва, в якому проживала його матір. У пошуках своїх улюблених пейзажів, мальовничих хуторів і садів художник сходив власними ногами численні села й містечка.
Вулики в Україні, 1895 р., Public domain
Малярству Станіславський спочатку навчався у краківській Академії образотворчих мистецтв, потім виїхав у Париж, який не справив на нього особливого враження і не зробив революції в його творчості. Може, тому, що замало там було маків, трав і мальв. Потім перебрався до Берліна, де разом з Юліаном Фалатом і Войцехом Коссаком працював над монументальним полотном «Перехід через Березину». Звісно, відповідав за пейзаж. Таке саме завдання поставив перед ним Ян Стика, коли дещо пізніше, у Львові, малював панораму «Голгофа».
Через кілька років митець повернувся до Кракова, а його монументальна, характерна постать назавжди вписалася у краєвид цього молодопольського міста. Про Станіславського говорили, що він був людиною всебічно освіченою, вразливою, яка мала свої пристрасті та вади, яка займалася і цікавилася дослівно всім, яка нагадувала дещо хвацького й нахабнуватого шляхтича XVIII ст.
Упродовж десяти років, аж до смерті, Ян Станіславський працював в Академії образотворчих мистецтв. Кафедра, якою він керував, із плином часу стала однією з найбільш популярних в академії, а студенти називали її «школою Станіславського» або «університетом пейзажу». Величезною заслугою маестро було те, що він вивів учнів за стіни навчального закладу. Пленери спочатку відбувалися в академічні години, зазвичай у краківських Плантах (краківський парк, – прим. перекл.) або ботанічному саду. Проте, як відомо, апетит приходить під час їжі. За певний час, завдяки спеціально виділеним дотаціям, пленерні сесії могли тривати навіть кілька тижнів поза Краковом – у Тинці або Закопаному.
Ян Станіславський любив природу і на своїх полотнах ставив її на першому місці. Він підносив до звання героя власних картин звичайні маки, мальви та будяки:
«Один місяць, два вітряки,
Вечір, сонця промінь ясний.
Буря, ранок, але будяки?
Де будяки, Станіславський?
(Каталог Першої пародійної виставки «Sztuki», 1905 р.)
Станіславський належить до найвидатніших художників епохи Молодої Польщі. Чудовий пейзажист, автор величезної кількості краєвидів. Мистецтвознавець Адам Гжимала-Седлецький так писав про Станіславського: «Він був поетом краєвиду: натхненним співцем, душа якого, дивлячись на дива природи, то сміялася в радісному сп’янінні, то знову занурювалася в тиху зажуру і захват».
Ян Станіславський на рисунку Юзефа Мегоффера. Листівка 1908 р., Public domain
Надмірна вага стала для Станіславського причиною багатьох хвороб, зокрема цукрового діабету, ниркової та серцевої недостатності. Замість того, щоб лікуватися і слухати поради лікарів, він інтенсивно жив, мандрував і працював. Організм не витримав таких навантажень. Художник помер 6 січня 1907 р. від інфаркту під час підготовки до своєї ювілейної виставки. Його сільські хати, вулики, сади, розливи Вісли та Дніпра, зарослі биллям луки й поля відомі кожному знавцю і шанувальнику польської школи пейзажу.
Дніпро, 1904 р., Public domain
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: НИКИФОР – КАРТОННИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ПРОСТО МІТОРАЙ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ТАЄМНИЧІ АБАКАНИ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МИСТЕЦТВО В ЦИФРАХ – РОМАН ОПАЛКА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ШИМОН КОБИЛІНСЬКИЙ – ЛЮДИНА-ОРКЕСТР
