Повернуті із забуття: Болеслав Кучинський
Статті

Історією Болеслава Кучинського у 2021 р. ми продовжуємо цикл біографічних нарисів про педагогів Другої Речі Посполитої, котрі в 1939–1941 рр. зазнали переслідувань радянської влади та були визнані соціально-небезпечними елементами.

Безпідставність та абсурдність звинувачень, висунутих органами НКВС громадянам іншої держави, не перестає вражати.

Архівно-слідчу справу Болеслава Кучинського, яка стала основою для написання цього нарису, можна вважати показовою, якщо йдеться про демонстрацію методів таврування окремих соціальних і національних прошарків населення, які широко використовували радянські карально-репресивні органи. Справа вкотре підтверджує той факт, що радянська репресивна система функціонувала не для покарання злочинців чи запобігання й розкриття гучних злочинів. Кожен «неугодний» міг потрапити за ґрати на значний термін перевиховання у виправно-трудових таборах, не маючи жодної провини перед державою рад та навіть не плануючи ніяких дій проти неї.

Опрацювавши понад тисячу подібних архівно-слідчих справ на громадян Другої Речі Посполитої, репресованих у 1939–1941 рр., не перестаю дивуватися відсутності логіки в діях енкаведистів, бо їх не можна назвати системними, вони радше нагадують рулетку. Часто люди виходили на волю, маючи цілий «букет» звинувачень. Такими ж частими є і суворі вироки (8–10 років виправно-трудових таборів) Особливої наради при НКВС пересічним громадянам, що були згідні жити за совєтів і з покорою вписатися в нову систему цінностей.

Болеслав Кучинський народився 1906 р. у селі Добасня Рогачівського повіту Могильовської губернії (нині Білорусь). Його батько Станіслав Феліксович Кучинський (1875 р. н.) працював лісником. Матір Олександра Михайлівна Кучинська (1887 р. н.) присвятила себе вихованню трьох дітей.

У вересні 1939 р. родина Кучинських переїхали до Сарн, де зняла квартиру на вулиці Пєнькній, 24. Станіслав Кучинський влаштувався до Сарненського лісгоспу лісником. Брат Болеслава Казимир (1914 р. н.) працював фельдшером у лікарні № 1, сестра Йоанна (1912 р. н.) – сестрою-господаркою в лікарні № 2 у Сарнах.

Болеслав Кучинський закінчив гімназію в Лунинці та три роки навчався в учительському університеті у Вільні. Його навчання, очевидно, перервав призов до Війська Польського в 1931 р.

Де саме вчителював молодий педагог після проходження строкової служби, у кримінальній справі не вказано, оскільки до радянських казематів він потрапив як офіцер резерву Війська Польського і саме на цьому «злочині» базувався подальший сценарій слідчих дій.

3 грудня 1939 р. Болеслав проходив анкетування як «представник керівного складу колишньої польської армії». На останній, 13-й, пункт анкети «Что еще хочет сказать о себе?» Болеслав відповів: «Хочу жить в Сов[етском] Союзе в Зап[адной] Украине и работать в пользу советам». Попри його бажання, задеклароване в цій анкеті, Болеслав залишився «соціально-небезпечним елементом» для нової влади.

Kuczynski 2

Незважаючи на те, що Кучинський так і не влаштувався на роботу в радянській школі, до в’язниці він потрапив 10 квітня 1940 р. під час хвилі арештів польських учителів, яка прокотилася в кінці березня – на початку травня 1940 р.

Єдиний допит в’язня відбувся 11 квітня, наступного дня після арешту. Болеславу поставили запитання щодо його військової служби, а також запитали про осіб, які можуть підтвердити, що він дійсно офіцер резерву.

Із названих ним односельців слідство залучило свідком чеха Генриха Чермака. Він розповів, що Станіслав Кучинський винайняв у нього квартиру, переїхавши до Сарн зі станції Немовичі, звідки разом із родиною був змушений виїхати після авіанальоту німецьких бомбардувальників на початку вересня 1939 р. Під час переїзду Генрих дізнався від Станіслава Кучинського про те, що він має сина Болеслава, підпоручика, який перебуває на німецько-польському фронті. І дійсно, як зазначив Генрих, невдовзі після розгрому Війська Польського Болеслав прибув до Сарн.

Свідком у справі Болеслава Кучинського був також українець Федір Хижняк, який разом із Станіславом Кучинським працював у маєтку Фестера і Беренштейна на станції Немовичі (інформації про цей маєток ми не маємо). Станіслав управляв маєтком, а Федір був землеміром. Він неодноразово спілкувався з Болеславом після його повернення з фронту. Під час розмов дізнався від Болеслава, що той потрапив до німецького полону, але зумів втекти і добратися до Сарн.

У слідчій справі є покази Мечислава Звєровича, який жив по сусідству з Кучинськими, винаймаючи житло в Генриха Чермака. Він розповів, що познайомився з Болеславом у грудні 1939 р., коли той повернувся з війни. Сусіди часто спілкувалися, грали в карти.

Усі свідки підтвердили, що Болеслав жодної антирадянської діяльності не вів, вони навіть не чули від нього розмов на політичні теми. Єдиним його бажання було знайти роботу.

24 червня 1940 р. слідство у справі Болеслава завершили. На той момент він перебував у в’язниці в Острозі, чекаючи постанови Особливої наради при НКВС. 25 жовтня 1940 р. цей позасудовий орган «за антисоветские настроения» засудив Болеслава до восьми років позбавлення волі. Термін покарання він відбував в Івдельлазі. Подальша доля родини Кучинських нам не відома.

Kuczynski 1

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН КАЧМАРЕК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АНТОНІЙ ВЕБЕР

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН ЦЕЦЬКЕВИЧ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН ГЖИБЕК

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЕОКАДІЯ КОХМАНСЬКА

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: БОЛЕСЛАВ ГОРБАТОВСЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: СТАНІСЛАВ БРОДЕЦЬКИЙ

ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЕДМУНД ВЕЛЬЗАНДТ

 

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022
Повернуті із забуття: Людвік Пажух
Статті
Герой цього тексту був серед тих польських поліціянтів, які евакуювалися на Волинь під час наступу на Польщу військ Вермахту. Багато хто з них потрапив у тенета радянських карально-репресивних органів.
28 грудня 2021
Повернуті із забуття: Леонтій Кот
Статті
Леонтій Кот протягом 10 років працював у Басівкутському постерунку поліції. У 1941 р. НКВС засудив його до восьми років виправно-трудових таборів.
15 грудня 2021
Повернуті із забуття: Адам Здолинський
Статті
«Обвинувачується в тому, що служив у польській поліції», – таку графу можна побачити у спеціальному формулярі, на якому слідчі НКВС оформляли обвинувальний висновок. Є такий документ й у справі рівненського поліціянта Адама Здолинського.
26 листопада 2021
Повернуті із забуття: Марцін Вальчак
Статті
Марцін Вальчак, герой нашого чергового нарису, до Другої світової війни працював старшим поліціянтом 2-го комісаріату поліції в Лодзі.
18 листопада 2021
Повернуті із забуття: Юзеф Брощик
Статті
Слідчий НКВС СРСР Лєнський одразу висунув вирок Юзефу Брощику. На титульній сторінці кримінальної справи він написав: «П’ять років виправно-трудових таборів». Проте під час короткого слідства, що тривало 18–24 грудня, енкаведист збільшив термін ув’язнення.
05 листопада 2021