У пошуках слідів Мечислава Кромпця на Тернопільщині
Статті

100 років тому в Малій Березовиці на Тернопільщині народився Мечислав Кромпець – монах-домініканець, видатний філософ і богослов, ректор Люблінського католицького університету. У 1993 р. він отримав докторат honoris causa Тернопільського інституту народної освіти.

Мечислав-Альберт Кромпець народився 25 травня 1921 р. у Малій Березовиці (нині Тернопільський район, до реформи 2020 р. – Збаразький). Після закінчення в 1939 р. Першої державної гімназії імені Вінцента Поля вступив до новіціяту Ордену проповідників (домініканців) у Кракові. Під час Другої світової війни навчався таємно, у священники був рукоположений у червні 1945 р.

Krapiec 1

Мечислав-Альберт Кромпець. Джерело: https://www.facebook.com/Mieczyslaw.Albert.Krapiec/photos

Наукова кар’єра отця Мечислава розвивалася стрімко: в 1946 р. він захистив докторську дисертацію з філософії, а в 1948 р. – докторську з богослов’я. В 1946–1954 рр. викладав філософію в домініканському філософсько-богословському колегіумі у Кракові, в 1951 р. почав працювати також на факультеті філософії Люблінського католицького університету (ЛКУ, пол. KUL). Викладацька й наукова діяльність була надзвичайно плідною: сотні статей, понад 30 книг, багато з яких були перекладені англійською, французькою та російською мовами. Праці Мечислава Кромпця дали початок так званій люблінській філософській школі, яка розвивала реалістичну течію неосхоластики ХІХ і ХХ ст.

У 1970 р. отця Мечислава Кромпця обрали ректором Люблінського католицького університету. Загалом цю посаду він обіймав протягом 13 років – найдовше в історії вишу, оскільки його переобирали п’ять разів. Керувати католицьким навчальним закладом в умовах прорадянської Польської Народної Республіки було надзвичайно складно. Варто пам’ятати, що люблінська філософська школа була противником державної ідеології, тобто марксизму, а заснований у 1918 р. ЛКУ був на той час єдиним недержавним навчальним закладом у всьому блоці соціалістичних країн.

Під час керування університетом проявився ще один талант отця Кромпця – менеджерський. Завдяки своєму науковому авторитету й міжнародній популярності він часто їздив за кордон із лекціями і під час таких поїздок не лише ознайомлював науковий світ зі своєю філософською концепцією, а й збирав кошти на утримання та ремонт ввіреного йому навчального закладу.

За часів керівництва отця Мечислава ЛКУ, якому він загалом присвятив 57 років свого життя, став одним із найпрестижніших вишів Польщі.

За наукові досягнення Мечислава Кромпця відзначено численними почесними званнями та нагородами не лише в Польщі, а й у Бельгії, Австрії, Італії, Франції, Канаді, Мексиці та Великобританії.

Помер отець Мечислав Кромпець за роботою 8 травня 2008 р. Похований у Любліні.

Це загалом уся біографічна інформація про отця Мечислава Кромпця, на яку пересічний читач натрапить у мережі. Ім’я цього філософа і богослова маловідоме в Україні, хоча кілька спроб познайомити тернополян із постаттю відомого земляка все ж було зроблено.

У пошуках відомостей про Кромпця і Тернопільщину я зателефонувала до Петра Фриза, голови Польського центру культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі. Мене цікавила передусім інформація про надання цій організації імені філософа та про вручення йому в Тернополі докторату honoris causa 1993 р.

Польський центр культури та освіти, колись Польське культурно-освітнє товариство Тернопільської області, нову назву отримав нещодавно – офіційний документ про перейменування Петру Фризу вручили 9 лютого 2020 р. Проте від моменту появи ідеї до її реалізації пройшов не один рік.

Намір змінити назву з’явився у травні 2013, коли до Тернополя приїжджала група лауреатів конкурсу «Знання про польську культурну спадщину» на чолі з Ганною Стефанською, головою правління фундації «Deo et Patriae  im. prof. Mieczysława A. Krąpca OP», та її заступником Пьотром Новаком.

Як розповів Петро Фриз, товариство довго листувалося із сестрою Мечислава Кромпця, яка жила в Кракові, а після її смерті – з її сином Ришардом Беднарчиком, племінником Кромпця, який зрештою й надав нотаріально завірений дозвіл на те, щоб організація носила ім’я його дядька.

Із нагоди 100-річчя свого патрона польський центр у Тернополі планує видати перекладену українською мовою книгу «Porzucić świat absurdów» – інтерв’ю ксьондза Яна Сохоня з Мечиславом Кромпцем. Невдовзі організація представить громадськості також марку із зображенням свого патрона, яку розробила разом із фахівцями.

Щодо надання Кромпцю докторату honoris causa в Тернополі Петро Фриз порадив мені звернутися до ініціатора вручення диплома – історика Сергія Ткачова. Варто зазначити, що в біографічних відомостях про отця Кромпця польською мовою можна знайти інформацію про те, що він отримав диплом почесного доктора в Тернопільському педагогічному інституті, що одразу викликає асоціацію з нинішнім Тернопільським національним педагогічним університетом імені Володимира Гнатюка. Проте це не так. Мечислав Кромпець отримав диплом почесного доктора в першому в місті приватному навчальному закладі – Тернопільському інституті народної освіти, який пізніше змінював назву, а згодом припинив свою діяльність.

На початку 90-х рр. тернопільські історики Сергій Ткачов та Володимир Ханас збирали матеріали для краєзнавчо-біографічного покажчика «250 імен на карті Тернопілля» (видання побачило світ у 1996 р.) про українців і поляків, пов’язаних із регіоном, і саме тоді вони вперше почули ім’я Мечислава Кромпця.

«Під час підготовки я знайшов інформацію, що Мечислав Кромпець, колишній ректор ЛКУ, народився на Тернопільщині. Я написав в університет, у якому перед тим перебував на стажуванні, із проханням допомогти зв’язатися з ним», – розповів Сергій Ткачов.

Історик працював тоді в новоствореному Тернопільському інституті народної освіти. «Ми заснували в ньому відділення слов’янської філології. Набрали студентів на чеську і польську мови», – зазначив він, додаючи, що в навчальному закладі тоді викладали дисципліну «Біблія як твір літератури». «Я запросив професора, щоб він прочитав лекції студентам інституту, але Кромпець прислав замість себе отця Габріеля Віташека. Він прочитав нам курс лекцій, який із великим зацікавленням послухали студенти».

Тернополяни не полишали спроб організувати приїзд Мечислава Кромпця. Як відомому діячу, що походив із Тернопільщини, вони вирішили надати йому докторат honoris causa. У 1993 р. отець Кромпець погодився його прийняти.

«На той час багато греко-католицьких священників із Тернопільської вищої духовної семінарії, що у Великій Березовиці, навчалися в ЛКУ й часто бували в Любліні. Вони його й привезли. Ночував він у них у семінарії. Наступного дня я привіз його до нас у Тернопільський інститут народної освіти», – розповів Сергій Ткачов. Після урочистого вручення диплома почесного доктора Мечислав Кромпець виступив перед викладачами і студентами з лекцією та поділився спогадами про Тернопіль.

До Польщі Мечислав Кромпець та Сергій Ткачов поїхали разом. Дорогою до Любліна професор розповідав історику про дитинство та юність, проведені на Тернопільщині. Розмовляли також на філософські теми. «З’ясувалося, що в нас є спільні наукові інтереси. Я тоді займався метафорою, а в нього були роботи на цю тему», – поділився Сергій Ткачов. Він тоді навіть отримав у подарунок від професора одну з його праць, присвячену метафорі.

До Наталії Стецюк із Тернопільської регіональної телекомпанії TV-4 я теж зателефонувала за підказкою Петра Фриза. Кілька років тому під час поїздки до Малої Березовиці пані Наталія пройшлася слідами Мечислава Кромпця в його рідному селі та зробила відеозаписи. Ними вона люб’язно поділилася з нашою редакцією.

Наталії Стецюк вдалося тоді порозмовляти з кількома жительками села, які пам’ятали Мечислава Кромпця.

«Я но виділа його шось два рази, як він приїжджав. Він мав риже волосся і я прийшла додому й возмущалася, же шо він голову не помив, і мама сміяласі. Мені, може, було сім, ще до школи не ходила», – згадувала Францішка Галушка (у дівоцтві Кулік) 1931 р. н., яка народилася у змішаній родині: її тато був українцем, а мама – полькою. У дитинстві вона ходила до костелу з бабцею.

Kulik Franciszka

Францішка Галушка (у дівоцтві Кулік) із Малої Березовиці. Скріншот із відеозапису, наданого Наталією Стецюк

Костел у селі не зберігся. «Бомба впала, розбила, а пізніше розібрали його до колгоспу», – розповіла Анна Побігушко (у дівоцтві Кубів). Коли Наталія Стецюк запитала пані Анну, чи пам’ятає вона Кромпця, та відповіла: «Та чого не пам’ятаю? Пам’ятаю. То сусіди були. Культурна така родина була. Мами чогось я не пам’ятаю. А тато приходив до нас, бо нашого батька німці забили, то мама як бараболю копає, то брат іде по того Кромпця старого: «Дядьку, ходіть поможете бараболь скинути. Малисьми поле аж під лісом, бере його на фіру помагати».

Згадуючи Мечислава Кромпця, Анна Побігушко зазначила: «Він уже вчився не в Березовиці. Такий був червоний. Я так усе прийду додому, кажу: «Мамо, що він сі помалював?» А вона каже: «Ти, тумане, він такий вроджений».

Kubiw Anna

Анна Побігушко (в дівоцтві Кубів) із Малої Березовиці. Скріншот із відеозапису, наданого Наталією Стецюк

Виявляється в Малій Березовиці досі стоїть мурована хата, в якій жили Кромпці. За багато років вона, звичайно, зазнала ремонтів і перебудов та змінила кількох власників.

dom Krapcow

Будинок Кромпців у Малій Березовиці. Скріншот із відеозапису, наданого Наталією Стецюк

Збереглося тут також приміщення старої школи, збудованої, як стверджують місцеві, ще в австрійські часи.

szkola Mala Berezowica1

Школа в Малій Березовиці. Скріншот із відеозапису, наданого Наталією Стецюк

«У нас були дуже добрі сільські вчительки», – так про школу в Малій Березовиці отець Мечислав Кромпець згадував в одному з документальних фільмів, доступному для перегляду на YouTube. У ньому богослов розповідає про батьків, брата Францішека, сестру Аделю та дитячі роки, проведені на Тернопільщині. «Батьки займалися сільським господарством. Мене вчили працювати від самого початку. Треба було пасти вівці», – зазначив він.

Професор згадував, що його батько в 1919 р. повернувся з Америки. Мама війну провела сама, мусила навіть утікати з австрійським фронтом від росіян. Коли в село прийшли більшовики, вони, згідно з розповіддю Мечислава Кромпця, приговорили батька до смерті. Врятував його місцевий українець, який переконав будьонівців, що Ян Кромпець ніякий не поміщик чи шляхтич.

Отець Мечислав розповів також, що родинним гніздом Кромпців із 1608 р. було село Мильне неподалік Залізців, де в 1875 р. була освячена капличка, зведена його прапрадідом, відомим в окрузі костоправом. Щоправда Кромпець згадує про неї як про костел, тоді як костел у селі побудували лише на початку ХХ ст. Хоча, як розповів директор Залозецького краєзнавчого музею Василь Ільчишин, родина Кромпців усе ж була причетна до будівництва костелу в Мильному.

Не збереглася до наших днів Перша державна гімназія імені Вінцента Поля в Тернополі, в якій навчався Мечислав Кромпець. Її зруйновано в 1944 р. Залишилися лише приміщення конвікту, в якому він мешкав. Зараз тут житловий будинок.

konwikt Tkaczow

Будинок, у якому колись був конвікт. Справа від нього – колишній домініканський костел, нині греко-католицький собор. Фото Сергія Ткачова

У документальному відео, про яке йшлося вище, отець Мечислав Кромпець згадував своє навчання в гімназії: «Вісім років латинської мови, сім років німецької, чотири роки старогрецької, класична культура, географія, історія та інше. Це була винятково добра гімназія».

У 1993 р. Кромпець розповідав тернопільському історику Сергію Ткачову, що до Тернополя із Малої Березовиці, віддаленої на понад 20 км, ходив пішки. Натомість у документальному фільмі зазначив, що в конвікті він жив в одній кімнаті з Владиславом Рубіном – майбутнім кардиналом, префектом Конгрегації Східних Церков, який народився в селі Токи на Тернопільщині.

У 2019 р. на місці гімназії встановили пам’ятник, що вшановує й найвидатніших її випускників. Їхні імена, зокрема Мечислава Кромпця, нанесені на корінцях книг, які є складовою частиною монумента.

Krapiec pomnik 1

Пам’ятник визначним випускникам і викладачам Першої тернопільської гімназії. Фото Алли Фліссак

Krapiec pomnik 5

Krapiec pomnik 14

Krapiec pomnik 13

На одній із книг нанесено ім’я Мечислава Кромпця. Фото Алли Фліссак

Наталя ДЕНИСЮК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

АНТОНІЙ ХОМІЦЬКИЙ – ПАТРІАРХ ПОДІЛЛЯ З ЛУЦЬКОЇ ДІЄЦЕЗІЇ

НЕ ПОКИНУВ СВОЄЇ ПАСТВИ

ЛУЦЬКИЙ ПАРОХ, АПОСТОЛ КАЗАХСТАНУ

Схожі публікації
У Тернополі відбувся Різдвяний фестиваль
Події
На завершення зимових свят римо-католицька парафія Божого Милосердя i Матері Божої Неустанної Помочі в Тернополі провела Різдвяний фестиваль. Такий захід тут відбувся вперше.
30 січня 2024
Оплаток у Підволочиську
Події
Доброю традицією для членів Польського центру культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця стало відвідування друзів із польських організацій Тернопільської області в період Різдвяних свят. Цьогоріч вони завітали до Галущинців.
28 грудня 2023
Підтримка в умовах війни: тернопільські поляки отримали допомогу з Польщі
Події
Напередодні Різдва Польський центр культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі одержав подарункові набори. Вони надійшли товариству в рамках проєкту «Підтримка польських організацій і осередків в умовах війни в Україні».
21 грудня 2023
Діти з Польського центру в Тернополі отримали подарунки від Святого Миколая
Події
Святий Миколай завітав до дітей Польського центру культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі.
09 грудня 2023
Родинні історії: Фризи з Ігровиці
Статті
Родина Петра Фриза, голови Польського центру культури і освіти імені Мечислава Кромпця в Тернополі, походить із села Ігровиця, що на Тернопільщині. Мій співрозмовник розповідає про своє коріння, випробування, що випали на долю родини в роки Другої світової війни, і нелегке пристосування до радянської дійсності.
08 грудня 2023
День Незалежності Польщі в Польському центрі в Тернополі
Події
12 листопада в Польському центрі культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі відзначали 105-ту річницю незалежності Республіки Польща.
15 листопада 2023
День Усіх Святих у Тернополі
Події
1 листопада парафіяни костелу Божого Милосердя і Божої Матері Неустанної Помочі в Тернополі взяли участь у процесії на Микулинецькому кладовищі. Її очолили парох, отець Анджей Маліг та вікарії Назар Зозуляк і Віктор Костів.
02 листопада 2023
Прибирання цвинтарів: Тернопіль, Ігровиця, Лозова, Мала Березовиця, Плотича
Події
Напередодні Дня Усіх Святих члени Польського центру культури та освіти імені професора Мєчислава Кромпця прибрали польські поховання в Тернополі та кількох поблизьких селах.
29 жовтня 2023
Родинні історії: Дім, у якому ми живемо досі
Статті
Значну частину родини Марії Ткач із Тернополя в 1945 р. виселили до Польщі. Перші роки вони сподівалися, що переселення тимчасове і що скоро всі знову повернуться до своїх домівок. Пані Марія розповідає нам родинні історії Фостиків, Роїв та Лєщишиних.
15 вересня 2023