«Через стільки років хочу від імені моєї родини та дідуся подякувати сім’ї Петра Базелюкa за його героїчний вчинок і порядне ставлення до іншої людини», – сказала Кристина Шиманська.

Під час урочистого вручення медалей «Virtus et Fraternitas» вона виголосила промову від імені родин урятованих осіб.

2 червня президент Польщі Анджей Дуда за поданням Інституту Пілецького вручив медалі «Virtus et Fraternitas» дев’яти громадянам інших країн, які допомагали особам польської національності та польським громадянам інших національностей, або підтримували пам’ять про них.

Серед нагороджених – громадяни Чехії, Угорщини, Румунії, Словаччини та України, зокрема, Марія та Петро Базелюки із села Бутейки на Рівненщині, Ян і Анна Єлінеки – чеський пастор із Купичева на Волині у 1937– 1944 рр. та його дружина, а також Петро Грудзевич із Дитятина в Івано-Франківській області.

Петро Грудзевич – єдиний нагороджений, який узяв участь в урочистості особисто, інші медалі вручили посмертно, тож їх від імені відзначених отримали родичі та близькі. Пан Петро народився в 1939 р. у Дитятині. Працював у місцевому колгоспі водієм вантажівки, котрою підвозив людей на їхні робочі місця. У 1986 р. місцеві комуністичні посадовці вирішили, що саме він має зрізати хрест на кладовищі, де спочивають польські військові, полеглі 16 вересня 1920 р. у битві під Дитятином, відомій як «польські Фермопіли». Петро Грудзевич завжди сумлінно виконував доручення керівництва, проте цього разу він відмовився виконати наказ.

Наслідком відмови стало дисциплінарне покарання – пана Петра перевели на іншу роботу, де він мав розвозити молоко. Це заняття в колгоспі вважали одним із найтяжчих, оскільки водій повинен був сам завантажувати на машину 100-літрові бідони. Через три роки виснажливої роботи Петро Грудзевич отримав серйозну травму хребта, у зв’язку з якою до сьогодні ходить на милицях. Із 2015 р., коли в Дитятині відновили воєнне кладовище, попри поганий стан здоров’я він щороку бере участь у заходах, що вшановують пам’ять про битву під Дитятином.

Петро Грудзевич із Дитятина

Від імені Марії та Петра Базелюків із Бутейок медаль отримав їхній син Володимир Базелюк. 10 років тому він дав інтерв’ю «Волинському монітору», в якому поділився з нами інформацією про батька та про те, як він прихистив Мечиславa Слоєвського і його сина Едварда.

У період сутичок поблизу Гути Степанської в 1943 р. член польської самооборони із села Борек вистрілив у Петра Базелюка (1903 р. н.), який працював на полі, в результаті чого той втратив око. Попри це невдовзі Петро Базелюк прийняв рішення надати прихисток у своєму господарстві полякам Мечиславу Слоєвському та його семирічному сину Едварду, давнім знайомим, які в цей час переховувалася в лісі. Він зустрів їх, коли вибрався на гриби. Марія Базелюк прийняла їх удома, нагріла води, щоб вони могли помитися, дала чистий одяг та нагодувала. Криївка, в якій Марія й Петро Базелюки переховували Слоєвських, була облаштована у хліві на піддашші.

Мечислав і Едвард переховувалися в Базелюків до січня 1944 р. Після війни Петро Базелюк жив у Бутейках. У 1949 р. пробував не допустити конфіскації власної корови. За те, що чинив опір, фінагент Таран застрелив його. Сиротами залишилися четверо дітей, наймолодшому з яких, Володимиру, тоді виповнився лише місяць.

Кристина Шиманська, внучка Мечиславa Слоєвського, виголошуючи промову від імені родин урятованих осіб, сказала: «Через стільки років хочу від імені моєї родини та дідуся подякувати сім’ї Петра Базелюкa за його героїчний вчинок і порядне ставлення до іншої людини. Ми знаємо, що він робив це, наражаючи не лише власне життя, але й життя усієї своєї родини».

Петро Базелюк

Про Яна Єлінека з Купичевa на Волині кілька років тому на шпальтах «Волинського монітора» писав Анатолій Оліх. Пастор чеської Євангельсько-реформованої парафії в Купичеві після того, як радянські війська напали на Польщу, допомагав полякам евакуюватися до Румунії, надаючи їм прихисток у парафії. У 1942 р. він одружився з Анною Бляшковою. Єлінеки допомагали євреям з гетто в Ковелі, провозили туди їжу, організовували втечі, допомагали також євреям, що переховувалися в чехів у Купичеві й околицях. У себе вдома теж прихистили єврейську сім’ю. Один знайомий, військовий німець, довідався про це. Він кричав: «Ви допомогли єврею!», на що Єлінек спокійно відповів: «Я допоміг людині».

Під час Волинської різні Єлінеки допомагали полякам, зокрема й родині Галини Сєкєрської та Феліксу Зубкевичу, якого вони прихистили та надали йому медичну допомогу. Приклад із пастора брали його чеські прихожани, завдяки чому в Купичеві знайшло прихисток багато поляків. У 1944 р. Єлінек видавав фальшиві метрики тим, кого могли арештувати енкаведисти. Після війни пастор із дружиною жили в Чехії. Медалі від їхнього імені отримала Ева Єлінек, дружина племінника Яна Єлінека.

Ян Єлінек

Анна Єлінек

Медалі «Virtus et Fraternitas» цьогоріч вручили вдруге. Серед осіб, нагороджених під час першого вручення, була, зокрема, Олександра Васейко із села Сокіл на Волині. Протягом багатьох років вона доглядала за могилами похованих у поблизькому лісі поляків, а у 2007 р. завдяки її підказці польські дослідники знайшли так зване Трупне поле у Волі Островецькій, що дозволило провести ексгумацію останків 231 жертв Волинської різні.

Родичі відзначених медаллю «Virtus et Fraternitas» разом із президентом Польщі Анджеєм Дудою

На фото зліва направо: Володимир Базелюк, Президент Польщі Анджей Дуда, Петро Грудзевич із донькою, правнук Екатерини Караджіа з Румунії та Ева Єлінек, Ева Єлінек, дружина племінника Яна Єлінека

Наталя ДЕНИСЮК
Фото: пресслужба Інституту Пілецького, скрін-шоти з відеотрансляції