Біографічний нарис про Августа Завула, працівника пошти в Дубні, розповідає також про людське сумління в умовах радянської карально-репресивної системи, яка ламала людей.
Фелікса Сенчковського, учителя школи № 1 у Дубні, якого арештували навесні 1940 р. як учасника польської конспіративної антирадянської організації (про нього ми писали в № 12 від 20.06.2019), уже під час його перебування у в’язниці залучили свідком у справі Августа Завула – працівника експедиційного відділу Дубенського поштового відділення. 22 березня він дав свідчення, в яких повідомив, що Август був членом Польської військової організації (пол. Polska Organizacja Wojskowa, далі – ПОВ».
7 жовтня 1940 р. на повторному допиті Сенчковський заперечив дані раніше покази: «В своих показаниях от 22 марта 1940 г. я действительно говорил, что Завул принадлежит к организации «ПОВ», но эти показания не соответствуют действительности и это я говорил неправду, думая, что меня за это освободят. Но в действительности я ничего не знаю о его принадлежности к каким-нибудь организациям». І хоч зміна свідчень Феліксом Сенчковським навряд чи вплинула на перебіг слідчого процесу у справі Августа Завула, його сумління було чисте. Переглянувши тисячі справ репресованих, можемо стверджувати, що свідки рідко змінювали свої покази, до яких їх раніше різними методами змушувало слідство.
Якою ж була доля Августа Завула?
Із кримінальної справи ми довідалися, що народився він 1901 р. у селі Плаво (нині Мелецький повіт у Підкарпатському воєводстві). Батько Франц Томашевич (1865 р. н.) та мати Марія Іванівна (1870 р. н.) були землеробами.
Освіту Август Завул здобув в учительській семінарії. У листопаді 1918 р. його призвали на строкову службу до залізничного загону у Кракові. Наприкінці 1918 р. він отримав поранення ноги і був змушений перервати службу на лікування, яке тривало до квітня 1919 р. До стройової служби він більше не повертався, натомість до кінця 1919 р. був писарем у війську. Вже в 1920 р. Августу довелося повернутися до стройової служби. Під час відступу Війська Польського з Києва його мобілізували як писаря на службу в 40-й піхотний полк. На цей раз у війську він пробув до травня 1921 р.
У Дубні Август Завул мешкав разом із дружиною Зоєю Михайлівною (1911 р. н.) на Садовій у будинку № 4. Подружжя виховувало двох доньок: Ірину (1931 р. н.) та Олену (1936 р. н.).
До дубенської в’язниці № 2 він потрапив 20 березня 1940 р. Його звинуватили в тому, що він був палким патріотом Польщі та учасником контрреволюційної польської націоналістичної організації, котра ставила за мету збройний виступ проти радянської влади.
Під час слідства з’ясувалося, що в 1921–1924 рр. Август належав до партії польських соціалістів. Із його слів, він був її пересічним членом, працюючи в Бориславі на нафтопереробному заводі, однак після звільнення з роботи вийшов із партії.
Одним із приводів до арешту було членство Завула в Таборі національної єдності (пол. Obóz Zjednoczenia Narodowego, далі – ОЗН). Під час слідства він розповів, що в 1938 р. випадково потрапив до партійного списку. Тоді, після окупації Німеччиною частини Чехословаччини, Польщею прокотилася хвиля мітингів. Відбувся такий захід і в Дубні. Оскільки Август мав хорошу дикцію, секретар місцевого осередку ОЗН Мечислав Шульмінський попросив його прочитати текст відозви до громадян Польщі. Припускаємо, що серед партійців виникнув конфлікт, оскільки читати документ було доручено не члену ОЗН. Тоді ж Шульмінський попросив Завула формально вступити до організації. Членом ОЗН Август був лише впродовж одного місяця.
Як працівник поштового відділення Август Завул був зобов’язаний стати членом організації «Поштова військова підготовка». Попри суттєві завдання, які вона ставила перед собою, її фактична діяльність зводилася до проведення святкових вечорів для її членів.
На допиті 4 жовтня 1940 р. слідчий вимагав від Августа Завула правдивих показів стосовно його членства в ПОВ, про що слідство довідалося від Фелікса Сенчковського. Августу змушений був доводити, що він не має жодного відношення до цієї організації, як і до мітингів, котрі регулярно організовував ОЗН, на яких він буцімто регулярно виступав. Завданням слідчого було знайти докази того, що Завул зводив наклеп на політику СРСР і в цьому йому прислужилися покази Сімхи Батліна та Олександра Маршалковича. Останній на допиті 13 липня 1940 р. повідомив, що на мітингу 1938 р. Август казав, що серед перших ворогів Польщі є Радянський Союз, та закликав до внутрішньої боротьби з революційним рухом.
З усіх перерахованих вище підозр, які висувалися Завулу, слідство зупинилося на його членстві в проурядовому ОЗН. На цьому й було побудовано обвинувальний висновок від 11 жовтня 1940 р.
Постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 1 березня 1941 р. Августа Завула визнано соціально-небезпечним елементом і за ст. 54-13 КК УРСР засуджено до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Свій термін ув’язнення він відбував у Воркутлазі.
У пошуках додаткової інформації про героя цього тексту ми натрапили на текст Адама Гжибовського «„Дійдемо”. Марка, яка була символом», в котрому читаємо, що «плутоновий Август Завул, довоєнний працівник пошти в Дубні та Мацеєві на Волині, а також у Красниставі на Люблінщині», очолював Головну польову пошту, створену в Армії Андерса в Янгіюлі.
Стаття присвячена поштовій марці Армії Андерса з написом «Дійдемо». Автор, намагаючись чи встановити автора марки та перераховуючи осіб, які долучилися до її створення, зазначає: «Це йому (Завулу, – ред.) і колегам із пошти приписують ініціативу видати власну поштову марку».
Регіональний музей у Стальовій Волі інформує, що Август Завул був учасником битви під Монте-Кассіно. З тексту Адама Гжибовського довідуємося, що після війни він залишився у Великій Британії: «До Польщі повернувся в травні 1958 р. Помер 16 січня 1966 р. Похований на парафіяльному цвинтарі в Розвадові».
Заключенням прокуратури Рівненської області Августа Завула від 28 липня 1989 р. реабілітовано. Подальша доля його родини нам не відома.
Тетяна САМСОНЮК
P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЛЮДВИГ КАМІНСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: АБРАМ ШТИЛЕРМАН
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЮЗЕФ КАІК
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: МАР’ЯН-ЕДМУНД КІНАШ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: РОМАН БАКІНОВСЬКИЙ
ПОВЕРНУТІ ІЗ ЗАБУТТЯ: ЯН НОВАК
