30-річчя Вишеградської групи, формати багатосторонньої регіональної співпраці та співробітництво держав V4 з Україною стали основними темами організованої в Луцьку конференції, в якій взяли участь науковці з Польщі та України, а також польські й чеські дипломати.
11 червня на факультеті історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки пройшла міжнародна наукова конференція «Становлення та розвиток співробітництва України з країнами Вишеградської групи». Її організував ВНУ імені Лесі Українки у співпраці з Генеральним консульством Республіки Польща в Луцьку та Центром східних студій у Варшаві.
«Я вважаю, що Луцьк – це добре місце для розмови. По-перше, з огляду на історичний досвід, зокрема й болісний, але передусім через позитивний досвід добросусідської співпраці та близькість кордонів», – сказав під час відкриття форуму Адам Еберхардт, директор Центру східних студій.
Свою доповідь про нові структури регіональної співпраці, зокрема Люблінський трикутник і Тримор’я, та участь у них України він почав із польсько-українських відносин у сфері розбудови прикордонної інфраструктури, енергетики, торгівлі, економіки та інвестицій. Підкреслив важливість суспільного виміру співпраці між двома країнами, пов’язаного з численними приїздами громадян України до Польщі.
Директор Центру східних студій наголосив, що Польща завжди підтримувала інтегральну цілісність України, з огляду на що планує долучитися також до Кримської платформи, учасники якої розмовлятимуть про координування дій міжнародної спільноти щодо підтримки інтегральної цілісності України.
Аналізуючи співпрацю на регіональному рівні, Адам Еберхардт нагадав про формати V4+, опрацьовані Вишеградською групою, які дозволяють розвивати співпрацю із сусідніми державами.
«Вишеград – це можливість виробити спільну позицію перед зустрічами на рівні Євросоюзу, це інструмент для посилення голосу Центральної Європи й певного лобіювання на рівні ЄС. Думаю, що вишеградська співпраця після 2014 р. зробила багато чого доброго, якщо йдеться про промоцію в Центрально-Східній Європі та в цілому ЄС певного бачення подій в Україні й підтримки українських амбіцій», – зазначив Адам Еберхардт.
Такі формати співпраці в Центрально-Східній Європі, як Тримор’я чи Бухарестська дев’ятка, на думку науковця, також стосуються України: «Навіть якщо України немає в цих форматах, бо вони об’єднують тільки країни ЄС, то вона є їхнім бенефіціаром або за посередництвом програм для сусідів, або за посередництвом лобіювання і зміцнення зацікавлення інших держав Євросоюзу важливими для України справами».
Про російський гібридний вплив, актуальний для всіх країн Центрально-Східної Європи, під час заходу говорив директор Інституту світової політики Євген Магда. На думку експерта, протидіяти йому допоможуть реформи в Україні, її співпраця з Вишеградською четвіркою за формулою 4+1, формування критичного мислення в мешканців регіону та спільного центрально-європейського наративу.
Під час дискусії прозвучало запитання про думку Євгена Магди щодо відповідей, які Україна повинна давати на російські провокації, спрямовані на загострення міжнаціональних конфліктів. «Кожне публічне вшанування польською та українською сторонами пам’яті жертв і Волинської трагедії, і будь-яких інших трагічних сторінок історії – це достатньо потужна відповідь. Те, що робить віцемаршалок польського Сейму Малгожата Госевська, – теж потужна відповідь із польського боку. Створення Люблінського трикутника – також відповідь», – зазначив експерт.
Він наголосив на потребі інформування про життя прикордонних регіонів, роботи з молоддю, створення спільної матриці проблем задля відповіді на найнебезпечніші виклики та перетворення Литовсько-польсько-української бригади зі штабного на реальний військовий підрозділ.
Питання українсько-польсько-литовської співпраці у військовій сфері порушив Олег Санжаревський із Національного університету «Острозька академія» в доповіді про регіональну безпеку в Центрально-Східній Європі.
Говорячи про витоки українсько-польської військової частини, підготовка до створення якої велася ще в середині 90-х рр., дослідник відзначив певний дисбаланс у завданнях, які ставили перед собою обидві сторони на початковому етапі: «Якщо співставити два робочі документи за 1996 р., то польський говорить про те, що треба створити військову одиницю, яка даватиме можливість для спільного навчання й обміну досвідом, а українська сторона сформувала завдання, що було би непогано на базі Прикарпатського та Краківського воєнних округів сформувати такі військові частині, які приділяли би більшу увагу спортивним змаганням і культурним обмінам».
Тривалі переговори завершилися все ж створенням наприкінці 1997 р. Українсько-польського миротворчого батальйону. Уже невдовзі він узяв участь у миротворчій місії Косово. Згодом співпрацю розширили до Литовсько-польсько-української бригади. «Це показова структура з можливістю обміну думками, навчання, але без достатньої практики», – висловив свою думку Олег Санжаревський.
Про генезу V4 говорили Даріуш Домбровський з Інституту національної пам’яті у Вроцлаві та заступник директора Центру східних студій у Варшаві Матеуш Гняздовський.
Даріуш Домбровський представив історичне тло, починаючи з Першої світової війни, коли Центральна Європа як політичне утворення фактично не існувала, міжвоєнного періоду, Другої світової війни, суспільних протестів у країнах соціалістичного блоку в 1956 і 1968 рр., завершуючи створенням опозиції.
Матеуш Гняздовський зробив акцент на тому, що дух Вишеградської групи має своє коріння, зокрема, у співпраці діячів опозиції із цих країн у 80-х рр.: «Нова еліта в Польщі була переконана, що треба орієнтуватися на Захід, співпрацювати в Центральній Європі та зі східними сусідами, які будуть прагнути незалежності після розпаду Радянського Союзу. Цей геополітичний компас мав міцне коріння в новій польській еліті, яка після 1989 р. прийшла до влади. Там не було місця на ревізіонізм чи ресентименти. Вишеград став найважливішою платформою регіональної співпраці для Польщі. Це був успіх молодої польської дипломатії», – підкреслив він.
Представляючи досвід співпраці країн Вишеградської групи із сусідами у форматі V4+, він зазначив: «Спочатку про Схід не розмовляли багато, тільки про російські війська, які потрібно було вивести із Центральної Європи. Нашим завданням була координація цієї співпраці. Про держави, як-от Україна, яку польська влада завжди ставила на перше місце у співпраці, говорили менше».
До спільної рефлексії над тим, що робити далі зі Сходом, держави Вишеградської групи схилила перспектива розширення ЄС і НАТО. Наступним імпульсом до зближення позицій V4 з Україною була Помаранчева революція. «Вишеград був дуже зацікавлений демократичними процесами і прозахідною орієнтацією України. Тоді почали підтримувати довгострокову перспективу членства України в ЄС», – сказав Матеуш Гняздовський.
На його думку, дуже важливим було те, що розмова про вишеградську співпрацю відбулася на Волині, «яка є малою Центральною Європою»: «Тут є багатокультурні традиції, а також приклад складної історії XX ст. Волинь може бути таким місцем, де рефлексії про XX ст. будуть скеровані в майбутнє».
У секційних засіданнях конференції брали участь Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк та Генеральний консул Чеської Республіки у Львові Павел Пешек, які цього ж дня були присутні на відкритті Почесного консульства Литовської Республіки в Луцьку.
Павел Пешек під час конференції представив пріоритети Чехії щодо Вишеградської співпраці. Вони полягають передусім у подоланні реальних та уявних розбіжностей усередині Євросоюзу, формуванні спільних позицій V4 з іншими країнами ЄС, передусім із Німеччиною та Австрією, зміцненні свого потенціалу всередині спільноти.
На нинішньому етапі, як зазначив дипломат, для Чехії важливі перезавантаження та відновлення після пандемії, енергетична політика, діджиталізація, дослідження, розвиток та інновації, освіта та здобуття навичок майбутнього, міжлюдські відносини та культура, внутрішня безпека та відновлення належного функціонування Шенгенської зони.
«Ми хочемо поглибити співпрацю у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, зосередитися на сфері оборони, зміцнити трансатлантичні відносини і співпрацю між країнами V4 та Східним партнерством, яке разом із Західними Балканами вважаємо пріоритетним регіоном. Також пріоритетна для нас діяльність Міжнародного Вишеградського фонду, найбільш значним реципієнтом якого серед усіх країн Східного партнерства вже давно є Україна. Хотів би нагадати, що Посольство Чеської Республіки – це контактне посольство Міжнародного Вишеградського фонду в Україні, яке відповідає за координацію діяльності посольств країн V4 щодо функціонування фонду на території України», – зазначив Генеральний консул Чеської Республіки у Львові.
За словами Павела Пешека, в рамках програми «V4 East Solidarity Programme», спрямованої на збільшення спроможності медичних закладів, у 2020 р. було витрачено 125 тис. євро на медичне обладнання для кількох лікарень у Чернівецькій та Луганській областях. Другий транш, орієнтований на Луганську область, становив 80 тис. євро і був реалізований за фінансової підтримки Республіки Корея.
Окрім того, Посольство Чеської Республіки тісно співпрацює з Міжнародним Вишеградським фондом, надаючи коментарі щодо проєктних пропозицій, інформуючи про діяльність фонду або допомагаючи йому у спілкуванні з місцевими суб’єктами.
В умовах пандемії особливо актуальною виглядала доповідь Василя Бусленка з ВНУ імені Лесі Українки, яку він присвятив її впливу на демократичні процеси в країнах Вишеградської групи. Присутні заслухали доповіді про міжнародні зв’язки ВНУ імені Лесі Українки, вивчення українськими дослідниками Вишеградської групи та її співпраці з Україною, а також про польсько-українське міждержавне стратегічне партнерство в галузі освіти й науки.
У рамках конференції відбулися презентації колективної монографії «Становлення та розвиток співробітництва України з країнами Вишеградської групи», монографій Василя Бусленка «Взаємовідносини влади та опозиції в державах Вишеградської групи», Людмили Стрільчук і Юлії Пасічник «Президентський вимір сучасних польсько-українських відносин».
Із нагоди 30-річчя заснування Вишеградської групи 11 червня Генеральний консул РП у Луцьку Славомір Місяк відкрив біля факультету історії, політології та національної безпеки ВНУ імені Лесі Українки виставку «30 років Вишеградської співпраці 1991–2021 рр.», а днем раніше в Луцькій музичній школі № 1 пройшов концерт, на якому прозвучали твори композиторів, що народилися в країнах-учасниках Вишеградської четвірки.
Наталя ДЕНИСЮК
Фото: Наталя ДЕНИСЮК, Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
