Як багато ровесників, послухавшись батьків, особливо тата, він вступив на юридичний факультет у Петербурзі. Проте зацікавлення молодого Фердинанда скеровувалися абсолютно в іншому напрямку – ще в гімназії він був наполегливим і ретельним учнем рисунку й композиції.
Тому одразу після початку навчання на юрфаку він став вільним слухачем у Петербурзькій академії образотворчих мистецтв. У 1892 р. молодий Рущиц – адже сьогодні йдеться про нього – раз і назавжди покинув правничий факультет і перевівся в мистецький навчальний заклад.
Фердинанд Рущиц, Public domain
Фердинанд Рущиц народився 10 грудня 1870 р. у Богданові (сучасна Білорусь). Його вважають одним із найвидатніших художників періоду Молодої Польщі. Його батько Едвард Рущиц – потомок старовинного поміщицького роду, натомість мати Альвіна була родом із Данії. Мабуть, через це в домі завжди панувала атмосфера відкритості й толерантності, навіть у питанні віросповідання.
Сестри Фердинанда були виховані як протестантки, а він сам був охрещений у Католицькій церкві. Рущиц – неперевершений пейзажист, якому не були чужими метафора і символізм. Його незвичайна картина «Nec Mergitur», яка спочатку була названа «Багрянець», заглиблена в атмосферу казки, зроджена уявою і спостереженнями митця.
Цей мальовничий галеон, що мчить спіненими хвилями, символізує Польщу. Грізна морська стихія – це посилання на важку історію, течія якої несе на собі поневолену Батьківщину, самотню й покинуту, і все ж прекрасну, попри пошарпані вітрила та витримані урагани.
«Nec Mergitur», 1904–1905 рр., Public domain
Малюючи збурені води, митець спирався на свої знання, які він набув, спостерігаючи хвилі, що розбивалися об скелясті береги Криму. Рущиц тоді писав: «Це море, яке біля моїх ніг вічно, як видається, оповідає про щось таємниче, яке день і ніч стільки тисяч років не має спокою». Переносячи на полотно білі гриви морської води, він весь час робив поправки. Покірливо слухав зауваження своєї матері Альвіни і саме під її впливом у 1905 р. зробив зміни в майже готовій картині.
«Малюю хвилі. (…) Раджуся з мамою. Вона повертається ще раз і радить конче усунути занадто світлу піну, яка відволікає увагу. Вона права», – писав художник. Схоже ніби дорослий син постійно тримається материної спідниці, але, безсумнівно, картина вийшла феноменальна. Цей особливий зв’язок, який поєднував його з матір’ю, став причиною того, що після закінчення навчання і кількох подорожей художник повернувся до родинного маєтку в Богданові й саме тут створив більшість своїх картин.
Він надзвичайно часто підкреслював, що тільки в цьому місці, яке є його гніздом, він почувається повністю комфортно та що тільки близькі його розуміють і підтримують у прийнятих рішеннях та в роботі. Рущиц говорив: «Я вражений влучністю думки мами про малярство. Її підказки для мене неоціненні. Вона заміняє мені наставника. (…) В її зауваженнях я черпаю вказівки і заохочення до праці».
Повна залежність від матері. Проте такому митцю можна цей дрібний недолік пробачити, адже розмови з нею принесли прекрасні результати, які чудово видно в роботах художника. Естетичні цінності Рущиц бачив навіть у найбільш непримітних і банальних ситуаціях. Буденні краєвиди під його пензлем наповнювалися атмосферою незвичайності. Самотня хмаринка на літньому небі перетворювалася у прекрасну картину «Хмарина».
Також митець умів прозаїчну щоденну дійсність перенести в інший, фантастичний, вимір, трактуючи природу таким чином, як це робили романтики, – як самостійне творіння, переповнене духом. Полотно «Земля», що зображує людину, яка з великими зусиллями оре поле, – це образ митця, що теж знайшов собі місце в фільмі. Саме ця картина надихнула Анджея Вайду створити один із живописних кадрів у стрічці «Попіл і діамант».
«Земля», 1898 р., Public domain
Фердинанд Рущиц був патріотом, а також надзвичайно працьовитою людиною. Він брав активну участь у боях за Віленщину, під час польсько-більшовицької війни вступив до так званої Добровольчої армії. В Університеті імені Стефана Баторія у Вільнюсі чотири рази займав посаду декана факультету образотворчих мистецтв, а в 9135 р. із рук президента Ігнатія Мосціцького отримав звання почесного професора цього навчального закладу.
Хронічна втома і цілковите ігнорування власного здоров’я не могли пройти безслідно. В 1932 р. художника частково паралізувало і лише завдяки надзвичайній турботі дружини та дочки він почасти одужав, хоча права рука так ніколи й не відновилася. До кінця життя Рущиц малював тільки лівою. Художник помер 30 жовтня 1936 р. і був похований на місцевому кладовищі.
Улюблений маєток, родове гніздо митця, на жаль, не вистояв перед ураганом історії. Під час Другої світової війни будинок опинився на лінії фронту. Картини вивезла Червона армія, а вся забудова згоріла майже дощенту. Те, що вціліло, невдовзі розібрали, а парк вирізали. Залишилися тільки цвинтар і могили сім’ї Рущиців.
Габріеля Возняк-Ковалік,
вчителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЗИМА В МАЛЯРСТВІ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЯН СТИКА – ПАНОРАМНИЙ ХУДОЖНИК
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: У СТАРОМУ КІНО
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КАЗИМИР СІХУЛЬСЬКИЙ – ХУДОЖНИК ІЗ ДУШЕЮ АРТИСТА КАБАРЕ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВОЙЦЕХ ГЕРСОН – ЛЮДИНА ВІДРОДЖЕННЯ
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАРІЯ ЯРЕМА – АБСТРАКЦІЯ ЯК СВОБОДА
ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ВОВЧИЙ ХУДОЖНИК
