«Мазурка Домбровського» була разом із поляками в період Варшавського герцогства, під час війни з Австрією, наполеонівських війн, Листопадового та Січневого повстань. Після поразки Січневого повстання, попри заборону загарбників, її співали всі патріоти, а в польських домівках її мелодію виконували годинники й музичні скриньки.

Коли в липні 1797 р. Юзеф Вибицький писав слова «Пісні Польських легіонів в Італії», він не припускав, що цей твір, який виконуватимуть на мелодію народної мазурки, через 130 років стане польським гімном.

У 1795 р. відбувся третій поділ Польщі. Багато патріотів вірили, що держава невдовзі відновить незалежність. Серед них були генерал Ян-Генрик Домбровський та його товариш, письменник і політик Юзеф Вибицький. Домбровський представив генералу Наполеону Бонапарту проєкт створення польських військових з’єднань, які повинні були воювати на боці Франції, і 9 січня 1797 р. в Італії було сформовано Польські легіони.

У липні 1797 р. польські легіонери отаборилися в італійському місті Реджо-нель-Емілія. І саме там між 16 та 19 липня Вибицький написав слова «Пісні Польських легіонів в Італії», яку згодом назвали «Мазуркою Домбровського». Пісню вперше виконали 20 липня на урочистостях на честь генерала, який перебував у місті.

Юзеф Вибицький був переконаний, що Домбровський, який заручився підтримкою Франції, очолить марш легіонів до Польщі, щоб виборювати її незалежність. Сповненим ентузіазмом заохоченням до цього маршу є приспів «Пісні», який розпочинається мов військова команда: «Marsz, marsz Dąbrowski, / Z ziemi włoskiej do Polski. / Za twoim przewodem / Złączym się z narodem».

«Пісня Польських легіонів в Італії» складалася з шести чотирирядкових куплетів і приспіву. У 1798 р. відбулася зміна в першому куплеті. Замість «Jeszcze Polska nie umarła, / Kiedy my żyjemy. / Co nam obca moc wydarła, / Szablą odbijemy» з’явилися слова «Jeszcze Polska nie zginęła, / Kiedy my żyjemy. / Co nam obca przemoc wzięła, / Szablą odbierzemy».

Слова пісні вперше опублікували в лютому 1799 р. в Мантуї в газеті Польських легіонів «Декада». Перша вітчизняна публікація твору під назвою «Патріотична пісня» мала місце в 1806 р. у Варшаві в «Кишеньковому патріотичному календарику на 1807 рік». Текст складався з чотирьох куплетів, тобто два куплети було пропущено. І саме в такій чотирикуплетній формі пісня поширилася серед солдатів, що воювали на чужині, на території польських земель і серед поляків в еміграції.

Вибицький поклав «Пісню легіонів» на мелодію популярної мазурки, хоча дехто стверджував, що музику написав Міхал-Клеофас Огінський. Коли в 1938 р. у віденській бібліотеці було знайдено ноти «Маршу для Польських легіонів» Огінського й виявилося, що це зовсім інший твір, здавалося, суперечку щодо авторства музики польського гімну завершено. Проте її відголоски не стихають до сьогодні.

«Мазурка Домбровського» була разом з поляками в період Варшавського герцогства (1807–1815 рр.), під час війни з Австрією (1809 р.), наполеонівських війн (1812–1814 рр.), Листопадового (1830 р.) i Січневого (1863 р.) повстань. Після поразки Січневого повстання, попри заборону загарбників, її співали всі патріоти, а в польських домівках її мелодію виконували годинники й музичні скриньки.

Коли в 1918 р. Польща повернула собі незалежність, розгорілася дискусія навколо вибору польського державного гімну. Окрім «Мазурки», на звання гімну претендували «Рота» («Nie rzucim ziemi, skąd nasz ród»), «Боже, який Польщу…» та «Марш першої бригади». У наказі Міністерства військових справ від 22 березня 1921 р. «Мазурка Домбровського» вперше отримала статус гімну, a 26 лютого 1927 р. її було офіційно визнано гімном на території всієї країни. І саме цю дату вважають днем встановлення «Мазурки Домбровського» польським державним гімном.

Навколо польського гімну утворилося багато загадок, міфів і помилок. Найчастішою помилкою є вживання слова «póki» замість «kiedy». «Мазурка Домбровського» починається зі слів: «Jeszcze Polska nie zginęła, / Kiedy my żyjemy». Вони трохи відрізняються від перших слів «Пісні Польських легіонів в Італії»: «Jeszcze Polska nie umarła, / Kiedy my żyjemy». В обох випадках в них ніколи не було слова «póki». Зрештою «kiedy» i «póki» мають трохи різні значення: «póki» позначає момент закінчення якоїсь дії, a «kiedy» – її тривання.

І це не єдина помилка. У третьому куплеті багато людей замість «Czarniecki» співають «Czarnecki», a замість «wrócim się przez morze» – «rzucim się przez morze». Але ж цей рядок звучить так: «Jak Czarniecki do Poznania / Po szwedzkim zaborze, / Dla ojczyzny ratowania / Wrócim się przez morze».

Одна з загадок, пов’язаних із гімном, стосується другого куплету: «Przejdziem Wisłę, przejdziem Wartę, / Będziem Polakami. / Dał nam przykład Bonaparte, / Jak zwyciężać mamy!» Представлена Вибицьким черговість річок може викликати здивування: солдати, які йшли з Італії до Польщі, повинні були спочатку перетнути Варту, а лише потім – Віслу? Чи це помилка? Ні, оскільки шлях легіонів пролягав через Адріатичне море, а потім суходолом на північ. Варто поглянути на мапу і все стає зрозуміло.

Найбільша загадка стосується постаті Басі в четвертому куплеті: «Już tam ojciec do swej Basi / Mówi zapłakany – / Słuchaj jeno, pono nasi / Biją w tarabany». До сьогодні побутує міф, що Бася – це Барбара Хлаповська, наречена, а згодом дружина генерала Домбровського. Однак із джерел відомо, що Домбровський до 1803 р. був одружений, а з Барбарою Хлаповською він познайомився вже як вдівець у 1806 р. на балу, влаштованому на його честь у познанській ратуші. Тобто коли Вибицький написав «Пісню легіонів» (1797 р.), Домбровський ще не був знайомий із Басею. А можливо, правда взагалі банальна: серед популярних імен польських шляхтянок того часу Вибицький просто обрав ім’я Бася.

Варто нагадати, що, попри різницю у віці між Барбарою і Генриком (27 років), подружжя жило щасливо й у злагоді. Дружина генерала була винятковою особою. Вона не боялася ні небезпеки, ні воєнних поневірянь і супроводжувала чоловіка під час Російської кампанії 1812 р. Після одного з боїв вона віднайшла його пораненого на полі битви й разом із братом везла підводою багато кілометрів додому у Винну Гуру. А в 1813 р. під Лейпцігом вона спостерігала в підзорну трубу перебіг битви, в якій брав участь її чоловік.

Із четвертим куплетом гімну пов’язана ще одна загадка: чому Вибицький показав образ батька, який плаче, попри те, що плакати мала б, імовірніше, Бася, його дочка? Але зацікавлених цим Читачів я відсилаю до своєї книги «Мазурка Домбровського. Наш національний гімн». У ній також можна знайти відповіді й на інші питання.

Багато загадок, пов’язаних із польським гімном, ще очікують відповідей. Хтось може сказати, що це дрібниці. Неправда! Це стосується найважливішої пісні в житті народу, яка є частиною його коріння. А коли народ втрачає своє коріння, то починає хилитися, немов позбавлене опори дерево.

***

Проєкт «Dla Polonii» фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія і поляки за кордоном 2021 р.» Публікація відображає лише погляди автора і не представляє офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП.

Малгожата Стшалковська,
письменниця, ілюстраторка книг і сценаріїв, авторка книжки «Мазурка Домбровського. Наш національний гімн», відзначеної численними призами, зокрема срібною медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis» у 2016 р.
Джерело: dlapolonii.pl