«В Україні» замість «на Україні»? Мова має силу
Статті

«Вибираючи в польській мові форми «в Україні» та «в Україну», ми підкреслюємо незалежність, автономію і самостійність цієї країни. У польській мові обидві форми правильні, але вибір прийменника «в» буде символічною формою підтримки в нинішній ситуації, тому що мова має силу», – пише польська філологиня і популяризаторка знань про польську мову Пауліна Мікула, авторка популярного влогу «Mówiąc inaczej».

Перша інформація про те, що в польській мові варто говорити «в Україні» і «в Україну» замість «на Україні» і «на Україну», з’явилася вже кілька місяців тому. Бурхливе ж обговорення почалося одразу після того, як 24 лютого 2022 р. Росія жорстоко напала на нашого східного сусіда.

То яка ж форма правильна? Відповім коротко: обидві. Ми можемо казати «на Україні» і «в Україні». Рішення за нами.

Вибір прийменника, у випадку країн, які розташовані поблизу Польщі, – це результат мовної звички, а не граматичного правила. Зміни із цього приводу відбуваються спонтанно, і ніхто, жодна установа, не мусить їх «затверджувати».

Аналіз мовних корпусів показує, що в минулому, до кінця XVIII ст., ми частіше говорили «в Україні», «в Литві», «в Угорщині». Зміни почали відбуватися в XIX ст., і прийменник «на» став переважати у XX ст. Тут доречно згадати фрагмент дуже відомої пісні «Гей, соколи!», де в куплеті чуємо: «Багато дівчат є на світі, лиш найбільше в Україні». Враховуючи популярність цієї пісні, можна стверджувати, що велика частина нашого суспільства чула в житті словосполучення «в Україні» і це не викликало жодних заперечень. Розумію також, що пісні й вірші підпорядковуються своїм законам, але, безумовно, завдяки пісні «Гей, соколи!» ми мали змогу звикнути до форми «в Україні».

Інші джерела, де трапляються прийменники «в» і «на», можна знайти у статті професора Марека Лазінського «Прийменники «на», «в» і «до» перед назвами держав, країн і земель. Історія і сучасні нормативні коливання». Публікація варта уваги, оскільки автор дуже ретельно описує це питання.

Проте варто задуматися над причинами, які змусили нас вживати з прийменником «на» назви деяких країн, як-от Литва, Словаччина, Україна і Білорусь. Прийменник «на» зазвичай використовується з назвами територій, які були єдиним державним організмом із Польщею (звідси «на Угорщині», «на Словаччині», «на Литві», «на Білорусі» тощо). Багато де можна знайти інформацію про те, що ми почали вживати прийменник «на» з назвами країн, які раніше не були незалежними державами, і такими, в яких Польща була зацікавлена політично. З Угорщиною ми були пов’язані династичним союзом, і, як наслідок, назву країни почали використовувати з прийменником «на». Не завжди це робилося для того, щоб таким чином наголосити на підпорядкованості тієї чи тієї країни Польщі. Це могло бути пов’язано з іншими аспектами, можливо, навіть із симпатією – зараз важко зрозуміти. Тому прийменник «на» використовують не для того, щоб образити.

Навіть якщо сьогодні поляки говорять «на Україну», то не ображають Україну й українців. Для чого ж тоді ця зміна? Бо, обираючи форми «в Україні» і «в Україну», ми наголошуємо на незалежності, суверенності та самостійності цієї країни. Ця підтримка символічна, але важлива. Про це пишуть і кажуть багато українців.

Дехто каже, що зміна прийменника не врятує жодного життя чи будинку, що це нікому не потрібно в той час, коли так близько йде кровопролитна війна. Я не можу із цим погодитися. Мова має силу, вона впливає на реальність і на наше сприйняття цієї реальності. Ба більше, сьогодні кожен жест має значення, навіть якщо він символічний. У зв’язку із цим одного дня в багатьох польських містах замість характерного хейналу (сигналу горна, – перекл.) пролунав гімн України. Це не врятувало жодного життя, жодної будівлі від руйнування, та, попри це, було прийнято рішення так зробити. Як свідчення підтримки, поваги, співчуття, підбадьорення, зміцнення морального духу тих, хто бореться.

Тому для мене вибір очевидний, але якщо хтось із читачів не зовсім це зрозуміє або бачить це питання зовсім по-іншому, все гаразд, хай використовує старий варіант. Пам’ятаймо, що в мові не можна нікому нічого нав’язати.

Нехай кожен сам вирішує, з яким прийменником вживати назву «Україна».

На закінчення хотілося би зазначити, що з мовного погляду обидві форми «в Україні» і «на Україні» в польській мові правильні.

Форми «в Україні» і «в Україну» підкріплюються позамовними аргументами, які, на мою думку, відіграють ключову роль. Багато людей, зокрема й журналістів, підтримують цю думку, тому все частіше саме ці форми будуть траплятися у ЗМІ. І у традиційних, і в інтернет-виданнях.

Друге питання, якого я хочу торкнутися, стосується руських вареників. Я помітила, що деякі люди бунтують і змінюють назву «руські вареники» на «українські вареники» або «сільські вареники». Мені трапилася також назва «іноземні вареники»! Звісно, мені зрозумілі такі емоції, тим більше, що формулювання «руські» викликає в нас не дуже хороші асоціації. Проте я бачу тут також у певному сенсі деяку небезпеку.

Термін «руські» в цьому випадку походить від назви «Русь», а не «Росія». Кілька тижнів тому я зняла відео про полонізми, тобто польські слова, які були запозичені іншими мовами. У цьому фільмі я розповіла про руські мови, похідними від яких є білоруська й українська. Про полонізми в російській мові я говорила окремо. «Руські мови», як і «руські вареники», пов’язані з «Руссю», а не з «Росією».

В Україні, у Львівській області, є місто Рава-Руська. Його назва пов’язана з Руссю, а не з Росією. Якби було інакше, навряд чи місто називалося би так до цих пір.

Наскільки мені відомо, українці пишаються своєю історією і зв’язками з Руссю. Якщо ми, поляки, вирішимо, що все руське – це те ж саме, що і російське, то ми ніби заберемо в українців частину історії. Так, ніби ототожнимо їхнє коріння з російським. Визнаємо, що це – одне і те ж. Тому я боюся цієї зміни, а також боюся наслідків, які вона нам принесе. Говорячи «нам», я маю на увазі і поляків, і українців.

Мова – це жива матерія, яка постійно змінюється, намагаючись відповідати навколишній дійсності. І це дуже тішить! Бо перш ніж, керуючись в основному емоціями, змінити назву вареників, дізнаймося про її походження та історію.

Такі зміни в мові краще робити на основі знань, а не їх відсутності.

***

Проєкт «Dla Polonii» фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія і поляки за кордоном 2021 р.» Публікація відображає лише погляди автора і не представляє офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП.

Пауліна Мікула,
популяризаторка знань про польську мову, випускниця факультету польської філології Варшавського університету, авторка лінгвістичної консультаційної програми «Mówiąc Inaczej» на YouTube, де вона популяризує культуру польської мови та її кодифікацію

Джерело: dlapolonii.pl

 

 

Схожі публікації
Як Польща повернула собі «Червоні маки на Монте-Кассіно»
Статті
Її назва говорить про квіти, які цвіли на схилах Монте-Кассіно. Ще кілька років тому права на цю відому польську пісню належали урядові Баварії. Як Польщі вдалося їх повернути? У 78-му річницю битви під Монте-Кассіно портал dlapolonii.pl нагадує розповідь Вальдемара Доманського.
20 травня 2022
«Там, де він грав, був народний театр». Спогади про Єжи Трелю
Статті
Він був живим пам’ятником театру, а дехто навіть казав: «Там, де грає Треля, там і є народний театр». Видатний польський актор Єжи Треля помер 15 травня в Кракові у віці 80 років.
18 травня 2022
Охман – голос Польщі просто з Америки
Статті
Син поляків, які вже багато років живуть у США, повертається до Польщі, щоб навчатися сольного співу. Аби спробувати власні сили, він подає заявку на участь у телевізійному шоу талантів і виграє. Знайомтеся: Кристіан Охман – молодий музикант, який представляв Польщу на конкурсі «Євробачення–2022» у Турині і посів 12-те місце.
16 травня 2022
Професор Рафал Латка: За замахом на Йоана Павла ІІ стояла радянська влада
Статті
Радянський Союз прийняв рішення усунути Йоана Павла ІІ таким чином, щоб ніхто не підозрював, що за замахом стоїть безпосередньо Москва. Безчинність західних спецслужб їм це тільки спростила – пише професор Рафал Латка з Інститутут національної пам’яті Польщі. 13 травня минає 41-а річниця замаху на життя Папи Римського Йоана Павла ІІ.
13 травня 2022
Світ із п’яти елементів
Статті
Світ повинен шукати нестандартні рішення. Тільки так ми можемо зупинити ефект доміно. Україна сьогодні подарувала нам надію, змінюючи геополітику.
05 травня 2022
Солідарні проти російської агресії
Статті
«На рівнинах України зараз вирішується доля нашого континенту. Йде надзвичайно драматична боротьба за безпечне майбутнє, свободу, ідентичність та добре ім’я всієї Європи. Час дискусій закінчився. Настав час солідарності та рішучих дій», – пише президент Польщі Анджей Дуда.
04 травня 2022
Українська «мокра робота» Путіна
Статті
82 роки тому росіяни зробили «мокру роботу», яка по цей день вкрита ганьбою і соромом – вони здійснили Катинський злочин, убивши на заході Росії і сході України майже 22 тис. польських офіцерів, підофіцерів і прикордонників, ув’язнених під час нацистсько-радянського нападу в 1939 р. Сьогодні вони повторюють своє варварство в Україні – пише американський письменник Аллен Пол, автор відомої книги про Катинський розстріл.
14 квітня 2022
Росія крізь віки. Геноцид як політичний інструмент
Статті
«Політика територіальної експансії шляхом жорстоких убивств або поневолення місцевих громад має в Росії багатовікову традицію. Те, що сьогодні відбувається в Україні, ми бачили раніше в багатьох регіонах, зокрема й у Польщі. Прикладом є той же Катинський злочин, 82-гу річницю якого ми саме відзначаємо», – пише професор Войцех Матерський, історик, дослідник Катинського злочину та автор книг на цю тему.
13 квітня 2022
Директорка Інституту «Полоніка»: Ми робимо все, щоб врятувати спільну культурну спадщину Польщі та України
Статті
«У той час, коли тисячі поляків рятують безцінне людське життя і допомагають воєнним біженцям з України, ми також стараємося на території цієї країни, на яку напала Росія, підтримувати збереження матеріальної культурної спадщини», – пише Дорота Янішевська-Якуб’як, директорка Інституту «Полоніка».
31 березня 2022