Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті

17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.

Чотири роки тому Тетяна Самсонюк описала долю Антона Мацєєвського на шпальтах «Волинського монітора» в рубриці «Повернуті із забуття» (№ 5 від 1.03.2018), а трохи згодом – у книзі «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941». Її стаття базувалася на кримінальній справі, яка зараз зберігається в Архіві Служби безпеки України в Рівному. В книзі авторка додала інформацію, надану Вєславом Штандерою, внуком Анни Штандери – сестри Антона Мацєєвського.

Антон Мацєєвський, фото міжвоєнного періоду

Із документів НКВС Тетяна Самсонюк дізналася, що Антон Мацєєвський народився в 1909 р. у Рівному в родині Чеслава та Марцеліни Мацєєвських. Мав сестер: Марію (у шлюбі Зелінська) та Анну (у шлюбі Штандера). Не був одружений. На момент арешту енкаведистами працював водієм. Як розповів Вєслав Штандера, до встановлення радянської влади брат його бабусі був секретарем у міському управлінні в Рівному.

17 березня 1940 р. НКВС арештував Мацєєвського за співпрацю із Союзом збройної боротьби – 1 у Рівному, а потім засудив за ст. 54–2 (збройне повстання) та 54–11 (участь у контрреволюційній організації) КК УРСР до шести років таборів із позбавленням громадянських прав на п’ять років та конфіскацією майна.

Подальшу долю Антона Мацєєвського описує нижче Вєслав Штандера. Він же поділився з редакцією світлинами із сімейного архіву.

***

Відколи Антона Мацєєвського арештували, родина не мала про нього жодної інформації. Лише після закінчення Другої світової війни його батько Чеслав Мацєєвський почав шукати сина через Польський Червоний Хрест.

1 червня 1948 р. Польський Червоний Хрест надіслав такий лист: «У зв’язку з повідомленням про розшук сина Антона Мацєєвського представництво Польського Червоного Хреста в Лондоні повідомляє, що розшукуваний помер 17 липня 1944 р. у Монтефано в Італії. Свідоцтво про смерть додається. Висловлюємо співчуття та скорботу з приводу втрати сина».

Шукаючи в інтернеті інформацію про Антона Мацєєвського, я дізнався, що він був в’язнем колимських таборів. Про це йдеться у книзі Малгожати Ґіжеєвської «Поляки на Колимі. 1940–1943», виданій у Варшаві 1997 р. Ім’я Антона Мацєєвського фігурує в розділі «Список польських громадян – в’язнів колимських таборів 1940–1943 рр.» У дужках вказано прізвища А. Катриняк та В. Брод – це люди, які підтверджують, що він був в’язнем колимських таборів.

Після звільнення з табору Антон Мацєєвський вступив до Армії Андерса. Був санітаром 6-го танкового полку «Львівських дітей». Його ім’я можна знайти в книгах Романа Бояковського «6-й танковий полк «Львівських дітей» – шлях і досвід» (Лондон, 1994 р.) та Вальдемара Гандке «Semper Fidelis. Історія 6-го танкового полку «Львівських дітей» (Лешно, 2006 р.).

Антон Мацєєвський під час служби в Армії Андерса (перший зліва)

Антон Мацєєвський (другий справа)

Згідно з інформацією, що міститься в книзі Вальдемара Гандке, між 1 листопада та 1 грудня 1941 р. Антон Мацєєвський прибув до села Тоцьке, де саме створювали батальйон «Львівських дітей»: «Через наплив добровольців особовий склад батальйону розростався – львів’яни прибували з усіх куточків «нелюдської землі»: з таборів Крайньої Півночі в Архангельську, Мурманську, Республіці Комі (як Тадеуш Валек чи Віктор Лінтнер), з Далекого Сходу – з таборів Колими (як Влодзімєж Брод чи Антон Мацєєвський), Норильська і таборів для військовополонених у Грязовці (наприклад, капітан Отто Бізанц, капітан Міхал Дащищак чи підпоручик Юзеф Юровецький) і з так званих вільнопоселенців з усього Радянського Союзу» (с. 27).

Є ще дані, які стосуються дислокації 6-го танкового батальйону «Львівських дітей» (після зміни назви – 6-го танкового полку «Львівських дітей») поблизу містечка Таза під Кіркуком (Ірак), де панували дуже важкі кліматичні умови. Один з офіцерів згадував: «Ну що ж, нас нещадно косить малярія. У нас аж 90 % хворих, нас уже називають малярійним полком. Бідний наш лікар, відомий як Єндрусь (Анджей Рутана), разом із плутоновим Мацєєвським та санітарами. Вони починають перший бій за здоров’я солдатів. Ходять з пляшками й жовтими пігулками... від намету до намету, знаходячи теплі слова розради або суворі догани» (с. 66).

Антон Мацєєвський

Дозвіл на керування військовими автомобілями

Британський ідентифікаційний сертифікат медичної служби

Антон Мацєєвський брав участь у боях за Монте-Кассіно, П’єдімонте та Анкону в Італії, де й загинув 17 липня 1944 р. У згаданій книзі Вальдемара Гандке в додатку № 3 «Біографічні дані солдатів 6-го танкового полку «Львівських дітей» є такий запис (с. 371 п. 613): «Мацєєвський Антон – плутоновий, нар. 2.VII.1909 у Рівному, в’язень Колими, потім розф. див. «Льв. діт.» та 6-й танк. п. – санітарний підофіцер медичної дружини в ескадроні командування, загинув 17.VII.1944 в Анконі, похований на польському військовому цвинтарі в Лорето (могила 5-Е-8)».

Документ про нагородження Пам’ятним хрестом Монте-Кассіно

Могила Антона Мацєєвського на Польському військовому цвинтарі в Лорето

Спершу Антон Мацєєвський був похований на цвинтарі в Монтефано, потім – на Польському військовому цвинтарі в Лорето. Я відвідав це кладовище у травні 2014 р.

На жаль, до сьогодні я не натрапив на жодні матеріали про те, в якому чи в яких колимських таборах він був в’язнем. Фотографії та посвідчення, додані до тексту, я отримав у Центральному військовому архіві у Варшаві, де зберігаються депозити офіцерів, підофіцерів та солдатів, які служили під час Другої світової війни у Війську Польському на заході.

Серед документів Антона Мацєєвського, отриманих у Центральному військовому архіві, є, зокрема, підтвердження відправлення 13 посилок до Тегерану Галині Максим. Посилки були надіслані між 12 і 25 травня 1944 р. На жаль, я не знаю, ким була ця людина для Антона Мацєєвського. Припускаю, що кимось дуже близьким. Імовірно, це третя особа зліва на фото.

Антон Мацєєвський (четвертий зліва)

Батьки Антона Мацєєвського, Чеслав Мацєєвський (нар. 9 липня 1871 р. в осаді Варново поблизу Ізбиці, нині Ізбиця-Куявська) та Марцеліна Жуковська (нар. 23 січня 1878 р. у Криничках біля Тучина на Волині), під час Другої світової війни жили в Рівному. До жовтня 1944 р. – у родині своєї доньки Анни Штандери, а потім – у старшої доньки Марії Зелінської. Ще до кінця війни, наприкінці лютого – на початку березня 1945 р., вони покинули Рівне і через Люблін евакуювалися в мікрорайон Гданська Новий Порт, де жили з донькою Марією та її родиною. Мати померла 31 грудня 1945 р., а батько – 8 жовтня 1950 р. Обоє поховані на цвинтарі в Новому Порту у Гданську.

У жовтні 1944 р. сестра Антона Мацєєвського Анна Штандера та її менший син Ярослав евакуювалися через Люблін до мікрорайону Гданська Вжещ. Після окупації Рівного радянською армією чоловік Анни Антон (легіонер) і старший син Єжи (мій батько) вступили до Війська Польського та пройшли бойовий шлях до Берліна. Попри дуже молодий вік (18 років), Єжи за свою участь у боях за Поморську стіну був нагороджений Срібним хрестом ордену Virtuti Militari. Дочка Сабіна, побоюючись відправлення на роботу на завод із виготовлення зброї на Уралі, також вступила до Війська Польського. Після закінчення воєнних дій жила разом з матір’ю в Гданську.

Після війни, ще в 40-х рр., Анна Штандера із сином Ярославом переїхала до Щецина. На початку 1953 р. до цього міста переїхав зі своєю родиною також Єжи. Там у 1953 р. народився я. Сабіна з родиною залишилася в Гданську.

Вєслав Штандера
Фото надав Вєслав Штандера

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті
Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».
19 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022
Повернуті із забуття: Людвік Пажух
Статті
Герой цього тексту був серед тих польських поліціянтів, які евакуювалися на Волинь під час наступу на Польщу військ Вермахту. Багато хто з них потрапив у тенета радянських карально-репресивних органів.
28 грудня 2021