«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті

«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».

81 рік тому розстріляли очільників польського підпілля в Рівному

10 червня 1941 р. НКВС розстріляв у Рівному трьох очільників місцевого осередку польської підпільної організації «Союз збройної боротьби – 1»: Казімежа Язвінського, Яна Язвінського та Єжи Крюгера. Вони та ще 12 членів польського антирадянського підпілля стали героями книги кандидатки історичних наук Тетяни Самсонюк «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941» (за цим посиланням доступна її електронна версія).

Презентація видання пройшла 10 червня цього року в онлайн-форматі. Організовуючи її саме у 81-шу річницю розстрілу трьох рівненських підпільників, редакція та авторка прагнули вшанувати пам’ять не тільки про героїв книги, але й про всіх жертв комуністичного режиму.

Книга «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941» вийшла при фінансовій підтримці Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку. Долі її героїв Тетяна Самсонюк описала раніше в рубриці «Повернуті із забуття», яку вона веде на сторінках «Волинського монітора» із 2014 р. Авторка довгий час працювала в Державному архіві Рівненської області, нині вона заступниця директор з розвитку і впровадження цифрових технологій у Рівненському обласному краєзнавчому музеї (РОКМ).

Тетяна Самсонюк давно досліджує долі представників різних національностей, репресованих радянською владою. Кілька років тому редакція «Волинського монітора» підготувала до друку її першу книгу – «Полонені вересня 1939-го». Видання розповідає про польських військовополонених, які потрапили до радянської неволі у вересні 1939 р.

Книга про СЗБ–1 – друга в серії «Повернуті із забуття». Вона написана на основі кримінальних справ, що зберігаються в Архіві СБУ в Рівному та Львові, а також доповнена інформацією, наданою родичами героїв біографічних нарисів та встановленою редакцією «Волинського монітора».

«Вони обрали шлях боротьби за незалежність»

«Якби ми проводили презентацію пів року тому, я би акцентувала увагу на аспектах діяльності радянських карально-репресивних органів, чи на аспектах ведення слідства, чи діяльності польського підпілля на Волині. Проте зараз для мене абсолютно змінився ракурс цієї книги. Сьогодні для мене ця книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк.

Авторка підкреслила, що вибір був дуже складний, адже люди, чиї долі вона представляє, проживши 19 років у мирній міжвоєнній Польщі, у громадянському суспільстві, де були право вибору, більш-менш адекватна судова система та інститут адвокатури, опинилися в середовищі непередбачуваному й незнаному для них. Вони не мали досвіду підпільної діяльності, але обрали шлях боротьби за незалежність своєї держави.

«Ми теж сьогодні маємо цей вибір. Ці люди для мене фактично взірець поведінки. Вони мали все. Ми бачимо серед них забезпечених підприємців, братів Казімежа і Яна Язвінських чи шанованих громадських діячів, як Єжи Крюгер, який був головою осередку Союзу колишніх добровольців польської армії, за якого проголосували 300 осіб. Це люди приблизно нашого віку, які зробили свій вибір, маючи сім’ї, розуміючи, що вони можуть втратити найдорожче. І ці втрати відбулися», – зазначила авторка.

Тетяна Самсонюк додала: «Для мене ця тема відбулася також як така, яка відкрила нові сторінки в історії міста. Зараз я перебуваю в приміщенні, де діяла гімназія, в якій навчалися герої книги. Ці люди ходили зі мною одними вулицями. Вони, здавалося, могли виїхати на безпечнішу територію, але лишилися тут і боролися за свою Батьківщину. Для мене їхня історія також про те, що якщо ми будемо розрізнені, як розрізнилася поляки між підпільними організаціями в 1939–1940 рр., ми не зможемо перемогти. І ми повинні цей досвід усвідомити, тому що ми, не тільки українці, поляки, а й усі європейці, ми будемо сильні тоді, коли об’єднаємося проти спільного ворога».

Авторка звернула увагу: те, що поляки й українці на Волині переживали під радянською окупацією  в 1939 р., зараз переживають мешканці окупованих росіянами територій: «Вбивства без суду і слідства, «віджимання» матеріальних благ, люта радянська пропаганда. Ворог і методи його роботи з 1939 р. не змінилися».

Вона також подякувала за підтримку присутньому на презентації Генеральному консулу РП у Луцьку Славоміру Місяку і віцеконсулу Терезі Хрущ та всім, хто надав допомогу в підготовці книги до друку.

(Не)Поштова вулиця Поштова

«Період, про який ідеться в книзі, ретельно стертий із лиця Рівного, – сказав Дмитро Маслов, заступник директора РОКМ, який дослідив топоніми міста, пов’язані з тематикою та героями книги. – Єдиний топомаркер, який вдалося знайти, – це будинок № 10 на нинішній вулиці Хвильового (колишня Шемплінського), в якому жив Зигмунт Сочинський».

Більшість адрес, які з’являються в кримінальних справах, уже не існують. Майже всі вулиці були перейменовані, деякі райони перестали існувати, а деякі села стали районами міста, як, наприклад, Видумка, де жив Юзеф Відавський.

Дмитро Маслов нагадав, що брати Язвінські володіли майном у центрі Рівного на вулиці Новий світ: кінотеатром «Новий світ», готелем і будинком, квартири в якому здавали наймачам, зокрема, Яну Трибі, який проходив по одній кримінальній справі з ними.

«Вулиця Новий світ – нині Поштова. Поштовою насправді колись була сусідня вулиця. Під час розбудови центральної площі міста стару Поштову знищили, а згодом перенесли її назву на іншу вулицю, колишній Новий світ. Через це відбувається багато плутанини навіть у деяких краєзнавців», – зазначив Дмитро Маслов.

Ще один зниклий топонім, про який він розповів, – це вулиця Круча. На ній колись жили Ольгерд Вірпша та Юзеф Копицяк: «Її сьогодні не існує, але пам’ять про неї збереглася завдяки тому, що на ній жив художник Георгій Косміаді, який пізніше написав картину «Будинок на вулиці Круча».

У центрі книги – людина

«Книга не втрачає своєї актуальності. Сьогодні ми знову говоримо про війну та репресії. По суті, це вже не історія. Це, на жаль, наше сьогодення. Друга світова війна стала трагедією для багатьох націй, але першими наслідки німецької і радянської агресії відчули поляки. Можливо, саме тому Польща так сьогодні підтримує Україну», – поділився роздумами рецензент презентованої книги Олег Разиграєв із Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Історик відзначив особливості структури видання: «Хоч авторка розповідає про Союз збройної боротьби, але в центрі цієї книги – людина, 15 людських доль».

На його думку, дуже добре, що праця є науково-популярною. Це, а також архівні документи і фото, світлини, надані родичами героїв книги, покажчики полегшують її сприйняття.

«Тетяна Самсонюк дуже переймається долями цих людей. Я пам’ятаю, як вона починала цю титанічну працю. Це видання – лише краплинка матеріалу, опрацьованого нею», – сказав Володимир Марчук із Національного університету «Острозька академія», також рецензент книги.

Він зазначив, що його особисто найбільше зацікавив Казімеж Язвінський – відома постать міжвоєнного Рівного, власник одного з трьох кінотеатрів у місті, який визначав культурне життя, бо, крім кіносеансів, там проводилися різні імпрези за участю українців, поляків та євреїв.

Історія повторилася

«Я читав ці статті як щось, що вже давно відбулося, не стільки як історичну книжку, я як розповідь про людські долі. Натомість після 24 лютого, я почав сприймати її зовсім по-іншому. Історія повторилася. Зараз Українці переживають те, що переживали поляки в 1939 р., і злочинець той сам, той сам ворог, який діє тими самими методами», – сказав Пьотр Ковалік, учитель польської мови, скерований до Луцька Центром розвитку польської освіти за кордоном, та коректор презентованого видання.

Тезу про те, що історія повторюється, розвинув Олег Разиграєв: «Насправді Україна має цей досвід ще з 2014 р., коли почалася антитерористична організація, а по суті війна, про яку Російська Федерація говорила, що не має до неї відношення. Мені тоді пригадалася Волинь і перша половина 20-х рр. ХХ ст., коли після Ризького мирного договору на територію Другої Речі Посполитої почали проникати радянські диверсанти. Вони підбурювали населення проти польської влади. Це була неоголошена війна, диверсійний рух, порушення усіх норм міжнародного права і використання населення у своїх політичних цілях. Цей досвід росіяни використали у 2014 р.».

«У мене своя братська могила»

Журналіст «Волинського монітора» Анатолій Оліх поділився особистими переживаннями: «Тема репресованих мене цікавить уже давно, адже двох моїх прадідів розстріляли у Вінниці в 1937–1938 рр. У нашому селі розстрілювали чоловіків із кожної хати. Тільки в моїй найближчій родині були вбиті близько двох десятків осіб. У мене своя братська могила».

Анатолій Оліх зазначив, що в його родині про репресії говорили мало, багато чого для себе він відкрив, працюючи на книгою «Шаргород. Штрихи до історії міста та його жителів». «Мені всю цю інформацію було дуже важко сприйняти емоційно. Як Ви із цим справлялися?» – запитав він Тетяну Самсонюк.

«Кожна розстрільна справа – це дуже важко, бо коли ти доходиш до моменту розстрілу, ти вже дуже багато знаєш про цю людину. Зараз я готую до газети нарис про поляціянта із Клевані, де розстріляли весь постерунок, і не можу перейти до наступної сторінки. Це важко. До того ж накладається те, що переживає сьогодні Україна», – відповіла авторка.

На завершення презентації Тетяна Самсонюк поділилася роздумами про наступну книгу із серії «Повернуті із забуття», яка буде присвячена діячам СЗБ–2 на Рівненщині. Вона також представила ініціативу РОКМ щодо створення електронного архіву кримінальних справ репресованих, про яку ми писали раніше.

Наталя Денисюк
Фото: Анатолій Оліх

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022
Повернуті із забуття: Стефан Яжомбковський
Статті
Стефан Яжомбковський, поліціянт із Глинська Чеського на Рівненщині, – герой нашого чергового нарису про працівників польської державної поліції, які зазнали репресій з боку радянської влади.
18 березня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Ричак
Статті
Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».
11 лютого 2022
Повернуті із забуття: Станіслав Пахольчик
Статті
«На протяжении длительного периода времени проводил борьбу против интересов рабочих и крестьян», – таким чином у постанові про притягнення до кримінальної відповідальності від 19 грудня 1939 р. окреслено злочини Станіслава Пахольчика, якому присвячено наш черговий нарис.
28 січня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Рещинський
Статті
Юзефа Рещинського з колонії Довганець Костопільського повіту напередодні Другої світової війни мобілізували в поліцію. Через це після встановлення радянської влади його арештував НКВС, а згодом засудив до п’яти років таборів.
14 січня 2022
Повернуті із забуття: Людвік Пажух
Статті
Герой цього тексту був серед тих польських поліціянтів, які евакуювалися на Волинь під час наступу на Польщу військ Вермахту. Багато хто з них потрапив у тенета радянських карально-репресивних органів.
28 грудня 2021
Повернуті із забуття: Леонтій Кот
Статті
Леонтій Кот протягом 10 років працював у Басівкутському постерунку поліції. У 1941 р. НКВС засудив його до восьми років виправно-трудових таборів.
15 грудня 2021
Повернуті із забуття: Адам Здолинський
Статті
«Обвинувачується в тому, що служив у польській поліції», – таку графу можна побачити у спеціальному формулярі, на якому слідчі НКВС оформляли обвинувальний висновок. Є такий документ й у справі рівненського поліціянта Адама Здолинського.
26 листопада 2021
Повернуті із забуття: Марцін Вальчак
Статті
Марцін Вальчак, герой нашого чергового нарису, до Другої світової війни працював старшим поліціянтом 2-го комісаріату поліції в Лодзі.
18 листопада 2021