Повернуті із забуття: Болеслав Хиль
Статті

Черговий нарис у циклі про польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячено Болеславу Хилю з Клевані. У листопаді 1939 р. Військовий трибунал 5-ї армії Українського фронту засудив його до розстрілу за те, що він був поліціянтом і в часи Другої Речі Посполитої «займався арештами комуністів».

Болеслав Хиль (у багатьох документах слідства НКВС його ім’я записане як Борислав) народився 18 квітня 1897 р. у селі Тарговисько (нині Малопольське воєводство) в селянській родині. Відомості про його сім’ю відсутні. Відомо, що він навчався в сільській школі. До 1918 р. перебував на службі в австрійській армії. 1919 р. Болеслава призвали до Війська Польського у званні рядового. Під час польсько-більшовицької війни він служив у 9-й піхотній дивізії. У 1939 р. під час допитів він зазначив, що його військова частина займалася постачанням зброї на фронт, тож участі в боях тоді не брав.

1923 р. Болеслав Хиль розпочав роботу в польській Державній поліції. Спочатку він служив у постерунку поліції в Корці, а 20 грудня 1932 р. його перевели до Клевані. Разом із ним до містечка переїхала його сім’я: дружина Марія (32 роки; тут і далі вік родичів подано станом на вересень 1939 р.), доньки Олена (вісім років) і Марія (п’ять років).

Через два тижні після встановлення радянської влади на територіях Другої Речі Посполитої, окупованих Червоною армією, Болеслава Хиля та інших службовців Клеванського постерунку поліції арештував НКВС і доправив до в’язниці в Рівному.

Постанова про притягнення Болеслава Хиля як обвинуваченого датована 29 вересня 1939 р. В інших документах трапляється також 22 вересня 1939 р. як дата арешту.

Слідчих НКВС традиційно цікавили інформатори, з якими співпрацював поліціянт, а також чисельність комуністів, яких він затримав у Клеванській гміні. В’язень повідомив, що не мав інформаторів, а всі необхідні дані отримував від старост, які знали що і де відбувається в селах, підпорядкованих Клеванському постерунку.

За словами Болеслава, в його компетенцію не входив розгляд політичних справ. Ними займався комендант постерунку Едмунд Кастнер.

Загалом під час слідства у справі було проведено два допити та залучено дев’ять свідків. Один із них, житель села Дерев’яне Роман Оксенчук, розповів, що Болеслав Хиль та Едмунд Кастнер пильно стежили, щоб молодь із різних сіл гміни не спілкувалася між собою. Він засвідчив, що був випадок, коли за непослух поліціянти вчинили масове побиття резиновими кийками учасників молодіжного зібрання. Серед злочинів свідок назвав накладання штрафів за відсутність номерів на будинках і за відв’язаних собак.

Свідок Іван Тимощук із Дерев’яного звинуватив Болеслава в тому, що він належав до каральних загонів, які здійснювали пацифікацію. Зі слів Івана, Болеслав був причетний до розгону страйку, який місцеві селяни влаштували навесні 1935 р., вимагаючи збільшення оплати за роботу в лісі.

Болеслава Хиля обвинуватили в тому, що він «працював із 1923 р. в таємній політичній поліції, брав активну участь у боротьбі з революційним рухом, здійснював масові арешти комуністів, займався побиттям осіб, арештованих за приналежність до комуністичної партії, насаджував серед населення мережу таємних агентів поліції, тобто в злочинах, передбачених ст. 54 п. 13 КК УРСР» (ст. 54–13 передбачала покарання за активну боротьбу з революційним рухом).

Після завершення слідства справу передали на розгляд Військового трибуналу 5-ї армії Українського фронту, виїзне засідання якого відбулося 23–25 листопада 1939 р. На ньому підсудний розповів, що з 1932 до 1939 р. арештував понад 40 осіб, запідозрених у комуністичній діяльності. Тоді він категорично заперечив факти побиття арештантів у Клеванському постерунку. Болеслав розповів, що намагався сумлінно виконувати накази керівництва, зокрема коменданта постерунку, щоб просунутися по службі. Наприклад, він мав стежити за виконанням заборони на зібрання для молоді і співання пісень. Щоразу, дізнававшись про такі зібрання, він їздив по селах і розганяв молодь.

За злочини, передбачені ст. 54–13 КК УРСР (активна боротьба з революційним рухом) і ст. 54–2 КК УРСР (збройне повстання), Військовий трибунал засудив Болеслава Хиля до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок було здійснено 5 лютого 1940 р. у Рівному.

Заключенням прокуратури Рівненської області від 31 січня 1993 р. Болеслава Хиля реабілітовано. У документі зазначено, що на час скоєння злочину він був громадянином Польщі й не підпадав під юрисдикцію СРСР, тому згідно зі ст. І Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р. він підлягає реабілітації.

Тетяна Самсонюк

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.

Схожі публікації
Повернуті із забуття: Олександр Тарвацький
Статті
Олександр Тарвацький служив у 2-му комісаріаті поліції в Рівному. Як і більшість його колег, радянська влада арештувала правоохоронця на другий день після вторгнення Червоної армії та становлення радянської влади на території Польщі.
04 листопада 2022
Повернуті із забуття: Владислав Михальський
Статті
Кримінальна справа, заведена в 1939 р. на Владислава Михальського, поліціянта зі Здовбиці на Рівненщині, нараховує лише кілька сторінок. Так виглядала більшість справ на функціонерів польської поліції, яких радянська влада арештовувала за наперед складеними списками одразу після вторгнення на територію Польщі.
06 жовтня 2022
Повернуті із забуття: Юзеф Афент
Статті
Наш черговий нарис присвячено Юзефу Афенту, старшому поліціянту 2-го комісаріату поліції в Рівному, арештованому радянською владою на другий день після її вторгнення на територію Другої Речі Посполитої.
21 вересня 2022
Повернуті із забуття: Єжи Толвінський
Статті
Криміналіст із Рівного Єжи Толвінський – один із багатьох польських поліціянтів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр. Його 1940 р. засудили до восьми років виправно-трудових таборів за службу в «польсько-панській» поліції.
09 вересня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Слівінський
Статті
Одним із героїв книги «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яку нещодавно видала редакція «Волинського монітора», був Владислав Слівінський. На початку 1941 р. за підпільну антирадянську діяльність його засудили до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.
25 серпня 2022
Антон Мацєєвський: продовження історії
Статті
17 липня 1944 р. у битві під Анконою в Італії загинув уродженець Рівного Антон Мацєєвський. Перед вступом до лав Армії Андерса він був в’язнем радянських таборів, до яких потрапив за приналежність до польського підпілля.
17 липня 2022
Повернуті із забуття: Едмунд Кастнер
Статті
Черговий нарис у циклі про службовців польської державної поліції, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., присвячений Едмунду Кастнеру – поліціянту з Клевані. Його разом із колегами та інформаторами розстріляли на початку 1940 р., звинувативши в «активній боротьбі з революційним рухом» і «підготовці збройного повстання».
04 липня 2022
«Ці люди ходили зі мною одними вулицями». Презентували книгу про польське підпілля в Рівному
Статті
«Це книга – про питання вибору. Так, як перед нами, українцями, сьогодні стоїть вибір, долучитися до боротьби за незалежність чи шукати безпечніше місце, волонтерити чи перейти на сторону окупанта, такий самий вибір стояв перед поляками в 1939 р.», – сказала Тетяна Самсонюк, авторка видання «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941».
11 червня 2022
Повернуті із забуття: Владислав Якушевський
Статті
У міжвоєнний період Владислав Якушевський працював у поліційних відділках у Рівному, Ковелі, Дубні та Здолбунові. НКВС арештував його в листопаді 1939 р., а в березні 1941 р. за «активну боротьбу з революційним рухом» засудив до восьми років виправно-трудових таборів.
27 травня 2022