У Драганівці Тернопільської області відбулися урочистості з нагоди 150-річчя освячення костелу Матері Божої Сніжної.

5 серпня до храму Матері Божої Сніжної в Драганівці прибули парафіяни та віряни з Почапинців, Микулинців, Галущинців, Тернополя та інших населених пунктів. На урочистості завітали також члени Польського центру культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця.

Месу з нагоди 150-річчя освячення храму очолив парох костелу Божого Милосердя і Божої Матері Неустанної Помочі в Тернополі, декан Тернопільського деканату Львівської архідієцезії Римо-католицької церкви в Україні, отець Анджей Маліг. Із ним співслужили священники з Драганівки, Микулинців, Галущинців, Скалата, Старого Скалата і Підволочиська.

Після завершення богослужіння відбулися виставлення пресвятих дарів і урочиста євхаристійна процесія навколо костелу. Ксьондз-декан Анджей Маліг поділився спогадами про свої перші відвідини костелу в 1992 р. та подякував усім присутнім, парафіянам та священникам за їхню працю задля збереження римо-католицьких храмів. Він також згадав про будівників святині і тих, хто її відновлював. Це, зокрема, покійний уже отець Юзеф Хромик. На початку 90-х рр. саме завдяки йому, його родині та пожертвам парафіян костел відремонтували. 24 жовтня 1992 р. його освятив єпископ Рафал Керницький.

До спорудження костелу в Драганівці місцеві католики ходили до храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Настасові. За інформацією сайту rkc.in.ua, приблизно в 1851 р. віряни з Драганівки й Почапинців розпочали збір коштів на будівництво храму. Земельну ділянку для нього пожертвувала родина Соболевських. У 1852 р. у Драганівці утворили капеланію, до якої увійшли також Почапинці. Будівництво костелу завершили 1858 р., проте робота над інтер’єром тривала ще якийсь час. 6 червня 1872 р. храм у Драганівці консекрував архієпископ львівський Франциск Вежхлейський. Із 1859 р. до сьогодні в ньому зберігся головний вівтар Матері Божої.

Святиню розбудовували в 1902–1903 рр. та ремонтували на початку 30-х рр. Наприкінці міжвоєнного періоду парафія мала близько 3 тис. вірян та філіальну каплицю в Почапинцях. У 1945 р. парох, отець Кароль Мазуркевич виїхав до Польщі, а костел зачинили. За радянських часів його використовували як зерносховище.

Текст і фото: Алла Фліссак,
Польський центр культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі