Польській публіці він найбільше відомий за комедійною трилогією «Як я розв’язав Другу світову війну», за комедійним кабаре Марціна Вольського «60 хвилин на годину», де зіграв Манюся, та за роллю маркграфа в серіалі «Яносік».

Мар’ян Коціняк розпочав акторську кар’єру в 1959 р. у театрі «Ateneum», з яким був пов’язаний аж до 2010 р. Співпрацював теж із «Театром на Волі». Зіграв багато чудових театральних ролей у відомих режисерів. Зокрема, Мужчину в «Апетиті на черешні» (режисер Здзіслав Тобіаш), Пойнса в «Королі Генріху IV» (режисер Александр Бардіні) та Лакі в «Чекаючи на Годо» Мацея Пруса.

Його найвідоміші театральні герої – це Норман у «Гардеробнику» режисера Кшиштофа Залеського, Верховенський у «Бісах» Януша Вармінського і Сталін у спектаклі «Чаювання у Сталіна» Томаша Зигадло.

Його пригода з кіно почалася від «Невинних чарівників» Анджея Вайди. Потім були ролі десантника Гжегожа у фільмі «Червоні берети», поручника Пьотра Квятковського в «Останньому після Бога», Партійного в стрічці «Худий та інші». Він грав у дуже популярному серіалі «Громадянська війна» та славетній «Ставці більшій за життя». Знімався у фільмі Анджея Вайди «Пан Тадеуш».

Однак найбільші славу та симпатії актор здобув у польської публіки завдяки ролі Франека Доляса у трьох частинах фільму «Як я розв’язав Другу світову війну»: «Втеча», «За зброєю» та «Серед своїх». Це була роль усього життя Мар’яна Коціняка: вразлива людина, хитрун, безпорадна та безсовісна особистість, яка досягає свого. Це ті стрічки, де він продемонстрував увесь спектр своїх акторських здібностей. Донині цю трилогію глядачі передивляються з приємністю, її сцени смішать і зворушують. Франека Доляса порівнювали з чеським бравим вояком Швейком, а зовнішність актора – із Жаном-Полем Бельмондо. Пісні з цього фільму теж слухають із великою приємністю – вони анітрохи не застаріли.

У ролі Франека Доляса в фільмі «Втеча» з трилогії «Як я розв’язав Другу світову війну». Public domain

Велику популярність Мар’яну Коціняку принесли теж спектаклі Театру телебачення, де він виступав багато разів. Відомими були спектаклі з його участю: «Історія однієї кулі», «Прощання з Марією», «Літо в Нохент», «Скам’янілий ліс», «Чекаючи на Годо», «Бал манекенів», «Мальтійський сокіл» і «Король Едип».

Глядачі мали змогу захоплюватися його комедійним талантом у розважальних програмах Ольги Ліпінської. Слухачі Третього каналу «Польського радіо» мали приємність чути його голос у культовій розважальній програмі «60 хвилин на годину». Він створив незабутній дует з Анджеєм Заорським, також чудовим актором, у скетчах «Куліси блакитного екрану» зі споконвічним питанням: «А моменти були?» Він умів розсмішити, розважити, але й схилити до роздумів над нашою людською суттю.

У 1993 р. він так говорив про свою професію: «Найважливіше – ототожнитися з героєм. Я повинен глибоко зануритися в те, що роблю, повинен повірити в переживання та реакції свого героя».

Кадр з фільму «Дятел», 1970 р. Public domain

Кадр із фільму «Цирк їде», 1987 р. Public domain

Відбиток його долоні можна побачити на Променаді зірок у Мєндзиздроє. Могилу можна відвідати на кладовищі євангелістів-реформатів на вулиці Житній у Варшаві. Якщо захочете прочитати про Мар’яна Коціняка, то рекомендую книгу «Реалізований» Ремігіуша Гжелі, де Коціняк, хоч ніколи не любив давати інтерв’ю, розповідає про своє акторське життя. Він дійшов висновку, що зобов’язаний перед читачами і самим собою зробити своєрідне підсумування на завершення кар’єри, адже був «акторським звіром» і його життя – це переважно акторська робота.

Доля не скупилася йому на поразки і життєві драми, але кохана Гражина завжди підтримувала його. Коли дружина померла, актор сказав, що вже немає заради чого жити, й помер через місяць.

Якщо хочете потренуватися вимовляти складні польські звукосполучення, то повторюйте фразу солдата Франека Доляса, роль якого зіграв Мар’ян Коціняк: «Гжегож Бженчищикєвіч, уродзони Хшонщижевошице, повят Ленколоди». Бажаю приємної розваги.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG