ABC польської культури: Францішек Печка – король польської сцени
Статті

За всю кар’єру він зіграв, зокрема, жебрака, пароха, равина, Святого Петра та Господа Бога. Францішек Печка помер 23 вересня цього року у віці 94 роки. Він міг би сказати, що реалізувався як актор у всіх значеннях цього слова.

Франек хлопцем випасав корів біля річки Ользи і грав на органі в костелі в Годові, де народився. Походив із великої родини, мав п’ятеро братів і сестер і завжди, як підкреслював в інтерв’ю, найважливішою для нього була сім’я.

Змалку фанатів від кіно. Оскільки в його селі не було кінотеатру, ходив пішки по кілька кілометрів до Водзіслава-Сльонського та Завади. І хоча думав стати інженером і навіть вступив до політехнічного інституту у Глівіце, зрештою вирішив, попри спротив батька, стати актором та ступив на оманливу дорогу артистичної кар’єри. Коли вже став відомим, батько полюбляв казати, що це від нього син успадкував свій талант.

Францішек здобув освіту на акторському факультеті Державної вищої театральної школи у Варшаві. Почав працювати на підмостках Нижньосілезького театру в місті Єленя-Гура у Кристини Скушанки. Потім грав у Старому театрі в Кракові у видатного режисера Конрада Свінарського, певний час працював у Народному театрі в Новій Гуті, а в 1974–2015 рр. виступав у варшавському Публічному театрі

Як це завжди буває з видатними акторами, неможливо перерахувати всі його театральні ролі. Мабуть, варто пригадати роль Сенатора у драмі «Дзяди» Адама Міцкевича 1960 р., потім Ленні Смолла в театральній постановці роману Джона Стейнбека «Про мишей і людей», головну роль у драмі «Войцек» 1966 р., від якої критики були в захваті. Із 1970 р. закарбувалася в пам’яті глядачів роль Мархолта у виставі за твором Яна Каспровича «Мархолт товстий та паскудний», поставленої режисером Людвіком Рене. У «Над зозулиним гніздом» у режисера Зигмунта Гюбнера зіграв вождя Бромдена. 

Він був городничим у «Ревізорі» Миколи Гоголя. В 1982 р. зіграв Креона в «Антигоні» режисера Гельмута Кайзара, а в 1984 р. – дядька у славнозвісній «Картотеці» Тадеуша Ружевича. У 1995 р. втілився у єврея у «Весіллі» режисера Кшиштофа Назара, у 2002 р. був Тихоном у спектаклі, поставленому за «Бісами» Федора Достоєвського. У 2006 р. зіграв у виставі «Сонячні хлопчики» Ніла Саймона режисера Мацея Войтишки.

Кінематограф теж одразу полюбив його, як і режисери та колеги-актори. Печка зіграв у понад 100 картинах. Широкій публіці був відомий найбільше за «Конопелькою», де зіграв жебрака і Бога. Потім була роль батька Кемличів у «Потопі» Єжи Гоффмана, Мюллера в «Землі обітованій» Анджея Вайди, Святого Петра в «Quo vadis» режисера Єжи Кавалеровича. Прем’єра цього фільму відбулася у Ватикані. Завдяки цьому Печка зміг особисто зустрітися з Папою-поляком.

Глядачі пам’ятають його як Чепця з «Весілля» Анджея Вайди за драмою Станіслава Виспянського. Він також переконливо зіграв пароха в «Селянах» Яна Рибковського за романом Владислава Реймонта.

На останньому етапі своєї кар’єри Печка був улюбленим актором Яна-Якуба Кольського. Зіграв у восьми його картинах. Чудову гру Францішек Печка показав у «Янцю Водніку», за що отримав нагороду за найкращу чоловічу роль у 1995 р. Глядачам сподобалися теж «Історія кінотеатру в Попелявах» і «Шабля від коменданта». Бездоганно зіграв у фільмах, які варто час від часу переглядати: «Покоління» Анджея Вайди, «Ігуменя Йоанна від ангелів» Єжи Кавалеровича, «Рукопис, знайдений у Сарагосі» Войцеха-Єжи Гасса, «Житіє Матвея» Вітольда Лещинського, «Перлина в короні» і «Намистини однієї вервиці» Казімежа Кутца, «Вірна ріка» Тадеуша Хмілевського, «Шахерезада» Вітольда Лещинського за прозою Едварда Стахури. Актор дуже цінував роль у фільмі «Аустерія» режисера Єжи Кавалеровича за її багатоплановість.

Глядачі, які полюбляють серіали, пам’ятають Фрацішека Печку по «Ранчо». Він зіграв Стаха Япича, який сидить із друзяками під магазином, цмудлить із ними пиво й вино, коментуючи місцеві справи й події. Українським глядачам актор більше відомий за роллю Густліка в серіалі «Чотири танкісти і пес».

Францішек Печка (перший справа) у серіалі «Ранчо». Скріншот

Францішек Печка зізнавався, що в героях, яких грав, завжди старався виразити особистий досвід. Він був смиренним щодо своєї професії, бо знав, що це актори існують для глядача, а не навпаки, і що це актори мають дати публіці щось цінне. У нього не було відчуття невдоволеності. Печка вважав, що він  реалізував себе. Говорив, однак, що якби міг повернути час, то охоче ще раз зіграв би короля Ліра.

І хоч Печка був видатним актором, королем польської театральної і кінематографічної сцени, він до кінця життя залишився теплою, доброю, порядною людиною, відданою акторському мистецтву, якому присвятив усе життя. Ніколи не розривав зв’язків із місцем свого народження, всім серцем любив Сілезію.

У 2017 р. Францішека Печку нагородили найвищою польською державною відзнакою – орденом Білого орла. 29 вересня цього року його поховали в Александрові. Похорон мав державний характер. У ньому брав участь президент Республіки Польща Анджей Дуда.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

Схожі публікації
ABC польської культури: Щепан Твардох – письменник випадково?
Статті
Письменник, фейлетоніст, а також знавець сілезької мови та культури. Головний мотив його творчості – людина, яка шукає власну ідентичність. Він неодноразово повторював, що жодного з його героїв не можна асоціювати з ним, а коли він творить, всі персонажі стають собою у процесі написання. Ані їх, ані фабулу він наперед не планує. В інтерв’ю 2013 р. Твардох сказав: «Мої романи розумніші за мене».
01 грудня 2022
АВС польської культури: Осінь – іде польська осінь
Статті
Осінь нікого не залишає байдужим. Ця пора року як опера: або ти любиш її всім серцем і душею, або, в найкращому разі, вона буде для тебе чимось абсолютно індиферентним.
17 жовтня 2022
ABC польської культури: «Яблуневий цвіт» – музика, що обіймає
Статті
Їхня пісня «Сьогодні пізно піду спати» станом на вересень 2022 р. на YouTube має понад 40 млн переглядів. Вони випустили альбоми «Неможливе», «Могло бути ніщо», «Live Pol’and’Rock Festival» і «Вільні серця». Пишуть і співають про те, що їх турбує, про світ довкола людини та про її переживання. Гурт «Яблуневий цвіт» (пол. «Kwiat Jabłoni») дуже швидко став популярним.
05 жовтня 2022
ABC польської культури: Скандалісти в мистецтві
Статті
Митці завжди шукали нових засобів художнього вираження, цікавіших форм та сфер, у яких могли би торувати шляхи, приводячи своїх глядачів у невідоме або викликаючи в них неоднозначні емоції. Такі маніпуляції відомі світові вже багато років.
23 вересня 2022
ABC польської культури: Мар’ян Коціняк – незабутній Гжегож Бженчищикевич
Статті
Польській публіці він найбільше відомий за комедійною трилогією «Як я розв’язав Другу світову війну», за комедійним кабаре Марціна Вольського «60 хвилин на годину», де зіграв Манюся, та за роллю маркграфа в серіалі «Яносік».
08 вересня 2022
ABC польської культури: «Спокушення Святого Антонія»
Статті
Кожен турист і корінний житель Кракова має шанс відвідати низку музеїв, що пропонують багаті, цікаві й часто унікальні колекції. Звісно, граничну наївність продемонструвала би людина, яка захотіла б ці скарби оглянути за короткий час.
26 серпня 2022
ABC польської культури: Ігнацій Гоголевський – майстер польської мови
Статті
Багатьох літературних постатей ми асоціюємо з акторами, які втілилися в ролі героїв видатних творів, перенесених на великі чи малі екрани. Один із таких – Ігнацій Гоголевський, який зіграв Антека Борину в серіалі за романом Владислава Реймонта «Селяни», знятому в 1971–1973 рр., та в кіноверсії, створеній Яном Рибковський у 1973 р.
29 липня 2022
ABC польської культури: Наполеглива і талановита Каська Сохацька
Статті
Наполегливість, працьовитість, талант і дрібка везіння – саме ці фактори сприяли її популярності, появі великої кількості фанів і нагородженню двома «Фридериками» у 2022 р. за фонографічний дебют року та за альбом року у стилі інді-поп за диск «Тихі дні».
14 липня 2022
ABC польської культури: «Весна, ах, це ти»
Статті
Радісний щебет птахів, відчутне на дотик лагідне тепло сонячних променів, яке жене по блакитному небу кавалькади вже не сірих хмар, а білих пухнастих хмаринок. Нові поклади енергії, всюдисуща зелень свіжих одеж світу і надії на краще завтра… Як не любити весну? Безперечно, любили її також польські митці зламу ХІХ–ХХ ст.
31 травня 2022