Лист до редакції: Родина досі шукає Олександра Тарвацького
Статті

Долю Олександра Тарвацького, поліціянта з Рівного, засудженого Особливою нарадою НКВC на вісім років таборів, на шпальтах «Волинського монітора» представила Тетяна Самсонюк. Біографічний нарис вона написала на основі кримінальної справи, що зберігається в Державному архіві Рівненської області.

Сьогодні ми публікуємо лист до редакції, в якому доповнено відомості про репресованого.

***

Мене звати Славомир Тарвацький. Понад 18 років я займаюся генеалогією нашого роду (в Польщі живуть тільки 450 осіб із таким прізвищем). Родина, і далека, і найближча, досі шукає Олександра Тарвацького.

Я знаю, що рідні (ми контактуємо з ними) писали до Польського Червоного Хреста та різних установ у СРСР. Без результату. Після телефонної розмови з родичами з Косевка та Помєхувка (Марек Вєхович, якому дякую за фото) ми вирішили, що саме я напишу цей лист, тому що в мене таке ж прізвище.

Олександр Тарвацький, син Анджея (1851–1911 рр.) і Маріанни Шафранської (1854–1915 рр.), народився 11 серпня 1890 р. у селі Косевко (у статті Тетяни Самсонюк, згідно з кримінальною справою, подано дату народження 11 січня 1890 р., – ред.).

Олександр Тарвацький (XIII волинський округ Державної поліції)

Брати і сестри Олександра: Антоній (1875–1876 рр.), Юзефа (1877–1906 рр., чоловік Станіслав Камінський), Юзеф (1879–1880 рр.), Вацлав (1880–1919 рр., дружина Юзефа Томашевська), Болеслав (1883–1918 рр., дружина Броніслава Вендронська, а потім Амелія Бжезінська), Ян (1886–1946 рр., дружина Хелена Вавжинська), Зофія (1888–1982 рр., чоловік Болеслав Вавжинський), Леонард (1892–1951 рр., дружина Маріанна Трачик), Маріанна (1895–1981 рр., чоловік Болеслав Левандовський), Фелікса (1897–?, чоловік Зих) і Чеслав (1899–1957 рр., дружина Маріанна Крашевська).

Олександр Тарвацький у 1919 р. одружився з Маріанною Кобушевською, яка померла в 1921 р. Їхній син Олександр прожив тільки три місяці, помер у 1920 р. Друга дружина – Чеслава Лабенда. Шлюб відбувся 31 серпня 1932 р. В Олександра та Чеслави народилися Луціян (1924–2003 рр.) і Казімеж (1934–1982 р.).

У книзі «Peowiacy i ich losy» Яцек-Еміль Щепанський згадує Олександра та його брата Чеслава: «Під час маневрів у 1917 р. новодворським взводом командував інструктор Чеслав Зелінський на псевдо Лонгін, старший брат коменданта Ігнація Зелінського. Їхні люди підтримували контакти з пеовяками (від пол. POW – Польська військова організація, – ред.) з околиць Гори. Це було пов’язано з тим, що дехто з них мав родини або народився на території цієї гміни, наприклад, Вацлав Сосінський (псевдо Валігура) – в Крубині. У Новому Дворі він був командувачем підрозділу та комендантом пошти. У селі Гора народилися Владислав Длутек (Чарнецький), а також брати Зелінські. Комендант I. Зелінський організував третю секцію POW у селі Косевко, яка підпорядковувалася відділу в Новому Дворі. Створювали її, зокрема, Зигмунт Лабенда (Бжезінський), Леон Пєтшак (Вальчак), Станіслав Шафранський (Яворський), Станіслав Шиперський (Вільк), Олександр Тарвацький (Завадський), його менший брат Чеслав Тарвацький (Камінський) і Станіслав Врублевський (Сильвія). Командувачем (секційним) підрозділу в Косевку був мельник Юліуш-Леон Шиперський (Вишневський)».

У «Списку родин військових, вивезених до СРСР» у зошиті IV за 1944 р. під номером 12204 записано Чеславу Тарвацьку із синами Казімежом і Луціяном.

Олександр Тарвацький перебував у виправно-трудовому таборі «Карлаг» у Карагандинській області, тобто в центральній частині Казахстану. Натомість решта родини потрапила на північ Казахстану. У згаданому вище «Списку…» подано, що Чеслава Тарвацька із синами потрапила до «Sew. Kazachst. obł., Bułajewski rej., Czystowski z/sow. Centrala», тобто до села Чистовське в Булаєвському районі Північно-Казахстанської області.

Чеслава Тарвацька із синами Казімежом і Луціяном у списку родин військових, вивезених до СРСР

Син Олександра Тарвацького Луціян вступив до Армії Андерса і ще в 1948 р. перебував в Англії. Такий висновок можна зробити з фотографії, надісланої до брата. Про долю Чеслави Тарвацької та її сина Казімежа нам нічого невідомо. Мабуть, вони також покинули СРСР з Армією Андерса, але повернулися до Польщі раніше, щоб шукати Олександра.

Фото, надіслане брату Луціяном Тарвацьким

Луціян Тарвацький

Луціян помер неодруженим. Казімеж загинув трагічно в 1982 р. Разом із дружиною Чеславою вони мали сина Ярослава. Праправнуку Олександра Якубу зараз вісім років.

Славомир Тарвацький

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Поліціянт Антоній Вітчак
Події
Для совєтського «правосуддя» приводом для ув’язнення могла стати звичайна професійна діяльність. Антонія Вітчака засудили до восьми років таборів за те, що він був поліціянтом.
16 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Єжи Урбанський із Хотячева
Події
Єжи Урбанського затримали 23 січня 1940 р. на ділянці Володимир-Волинського прикордонного загону при спробі нелегально перетнути кордон між зонами німецької та радянської окупацій.
05 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Актор із Варшави Вєслав Баторський
Статті
Якщо в більшості справ арештованих поляків слідчі НКВД фабрикували звинувачення, то в справі Вєслава Баторського взагалі довгий час обходилися без нього. У правовій державі уявити таке неможливо, але в СССР закони, якщо виникала така потреба, не мали найвищої юридичної сили.
16 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Полонені Мельхіор Бала і Станіслав Фійол
Статті
Мельхіора Балу і Станіслава Фійола червоноармійці затримали при спробі перетнути совєтсько-німецький кордон. Так після концтабору для військовополонених вони потрапили в совєтську тюрму.
03 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Працівник луцького банку Максиміліан Корицінський
Статті
Працівника луцького банку Максиміліана Корицінського НКВД звинуватив в участі в антисовєтській підпільній організації. Він, вибудувавши власну лінію захисту, витримав майже півторарічне слідство й добився порівняно м’якого вироку – «всього» п’ять років заслання.
20 січня 2026
Репресовані волинські поляки: Залізничник із Ковеля Міхал-Мар’ян Скула
Статті
Ковельського залізничника Міхала-Мар’яна Скулу енкаведисти намагалися звинуватити в роботі на польську розвідку. Хоч цього довести не вдалося, герою нашого нарису винесли вирок – вісім років таборів.
06 січня 2026
Репресовані волинські поляки: Залізничники з Любомля Леонард Девальд і Казимир Сечка
Статті
На залізничників Леонарда Девальда та Казимира Сечку енкаведисти завели спільну кримінальну справу, оскільки обидва були членами партії ОЗН у Любомлі. Попри те, що справа шита білими нитками, обох чоловіків засудили до восьми років таборів.
10 грудня 2025
«Ця книга – про рівнян». Видання про польське підпілля представили в Рівному
Статті
У Центрі цифрової історії в Рівному відбулася презентація книжки кандидатки історичних наук Тетяни Самсонюк «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яка представляє біографічні нариси діячів польського підпілля в місті за перших совєтів.
29 листопада 2025
Репресовані волинські поляки: Пьотр Маліновський, директор школи в Тростянці
Статті
Пьотра Маліновського, директора сільськогосподарської школи з Тростянця біля Луцька, засудили до восьми років таборів, висунувши проти нього стандартне звинувачення в контрреволюційній діяльності.
25 листопада 2025