Долю Олександра Тарвацького, поліціянта з Рівного, засудженого Особливою нарадою НКВC на вісім років таборів, на шпальтах «Волинського монітора» представила Тетяна Самсонюк. Біографічний нарис вона написала на основі кримінальної справи, що зберігається в Державному архіві Рівненської області.

Сьогодні ми публікуємо лист до редакції, в якому доповнено відомості про репресованого.

***

Мене звати Славомир Тарвацький. Понад 18 років я займаюся генеалогією нашого роду (в Польщі живуть тільки 450 осіб із таким прізвищем). Родина, і далека, і найближча, досі шукає Олександра Тарвацького.

Я знаю, що рідні (ми контактуємо з ними) писали до Польського Червоного Хреста та різних установ у СРСР. Без результату. Після телефонної розмови з родичами з Косевка та Помєхувка (Марек Вєхович, якому дякую за фото) ми вирішили, що саме я напишу цей лист, тому що в мене таке ж прізвище.

Олександр Тарвацький, син Анджея (1851–1911 рр.) і Маріанни Шафранської (1854–1915 рр.), народився 11 серпня 1890 р. у селі Косевко (у статті Тетяни Самсонюк, згідно з кримінальною справою, подано дату народження 11 січня 1890 р., – ред.).

Олександр Тарвацький (XIII волинський округ Державної поліції)

Брати і сестри Олександра: Антоній (1875–1876 рр.), Юзефа (1877–1906 рр., чоловік Станіслав Камінський), Юзеф (1879–1880 рр.), Вацлав (1880–1919 рр., дружина Юзефа Томашевська), Болеслав (1883–1918 рр., дружина Броніслава Вендронська, а потім Амелія Бжезінська), Ян (1886–1946 рр., дружина Хелена Вавжинська), Зофія (1888–1982 рр., чоловік Болеслав Вавжинський), Леонард (1892–1951 рр., дружина Маріанна Трачик), Маріанна (1895–1981 рр., чоловік Болеслав Левандовський), Фелікса (1897–?, чоловік Зих) і Чеслав (1899–1957 рр., дружина Маріанна Крашевська).

Олександр Тарвацький у 1919 р. одружився з Маріанною Кобушевською, яка померла в 1921 р. Їхній син Олександр прожив тільки три місяці, помер у 1920 р. Друга дружина – Чеслава Лабенда. Шлюб відбувся 31 серпня 1932 р. В Олександра та Чеслави народилися Луціян (1924–2003 рр.) і Казімеж (1934–1982 р.).

У книзі «Peowiacy i ich losy» Яцек-Еміль Щепанський згадує Олександра та його брата Чеслава: «Під час маневрів у 1917 р. новодворським взводом командував інструктор Чеслав Зелінський на псевдо Лонгін, старший брат коменданта Ігнація Зелінського. Їхні люди підтримували контакти з пеовяками (від пол. POW – Польська військова організація, – ред.) з околиць Гори. Це було пов’язано з тим, що дехто з них мав родини або народився на території цієї гміни, наприклад, Вацлав Сосінський (псевдо Валігура) – в Крубині. У Новому Дворі він був командувачем підрозділу та комендантом пошти. У селі Гора народилися Владислав Длутек (Чарнецький), а також брати Зелінські. Комендант I. Зелінський організував третю секцію POW у селі Косевко, яка підпорядковувалася відділу в Новому Дворі. Створювали її, зокрема, Зигмунт Лабенда (Бжезінський), Леон Пєтшак (Вальчак), Станіслав Шафранський (Яворський), Станіслав Шиперський (Вільк), Олександр Тарвацький (Завадський), його менший брат Чеслав Тарвацький (Камінський) і Станіслав Врублевський (Сильвія). Командувачем (секційним) підрозділу в Косевку був мельник Юліуш-Леон Шиперський (Вишневський)».

У «Списку родин військових, вивезених до СРСР» у зошиті IV за 1944 р. під номером 12204 записано Чеславу Тарвацьку із синами Казімежом і Луціяном.

Олександр Тарвацький перебував у виправно-трудовому таборі «Карлаг» у Карагандинській області, тобто в центральній частині Казахстану. Натомість решта родини потрапила на північ Казахстану. У згаданому вище «Списку…» подано, що Чеслава Тарвацька із синами потрапила до «Sew. Kazachst. obł., Bułajewski rej., Czystowski z/sow. Centrala», тобто до села Чистовське в Булаєвському районі Північно-Казахстанської області.

Чеслава Тарвацька із синами Казімежом і Луціяном у списку родин військових, вивезених до СРСР

Син Олександра Тарвацького Луціян вступив до Армії Андерса і ще в 1948 р. перебував в Англії. Такий висновок можна зробити з фотографії, надісланої до брата. Про долю Чеслави Тарвацької та її сина Казімежа нам нічого невідомо. Мабуть, вони також покинули СРСР з Армією Андерса, але повернулися до Польщі раніше, щоб шукати Олександра.

Фото, надіслане брату Луціяном Тарвацьким

Луціян Тарвацький

Луціян помер неодруженим. Казімеж загинув трагічно в 1982 р. Разом із дружиною Чеславою вони мали сина Ярослава. Праправнуку Олександра Якубу зараз вісім років.

Славомир Тарвацький