Минув рік від початку відкритого вторгнення росії в Україну. Світ за цей час ґрунтовно зрозумів значення вислову «рускій мір». Цивілізована частина людського роду з шоком навпіл із невірою дивилася на злочинний характер російської армії. Душогубство, насилля, звірство і брехня – ось слова, які назавжди вписали себе в дії та риторику російської машини.
Здавалося б, що такі люди, як путін, лавров, пєсков, кіріл, соловйов та їм подібні, будуть раз і назавжди приречені на міжнародний остракізм та рано чи пізно отримають заслужену кару за свої злочинства. Можна, роздумуючи далі, дійти до того, що оскільки була Буча, над якою безпечний, ситий і спокійний світ пролив море сліз, то ніколи нікому не прийде в голову, що допоки триває війна в Україні, допоки росія нападає на суверенну країну, жоден громадянин рф не повинен повними пригорщами черпати з того, що може запропонувати демократична частина нашої планети.
Насправді і в росії знайдуться мужні та відважні люди, які протестують проти міжнародного бандитизму своєї держави, але це крапля в морі всього населення цієї країни. Переважна більшість росіян власною позицією, висловлюваннями в соціальних мережах, поведінкою поза кордонами батьківщини легітимізують злочинні дії путіна. І в такій дійсності знову як якась нав’язлива мантра з’являються голоси, які звучать від Міжнародного олімпійського комітету: представників усіх спортивних дисциплін із росії треба допустити на найближчі Олімпійські ігри.
Плачучи як бобри над нещастям цих спортсменів, над їхньою самотністю та відсутністю можливості позмагатися на арені з іншими, вони підкреслюють, що війна – це ж не їхня вина! Крім того, вони мають виступати на іграх під прапором МОКу, без жодних національних символів.
Дивлюся на все це й думаю: Господи Боже, Ти це бачиш і не вергаєш громи? В коло Мацею ми повертаємося у вихідну точку. Ну так, на костюмах не було би національних символів, зате були би всюди багатозначні «z», як це вже мало місце, зокрема, під час стрибків із трампліна за участю такого собі клімова чи куляка в гімнастичних змаганнях. Що стоїть за такими дурними, необдуманими та безмежно обурливими ідеями?
Чи, згідно з афоризмом, який обстоювали древні, pecunia non olet – якщо невідомо, про що йдеться, то йдеться про гроші?
В коло Мацею (w koło Macieju), тобто увесь час те саме, без жодних змін.
Пролити море сліз (wylać morze łez) – сильно щось оплакувати.
Щось комусь стрілило до голови (coś strzeliło komuś do głowy) означає раптову появу якоїсь ідеї, пропозиції.
Крапля в морі (kropla w morzu), тобто дуже-дуже мало.
Плакати як бобер (płakać jak bóbr) – сильно над чимось побиватися, заливатися сльозами.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
