Озютичі – нині невелике й майже забуте волинське село, яке колись було містечком із магдебурзькими правом. Волинська дослідниця Галина Марчук-Футала, яка там народилася, написала книгу «Озютичі: нариси з історії». Презентація видання відбулася 7 червня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва.

«Сьогодні росіяни, які підірвали дамбу в Каховці, знищили масу сіл, які підуть у небуття. І перед тим, як створювалося це Каховське водосховище, теж були знищені села. Нам потрібно фіксувати, рятувати те, що можемо. Ворог хоче залишити нас без історії, без традицій, а ми повинні протидіяти йому тут, на місці. Я, якби була молодша, однозначно пішла б воювати. Але всьому – свій час. Тому я вирішила зробити свій внесок таким чином – видати книжку», – ділиться авторка Галина Марчук-Футала.

Як вона розповіла, створення книги тривало близько 15 років. Матеріали про рідне село дослідниця збирала буквально по крихтах. Село Озютичі у Володимирському районі не може похвалитися якимсь винятковими історичними постатями чи участю у вікопомних подіях. Проте це не означає, що його історія, як і історія інших подібних населених пунктів, не потребує вивчення. Навпаки дуже часто виявляється, що в минувшині приховано чимало цікавих і незнаних деталей, які допомагають прояснити важливі глобальні історичні процеси. То зараз Озютичі – невелике й майже забуте волинське село, а колись це було містечко з магдебурзькими правом. Більшість населення становили євреї, які займалися торгівлею худобою та зерном, а також різноманітним ремісництвом.

Одним із найважливіших джерел історії Озютичів для дослідниці послужили спогади односельців-старожилів. Також чимало часу і зусиль Галина Марчук-Футала присвятила вивченню документів в архівах. Зокрема, вона працювали в архівних установах у Горохові, Володимирі, Луцьку, Тернополі, Житомирі, Хмельницькому та Києві.  Допомагали в дослідженнях друзі та колеги. Серед них – Іраїда Майданець, яка вивчає історію Жидичина, священник Олександр Ткачук, львівський історик Андрій Заєць і багато інших.

«Мені дехто закидав, що, мовляв, сьогодні не на часі писати цю книжку. Проте я вважаю інакше: наші хлопці зараз захищають нашу землю, а ми повинні, хто має сили і хто може, боронити свою історію, свою культурну спадщину, свою мову, свої традиції. Потрібно витягати нагору й описувати історію кожного такого маленького села, тому що багато їх уже зникло», – вважає Галина Степанівна.

У результаті багатолітньої праці з’явилося на світ 540-сторінкове видання. Описана історія села охоплює період від прадавніх часів і до теперішньої російсько-української війни. Серед епізодів ХХ ст. – знищення німцями єврейської громади Озютичів 25 червня 1941 р., тобто вже в перші дні німецько-радянської війни, криваве польсько-українське протистояння, бій у 1944 р. між підрозділами Української Повстанської Армії та 27-ї дивізії Армії Крайової, майже недосліджений епізод відновлення та існування громади Української греко-католицької церкви на Волині та в Озютичах зокрема в міжвоєнний період, парцеляція місцевого маєтку.

Один із розділів представляє читачеві короткий історичний нарис про національні меншини, які населяли Волинь, зокрема про євреїв, поляків, німців, чехів та росіян. Ще одна частина книги присвячена селам поблизу Озютичів: Твердиням, Рудні, Журавцю, Запусту та Мовчанову. До речі, Мовчанів теж колись був містечком. Більшість колоній і хуторів, описаних у книзі, вже, на жаль, зникли з мап Волині.

На обкладинці книги використано фото Сергія Палька – мандрівника і знаного волинського майстра пейзажного фото. Видання багато ілюстроване не тільки фотографіями з домашніх архівів та старовинних видань, а й унікальним картографічним матеріалом.

Галина Марчук-Футала народилася в Озютичах, проте майже все життя пов’язала з Луцьком.  Її насичена біографія, за словами краєзнавця Анатолія Силюка, який прийшов привітати Галину Степанівну з виходом книги, теж заслуговує на вивчення. З 1986 р. вона працювала науковою співробітницею Луцького державного історико-культурного заповідника. Тут захопилася дослідженням історії дзвонів і ливарництва, в її доробку понад 50 статей на цю тему в наукових виданнях і періодиці. Галина Степанівна стала ініціаторкою створення в Луцькому замку єдиного в Україні музею дзвонів і засновницею фестивалю дзвонарського мистецтва «Благовіст Волині». Створила Науково-методичний центр дзвонового мистецтва, який вивчає ливарництво та досліджує дзвони. Організувала чимало міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових симпозіумів і конференцій, семінарів, археологічних експедицій.

Із 1995 р. – заступниця, а з 2012 р. – голова Волинського відділення товариства «Україна – світ». Згодом працювала директоркою будинку культури луцького мікрорайону Вересневе. З 2003 до 2009 р. здобувала ще одну вищу освіту в Люблінському католицькому університеті імені Йоана-Павла ІІ, де отримала диплом магістра теології і наук про родину.

Галина Марчук-Футала – почесна краєзнавиця України. За вагомий внесок у дослідження і популяризацію історії та культури рідного краю її неодноразово нагороджували численними відзнаками. Наприклад, вона є лауреаткою обласної премії імені Олександра Цинкаловського та премії імені Миколи Куделі.

Текст і фото: Анатолій Оліх