Наше знайомство з Незалежним харцерським хуфцем «Кашуби» зі Швеції почалось ще у травні 2013 року у Варшаві. Нещодавно мені вдалося завітати до них у гості – до Стокгольму.

Перше, що впадає у вічі особі, котра перший раз у Швеції, – велика кількість зелені та води. Але все по черзі. Державний устрій у Швеції – конституційна монархія. У країні проживає понад 9 мільйонів осіб. Серед них – представники різних рас та віросповідань. «Типового шведа важко знайти,» – каже Анджей Журовський з Кола приятелів харцерства зі Стокгольма, син командувача батальйону Корпусу охорони пограниччя «Березне» Антонія Владислава Журовського. Про нього ми згадували у статті «Шляхом батьків» («Волинський монітор» № 18 від 10.10.2013), коли він відвідував Україну.

Цікаво, що о 23.00 у них видно, як удень. Якщо немає хмар, то ніч улітку коротка і світла. Зате зимою темніти починає десь близько 15.00 і сонця немає до години 8.00-9.00. У місті дуже багато місць для паркування, де можна залишити свій автомобіль на півгодини, годину, дві, три, чотири. Є місця, де можна паркуватися лише відвідувачам. Потрібно лише уважно читати інформацію, бо штрафи за неправильне паркування високі. У котеджних містечках дуже затишно. Їх називають «комунами», хоча нічого спільного з колгоспом чи комунізмом вони не мають.

У перший день мого перебування у Швеції ми вирушили в подорож до чудових місць неподалік Стокгольма. Від епохи вікінгів минуло багато століть, але помітно, що їхні нащадки цінують свою природу, історію та традиції. Тут багато води, човнів та човників і можна ходити по приватних територіях. На дикій природі можна зустріти спеціальне місце для розведення багаття і навіть дрова порубані лежать. Не потрібно тільки забувати прибирати після себе. І люди тут дуже привітні.

У другій половині дня ми зустрілися з «харцерським духом Швеції» харцмістшем Яном Потрикусом. Раніше він був комендантом хуфця, виховував у харцерів любов та повагу до своєї мови, культури і традицій. Харцери самі відремонтували дерев’яні будиночки, котрі вони отримали у користування. Вони разом з іншими полонійними організаціями у співпраці з Консульством РП у Стокгольмі організовують зустрічі польських та мішаних родин, котрі живуть у Швеції.

У наступний день перебування у Стокгольмі ми завітали до невеликої школи, у котрій навчають морської справи та столярства, пов’язаного з будівництвом човнів. Відвідали також славнозвісний музей «Vasa». У буклеті музею читаємо: «Корабель під назвою Vasaзатонув у стокгольмському порту 10 серпня 1628 року, випливши у свій перший рейс. Через 333 роки, у 1961-му, його вдалось підняти на поверхню. Реставрований корабель на 98% складається з оригінальних частин, багато прикрашений сотнями різних скульптур».

У неділю ми відвідали костел, котрий уже майже 30 років католики орендують у протестантів. Після богослужіння – прогулянка по Старому місті. Королівський палац, парламент і всюди багато води. Біля палацу в невеликій затоці стоїть човник королівського рибалки. Увагу численних туристів привертає королівська варта. На будинку академії – портрет Альфреда Нобеля. Маленькі вулички, гарні будиночки, старі телефонні будки...

У День дитини місцеві поляки, які займаються вихованням дітей та молоді, зустрілися в Консульстві РП із польським речником прав дитини Мареком Міхаляком, що завітав до Стокгольма. У зустрічі взяли участь голови польських товариств, директори, вчителі, культурні діячі на чолі з Генеральним консулом та послом Польщі у Швеції. Пізніше відбулася зустріч з Мацєєм Кліхом, працівником Посольства РП у Стокгольмі та членом Кола приятелів харцерства. Він займається харцерською газетою «Чувай», що виходить у Швеції.

Повертаючись зі Стокгольма через Варшаву, несподівано для себе потрапив на урочистості з нагоди 25-ї річниці незалежних виборів у Польщі. Дістатися до Королівського замку можна було лише пішки. Але виступ президента США Б.Обами таки вдалося почути.

Олександр РАДІЦА