Одне прислів’я, хтось сказав би, що воно напевно китайське, говорить: «Своїх друзів тримай близько себе, а ворогів ще ближче». Маючи на увазі власне благо, важко не погодитися з таким твердженням.

Однак з одним «але». Це якщо люди, яких ми вважаємо своїми друзями, насправді є ними і під плащиком симпатій не ховаються наші найгірші вороги, готові в кожну зручну хвилину підставити ногу або навіть гірше – встромити ніж у плечі.

Людський вид настільки ж чудовий, як і нікчемний. Мабуть, найгірше – переконатися на власній шкірі, що те, що ми в наших знайомих приймали за чисту монету, є брехнею, часто продиктованою звичайною заздрістю, дурістю або вміло прихованим підлим характером. Такою собі фальшивою монетою, якою, з якоїсь тільки їм відомої причини, платять негідні люди.

Доклавши трохи зусиль, можна було би спробувати раціонально пояснити таку поведінку. Чому хтось вдає приязну людину, яка всемірно підтримує наші починання? Чому погоджується з нашими міркуваннями, вибором або ідеями, а насправді кожне її слово і вчинок підшиті злостивістю, замаскованою вдаваним усміхом?

Чому деякі люди співають наліво і направо похвальні гімни іншим, а водночас десь потайки, з-за рогу, ламають голову, як то вчинити цим самим громадянам кривду або зробити їм прикрість? Непогано було би, якби причиною таких учинків і поведінки була б тільки звичайна бездумність, а не прораховані, продумані з холодною кров’ю дії.

Відсутність роздумів про важливі якості в міжособистісних контактах, як-от взаємна повага, довіра, чесність і чуйністю до іншої істоти, призводить безпосередньо до розчарування та ненависті. Людська психіка, попри століття досліджень і тисячі написаних на цю тему томів, незбагненна, а мотивація людських дій складна, нелогічна й часто внутрішньо суперечлива.

Тож я, мабуть, даремно ламаю над цим голову, адже Віслу дрючком не завернеш. Мабуть, я ніколи так і не зрозумію, навіщо всі ці фарбовані лиси ведуть таку дивну й погану гру з людьми, які їх оточують. Навіщо вдають друзів, приязних і щирих, коли насправді не поважають інших і гордують ними?

Приймати щось за чисту монету (brać coś za dobrą monetę), тобто сприймати чиїсь слова всерйоз, не вбачаючи в них неправди, іронії чи поганих намірів, беззастережно комусь повірити.

Фарбований лис (farbowany lis) – криводушна людина, обманщик, лицемір.

Співати похвальні гімни (piać hymny pochwalne), тобто висловлювати лише позитивні судження та думки про якийсь предмет чи людину, хвалити її.

Робити щось із холодною кров’ю (robić coś z zimną krwią), тобто робити щось усвідомлено, ретельно все продумавши.

Ламати над чимось голову (łamać sobie nad czymś głowę), тобто інтенсивно над чимось розмірковувати, шукати рішення, зануритися в роздуми.

Завертати Віслу дрючком (zawracanie Wisły kijem) – робити безнадійні, позбавленні глузду і шансів на успіх дії, із початку приречені на поразку.

Ховати щось під плащиком (ukrywać coś pod płaszczykiem) – цей вислів стосується і елементу гардеробу, і намірів, які ми хочемо приховати, затаїти від інших.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG