Нехай із рукою на серці хтось скаже, що не переймається дрібницями, які насправді варті фунта клоччя. У щоденній праці, в цій шаленій біганині за минущими благами, в якій ми нагадуємо хом’яка в колесі, ми забуваємо про те, що дійсно найважливіше в нашому житті.

Ми весь час за чимось прямуємо, весь час на щось відкладаємо, постійно женемося за власним хвостом, втрачаючи подих, втрачаючи сили. Ми всі про це знаємо, проте серійно повторюємо одну і ту ж помилку – безперервно входимо в одну й ту ж річку гарування, стресу, відсутності відпочинку й належної перспективи.

Читаємо розумні книги і склепані вченими мудрагелями статті в авторитетних газетах про те, як харчуватися, в якій кількості приймати їжу та скільки цукру можна спожити без загрози здоров’ю (тут наводиться тасемцевий список). Скільки і як спати, як відпочивати. Дізнаємося, що треба займатися різними видами спорту, а фізичну активність ставити нарівні з різноманітними приємнощами.

Ну й нарешті, що на всякі справи, які прямо й непрямо нас стосуються, потрібно дивитися з правильної перспективи, адже в протилежному разі наш найбільший і до того ж страшенно підступний ворог – стрес – зведе нанівець кожну нашу позитивну й корисну пораду. Легко сказати, легко бути мудрим, особливо, коли такі поради нас не стосуються, а от втілити ці знання на практиці набагато важче.

Ми даємо одне одному такі дружні поради, самі залишаючись до них сліпими та глухими. У доброті сердечній ми радимо нашій подрузі не переживати через зайві кілограми, які там і сям відкладаються на її фігурі. Але в той самий час ридаємо в подушку після чергового заглядання на стрілку ваг у ванній, на які ми абсолютно безглуздо залізли після того, як куплені пів року тому штани ні з того ні з сього перестали сходитися на животі.

Ми ганимо того, хто жаліється на невдалий обід, на якому він гостив близьких йому людей, а самі проливаємо сльози через зауваження нашої «коханої» свекрухи про пил, який покриває полицю в дровітні. Аж до тієї пори, коли на власній шкірі зазнаємо насправді чогось важливого та суттєвого для нашого життя або коли станемо свідками подій, які у драматичних обставинах змінюють світ. Тоді ми починаємо зовсім по-іншому сприймати навколишню дійсність.

Інша перспектива повністю змінює оптику оцінювання того, що суттєве, а чим не варто перейматися навіть секунду. Тож чемпіоном світу буде кожен, хто без травматичного досвіду, власного чи набутого шляхом спостереження, здобуде чудесну відстороненість щодо малозначних і банальних справ. Легко сказати!

Щось варте / не варте фунта клоччя (coś jest / nie jest warte funta kłaków), тобто дуже дешеве, нецінне й незначне.

Робити щось із рукою на серці (czynić coś z ręką na sercu), тобто чесно, урочисто, серйозно.

Гнатися за власним хвостом (gonić własny ogon) – безперервно за чимось прямувати, намагатися досягти чогось важкого (а інколи й неможливого). Також діяти нераціонально, на власну шкоду.

Втрачати подих (tracić oddech) – дуже втомлюватися, а також даремно нервуватися і витрачати на щось занадто багато часу.

Ні з того ні з сього (ni stąd, ni zowąd) – несподівано, зненацька, без жодної конкретної причини.

Входити в ту саму річку (wchodzić do tej samej rzeki) – повторювати монотонно ті ж самі дії, без жодних змін і рефлексій.

Тасемцевий список (tasiemcowa lista), тобто дуже довгий, який містить багато пунктів. Тасемець (бичачий ціп’як) – один із видів гельмінтів.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG