На католицькому кладовищі біля неіснуючого села Острівки у Волинській області відбулася чергова пам’ятна жалобна меса за невинно вбитих поляків, місцевих жителів.

Сіл Острівки та Воля Острівецька марно шукати на карті, адже таких населених пунктів давно немає. Проте залишилося кладовище, яке з 1990 р. стало місцем паломництва для поляків. Вони приїжджають сюди вшанувати пам’ять своїх невинно вбитих земляків і рідних. Цього року таке паломництво відбулося вже тридцять четвертий раз.

У суботу, 31 серпня, на кладовищі Острівків зібралося близько сотні осіб. Переважно це були поляки з різних кресових товариств, тобто люди, чия сімейна пам’ять пов’язана з Волинню. На захід прибули також консули Марек Войцеховський, Анна Войцеховська та Кшиштоф Василевський із Генерального консульства РП у Луцьку. Серед нечисленних місцевих жителів були Олександра Васейко, завдяки якій археологи змогли знайти могили вбитих поляків, і Володимир Крижук, хранитель цього місця пам’яті та співорганізатор заходу.

35 років тому, як зауважив Леон Попек, серед усіх численних прибулих поляків він був єдиним, хто не народився в цих місцевостях. Натомість цьогоріч таких людей в Острівки приїхало тільки двоє: Тереза Круль, хресна мама Леона Попека, та Едвард Валечко.

Ельжбета Улевич із Холма розповіла, що з Волі Островецької походить родина її чоловіка: «Майже всіх із його родини вбили, уцілів тільки 12-річний Ян, якому вдалося сховатися. Я приїхала сюди помолитися разом із сином, дочкою та внуком».

Анна Беднарчик, теж із Холма, розповіла, що в неї немає родинних зв’язків із Волинню, проте вона приїжджає в Острівки вже 10 років поспіль: «Я просто хочу вшанувати вбитих тут поляків. Я почула про це місце від своїх друзів і колег, декотрі з них приїжджають сюди близько 30 років».

Важливими є Острівки і для Вєслава Валевського з люблінського відділення Товариства ветеранів мирних місій ООН: «Це для мене і для моїх колег-ветеранів є чимось великим: бути тут, брати участь у месі».

Організатором події був голова Товариства приятелів Кременця і Волинсько-Подільської землі Леон Попек. Він багато років досліджує і документує поховання в Острівках і Волі Острівецькій як науковець і працівник Інституту національної пам’яті Польщі. Ця тема йому небайдужа, адже із цими краями пов’язана його родинна історія.

«Сьогодні ми зібралися на цьому кладовищі, щоби помолитися за тих усіх, хто 81 рік тому загинув такою жорстокою смертю. Частину з них вдалося знайти, ексгумувати, по-католицьки поховати», – звернувся Леон Попек до присутніх перед початком богослужіння. Він нагадав, що загалом ексгумували і перепоховали близько 670 осіб, але ще близько 370 продовжують лежати в безіменних могилах і очікувати на гідне поховання.

«Це рідкісний випадок, коли немає парафії, немає населеного пункту, а цвинтар продовжує функціонувати. Функціонувати хоча б тому, що ми тут зустрічаємося, щоби молитися за тих, хто спочиває на цьому кладовищі й навколишніх некрополях», – наголосив він.

Урочисту жалобну месу відправив єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцької дієцезії. Йому співслужили польські та українські священники. Серед них був отець-канонік Ян Бурас, парох у Замлинні та Любомлі, до парафії якого належить кладовище в Острівках. Також у месі співслужив ксьондз-професор Бернард Колодзєй TChr із Познані, який ушістнадцяте приїхав із паломниками до Острівків і який цього року відсвяткував золотий ювілей свого священницького служіння.

На початку літургії єпископ оголосив, що богослужіння буде відправлене в інтенції правди і примирення між польським та українським народами і за померлих, які лежать на цьому кладовищі та в багатьох інших місцях на Волині.

Літургію відправляли на вівтарі, на якому викарбувані імена 30 католицьких священників, що служили в цій парафії. Перелік завершує парох Острівків Станіслав Добжанський, який загинув разом зі своїми парафіянами 30 серпня 1943 р.

У проповіді владика Віталій навів цитати зі Святого Письма, зокрема уривок із Євангелія від Матея: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших».

Він наголосив: «Цей цвинтар є особливим місцем нагадування нам про істину, що колись ми будемо звітуватися перед Господо Богом. Ми часто забуваємо про милосердя, наполягаємо на своїх правах, вимагаємо покарання… Те, що ми зараз переживаємо в Україні, – це небезпека піддатися почуттю ненависті, помсти. Ненависть дуже небезпечна, вона отруює наші серця, зранює нас. Захищати Вітчизну треба з любові, а не з ненависті до будь-кого».

Після завершення меси єпископ освятив пам’ятну таблицю, встановлену на постаменті фігури Пресвятої Діви Марії біля вівтаря. На таблиці викарбувані слова з вірша «Саджаючи троянди» Северина Гощинського, написані ще в 1831 р.:

«Ми, вигнанці із рідних сторін,
Може, вже й не побачимо квіту,
Та для інших людей їх садім,
Хай цвітуть щасливішому світу!»

Із короткою промовою виступив консул Марек Войцеховський із Генерального консульства РП у Луцьку. Його слова прозвучали дуже актуально: «Є багато теорій, які намагаються пояснити те, що сталося. Але, мабуть, найпростішим поясненням є людська заздрість і ворожість до іншої людини, чиєї культури, історії та мови ми не знаємо, не розуміємо. Ця ворожість, яку систематично розбурхують, за сприятливих обставин може призвести до трагедії. Колесо історії весь час повертається. Зараз сусід знову напав на сусіда. Чому? Навіщо? Важко це зрозуміти. Але гинуть невинні люди, руйнуються міста і села.

У годину випробування ми, поляки, продемонстрували знання Декалогу та свій характер і записану в гени солідарність. Ми простягнули руку українцям, які потребували допомоги, і продовжуємо її простягати, бажаючи Україні перемоги».

«Для мене і моїх колег-консулів є обов’язком і водночас честю разом із вами схилити голови над могилами цих невинних поляків, жорстоко вбитих Українською повстанською армією», – завершив промову дипломат.

У завершальному слові Леон Попек згадав представників місцевої влади – і померлих, і живих – які допомагали підтримувати лад на острівецькому некрополі, зокрема Олександра Прица, Дмитра Куца, Євгенія Кондратюка, Ольгу Бондарук і Володимира Крижука.

«Ми дуже цінуємо вашу допомогу. Це надзвичайно важливо для розвитку польсько-українського діалогу. Ми раді, що в нас є такі друзі», – сказав організатор заходу. Особливі слова подяки він скерував Ярославу Гурецькому, директору Центру діалогу «Костюхнівка», який теж дбає про польські могили на Волині.

«Нас колись не стане, але ми хотіли б, щоби після нас цю справу продовжували: і поляки, і українці», – підсумував Леон Попек.

Після покладання квітів і лампад на учасників заходу чекав почастунок. На зворотній дорозі до Луцька працівники Генерального консульства РП в Луцьку поклали лампадки біля хреста на так званому Трупному полі – місці вбивства поляків.

Польські села Острівки і Воля Острівецька припинили своє існування в 1943 р., після того як 30 серпня їхніх жителів убили вояки куреня УПА Івана Климчака. Тоді, за оцінками дослідників, загинуло понад 1000 осіб.

Знайдені під час ексгумацій, які тут проводили в 1992, 2011, 2012 і 2015 рр., тіла поховали на місцевому цвинтарі. На некрополі у 2011 р. встановили пам’ятник. Планувалося, що його урочисто відкриють тодішні президенти Польщі та України Віктор Янукович та Броніслав Коморовський, проте цим планам не судилося збутися. Зараз кладовище є одним із важливих місць пам’яті жертв Волинської різанини.

Текст і фото: Анатолій Оліх