Люди, які займаються політикою, особливо серйозною, зокрема закордонною, повинні неодноразово кусати себе за язик, щоб якимось непродуманим словом не допуститися, делікатно кажучи, гафи.
Задля блага міжнародних відносин, щоби залагодити якийсь конфлікт або виправити зіпсоване, дипломати вміють спритно жонглювати словами, дещо маніпулювати фактами або навіть пропускати повз вуха заяви, які у їхньому сприйнятті розминаються з правдою.
Однак трапляються ситуації, коли ховати голову в пісок і вдавати, що злодіяння можна замовчати, у гру не входять. На останньому засіданні Ради безпеки ООН саме такою реакцією на ганебний виступ російського посла Небензі стала промова очільника польського МСЗ Радослава Сікорського.
Під час свого виступу, який здобув широкий резонанс у світі, Сікорський вказав на російську брехню та вичитав послу з москви. Польський міністр закордонних справ не скупився на слова: «Амбасадор Небензя і російські пропагандисти люблять називати демократично обраний уряд України нацистами. Так склалося, що я живу в Польщі за три кілометри від Потуліце – місця колишнього нацистського фільтраційного табору часів Другої світової війни. Відомо, що там утримували тисячі дітей із Польщі та Совєтського Союзу, з околиць Смоленська та Вітебська; їх перевезли на Захід, щоб там германізувати, щоб зробити їх расово відповідними – світловолосими і блакитноокими арійськими дітьми. Чим те, що ви робите з викраденими українськими дітьми, відрізняється від того, що німецькі нацисти зробили вашим і нашим дітям?»
Радослав Сікорський також нагадав, що викрадення та індоктринація дітей – це геноцид. Своєю чергою завданням постійних членів Ради безпеки є захист миру, а не ведення війни за допомогою чужих дітей. «Це – ганьба росії, яка ніколи не буде пробачена», – сказав польський міністр.
Посилаючись на твердження Небензі про «нацистський режим» у Києві та неодноразові наклепи про нібито колаборацію Польщі з нацистами, глава польської дипломатії показав присутнім на засіданні ради фотографії російсько-німецького параду часів Другої світової війни. У коментарях, які з’явилися в мережі після виступу Радослава Сікорського, читаємо, що польський політик нагадав, що саме росія співпрацювала з гітлерівською Німеччиною й була співагресором під час Другої світової війни, а не лише жертвою, за яку вона постійно хоче себе видавати.
Один із коментаторів був ласкавий сказати, що «російський посол повинен провалитися під землю…» Якби ж урешті слово стало тілом!
Допуститися гафи (popełnić gafę) – неумисне повестися нетактовно, порушити правила.
Вкусити себе за язик (gryźć się w język), тобто втриматися від слів, за які пізніше, можливо, довелося би пошкодувати.
Пропускати щось повз вуха (puszczać coś mimo uszu) – не звертати найменшої уваги на чиїсь слова.
Розминатися з правдою (mijać się z prawdą), тобто обманювати, брехати.
Ховати голову в пісок (chowanie głowy w piasek) – це намагання уникнути якоїсь ситуації, перечекати її.
Слово стало тілом (słowo stało się ciałem) – так кажуть у ситуації, коли мовець хоче, щоби щось відбулося насправді.
Габріеля Возняк Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
