29 січня 1940 р. старший оперуповноважений Горохівського районного відділення НКВД, сержант держбезпеки Волков арештував у селі Конюхи Локачинського району Анджея Трибулінського. Затриманого помістили в Луцьку в’язницю.
Анджея Трибулінського звинуватили в тому, що «з 1921 р. і до приходу Червоної армії на території Західної України він служив у колишній польській поліції, мав чин старшого постерункового поліції, вів активну боротьбу проти революційно налаштованих селян». Під час арешту уповноважений Локачинської районної міліції Семко провів обшук. Були вилучені документи і переписка, 380 злотих, поліцейський свисток № 51480 і поліцейська сумка.
В анкеті арештованого записано, що Анджей Людвігович Трибулінський народився в селі Фольварки біля Радомська в 1895 р. у сім’ї селянина-бідняка. Закінчив семикласну школу, в 1920 р. відслужив рядовим в армії. До служби в поліції був ковалем.
Анкета арештованого Анджея Трибулінського
Із 1921 р. був поліціянтом. Як записано в документі, Трибулінський служив у Горохові, постійно проживав в Озютичах, а на момент арешту жив у Конюхах. До складу його сім’ї входили дружина Юзефа Якубівна Бобнер, домогосподарка, 39 років (вік подано станом на січень 1940 р.) та 10-річний син Леопольд. Рідня, тобто мати Марія, двоє братів і двоє сестер, жила на території, окупованій Німеччиною.
Протокол першого допиту, який чомусь датований 20 грудня 1939 р., заповнював старший уповноважений Горохівського районного відділення НКВД Хорошилов. Він встановив, що Трибулінський служив у поліції з 1921 р.: спочатку – в Горохові, з травня 1922 р. – у Дружкополі, в 1923–1925 рр. – у Конюхах, із 1925 до 1934 р. – у Локачах. Останнім місцем служби були Озютичі, де він пропрацював до 17 вересня 1939 р. На допиті колишній поліціянт заявив, що не мав конфідентів і не знає жодної особи, яка «активно боролася би проти революційного руху на Західній Україні».
3 лютого 1940 р. Анджея Трибулінського допитували начальник Горохівського районного відділення НКВД Овчінніков та оперуповноважений Міронов. Після набору стандартних запитань про біографію слідчі знову поцікавилися конфідентами. Коли Трибулінський повторно сказав, що конфідентів не мав, йому пред’явили його ж блокнот із записами. Тож колишній поліціянт змушений був зізнатися, що все-таки мав інформаторів. Як стверджував Трибулінський, він їх не вербував, а отримав від коменданта постерунку Муравського.
За його словами, зустрічі з конфідентами відбувалися максимум двічі на місяць, по вечорах, переважно за місцем їх проживання. Конфідентів поліціянт мав близько десятка, всі вони працювали на різних напрямках. Як записано в протоколі, Григорій Одіон, член ОУН, доносив про діяльність українських націоналістичних кіл. Конфідент Шльома Меламед, член Комуністичної партії Західної України (КПЗУ), інформував про те, що відбувається серед комуністів. Також про діяльність КПЗУ повідомляли мати Шльоми, Маля Меламед, та Микита Одіон. Ще кілька інформаторів працювали у кримінальних колах, але вони мало цікавили слідчих.
7 лютого слідчі провели очну ставку Трибулінського зі Шльомою Меламедом. У протоколі записано: «Меламеда я знаю як торговця, який сидів у поліції за комуністичну агітацію. Потім я його знав як конфідента, який працював по висвітленню діяльності КПЗУ і який був у мене на зв’язку. Його мені передав комендант постерунку Муравський». У протоколі не записано, що на це відповів Шльома Меламед: мабуть, слідчих це не цікавило.
Найімовірніше, жодних слідчих дій більше не проводили, адже документів у справі про це немає.
Бюрократична машина працювала повільно, бо не справлялася з величезною кількістю репресованих. Попереднє слідство завершили аж у червні, а в серпні Трибулінському висунули попереднє звинувачення.
Йому інкримінували те, що він, «будучи поліцейським, вів активну боротьбу проти комуністичного руху і революційно налаштованих робітників міста Локачі Волинської області, що передбачено ст. 54–13 Кримінального кодексу УРСР. Допитаний у висунутому йому звинуваченні визнав себе винним, що підтверджує очна ставка між ним і Меламедом».
18 вересня висновок візував заступник обласного прокурора у спеціальних справах Макаренко, а 18 жовтня, вже на республіканському рівні, – слідчий Управління державної безпеки НКВД УССР, лейтенант Керекез. Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.
Виписка з протоколу з вироком Анджею Трибулінському
Згідно з випискою із протоколу № 16 від 26 лютого 1941 р., Анджея Трибулінського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 29 січня 1940 р. Покарання відправили відбувати в Ухтіжемлаг.
Нам вдалося знайти в базі даних «Жертви політичного терору в СССР» запис, згідно з яким Анджей Трибулінський прибув в Ухтіжемлаг 23 квітня 1941 р. із Харківської виправно-трудової колонії. 1 вересня 1941 р на основі Угоди Сікорського-Майського його амністували і звільнили з табору. Подальша його доля нам не відома.
Заключенням прокуратури Волинської області від 4 квітня 1989 р. Анджея Трибулінського реабілітовано.
***
З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сторінці Державного архіву Волинської області.
(Далі буде).
Анатолій Оліх
