Є такі містечка, які притягують до себе, мов магніт. Ти завжди повертаєшся до них із приємним відчуттям і тремтінням серця, як до рідного дому з давніх наївних дитячих літ, де були твій сад, таємниче горище, найсмачніші яблука та груші в сусідів.
Дивишся на забуті вулиці, школу, руїни замку, лісові стежки. Це тут ти залишив серце, мрії про підкорення світу, молодість і найкращі хвилини, пережиті з друзями. Це містечко твого дитинства і молодості. Кожен має таке своє чарівне місце.
Якщо ви в’їжджаєте до Доброї Новогардзької з боку Мешева, то спершу зліва побачите високу вежу Радіокомунікаційного та телетрансляційного центру на пагорбі, який називається Лопенниця, а потім справа перед вашими очима з’явиться вежа готичного костелу Святої Клари. А якщо в’їжджати з боку Новогарду з Бенічовської гори, то ви побачите дахи будинків, стару школу й міський стадіон. Із боку Машева першим вас зустріне місце нашого призначення – кладовище. І ось ви в містечку, яких багато на території Західнопоморського воєводства, але яке, як і кожне з них, має довгу історію і незвичайні легенди.
Історія Доброї Новогардзької нараховує тисячі років, про що свідчить глиняний посуд, уламки кераміки та людські кістки, виявлені на цій території. Користувачі цього посуду займалися розведенням тварин, рибальством і землеробством. Від ворогів їх захищали води неіснуючого вже нині великого Добжанського озера. Ті люди поняття не мали, що ці території після Другої світової стануть поверненими землями.
Назва містечка вперше згадана в папській буллі в 1331 р. У 1338 р. місцевий замок перебував у руках Ульріха І фон Девітца, який походив із макленбурзько-поморської шляхти й отримав його разом із Доберською землею, що їх передав як лен князь Вартислав IV. Цей найпотужніший замок на Західному Помор’ї аж до 1808 р. був власністю фон Девітців. На жаль, до наших часів він дійшов тільки у вигляді руїн. Із замком пов’язано багато легенд, одна з яких розповідає про підземні коридори, що ведуть аж до Замкового суду, та про ходи під озером.
Якщо ви завітаєте сюди, вам обов’язково потрібно увійти до готичного костелу Святої Клари, зведеного в XV ст. Тут ви побачите надзвичайно пишно оздоблений амвон, надгробні плити, зокрема Йобста фон Девітца і його дружини Отилії фон Арнім, баптистерій 1596 р., а в сакристії – посагову скриню середини XVI ст., найціннішу пам’ятку костелу. На вежі храму можна помітити два дзвони з написами німецькою зі сповідуванням віри в Бога і в Ісуса Христа.
Добранський ринок невеликий. На ньому стоїть ратуша, де містилися міське та гмінне управління. Поблизу, на вулиці Костюшка, 4, ви побачите найстаріший у Добрій дім, збудований у техніці флехтверк. Сусідній будинок із ХІХ ст. також внесений до реєстру пам’яток. У ньому жив відомий ведучий Польського радіо Щецин Збишек Арабський.
Надзвичайно цікавим місцем є кладовище, розташоване на пагорбі, який називається Гора шибеників. Колись давно тут стояла самотня шибениця, на якій час від часу кат вішав злочинців. Під кінець XVIII ст. тут заснували цвинтар, який утримували з міської казни. У 1848 р. збудували каплицю за проєктом Карла Лентце.
Цікавим є пам’ятник у найвищій точці кладовища, споруджений на честь жителів Доброї, що загинули під час Першої світової війни. До нього можна пройти алеєю з високими тополями, а за ним, на краю кладовища, ви побачите кілька старих дерев їстівних каштанів.
Під час екскурсії до Доброї Новогардзької ви не оминете кілька озер. Відомим серед них є Окшея – залишки велетенського Добжанського озера, яке на півночі сягало до села Сєнно Дольне, на сході – до Добркова і на заході – до Бєніце. Якщо мандрувати околицями Доброї, то можна оглянути також льодовикові озера, тобто невеликі ставки, які утворилися після танення льоду в поглибленнях на місцевості.
Якщо ви будете в Добрій, обов’язково пройдіть Шляхом велетнів. Тут вас зустрінуть пам’ятник жителям Добжанки, Малий гай, Буковий ліс, невеликий цвинтар династії фон Дістів. Один із каменів увіковічує капітана Зігфріда фон Діста, дідича поблизького маєтку й палацу, біля якого колись були прекрасний парк і ставок. Палац цей простояв до 1977 р., доки його не розібрали до останньої цеглини. Також вам трапляться Червоний потік, озеро Лісове, вісім середньовічних курганів, Гора поляків, рештки городища та залишки фільварку, спаленого радянськими солдатами в 1945 р.
Ви повинні теж оглянути станцію вузькоколійної залізниці, яка вела до Старгарда, Лобза і Реска. На жаль, лінію до Лобза закрили в 1933 р., а до Старгарда – у 2001 р., тож зараз не можна проїхатися цієї залізницею в якості розваги, як було за давніх років. А яка це була втіха, знає кожен, хто їздив ще вузькоколійкою в Бещадах. Була також широка колія з Доброї до Новогарда, але її розібрали.
Отож, не вагайтеся, вже зараз вирушайте до Доброї Новогардзької. Тут знайдете сліди древньої історії, пам’ятки, озера, ліси, побачите диких тварин на свободі, кольорових птахів. Шукаючи такі невеликі чарівні містечка, знайдете незвичайні легенди, жахливі історії, загадки й дізнаєтеся багато нового про історію конкретного регіону.
Текст і фото: Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
