Жителя міста Рівне Владислава Добуша затримали під час спроби перетину совєтсько-німецького кордону. Після короткого слідства він отримав п’ять років таборів.

У докладній записці, адресованій начальнику прикордонної застави Висоцьк Володимир-Волинського прикордонного округу, заступник політрука Іван Паламарчук написав (цитуємо дослівно): «9 лютого 1940 р., перебуваючи в наряді (дозорі) з перевірки сніжного покриву правого флангу, під час руху до хутора Роківці я почув гавкіт собаки, в результаті уточнення було виявлено в русі двох невідомих, які рухалися до лінії кордону. В цей час вони були затримані, тобто о 22:30 9.02.1940 р. у районі 378–379 прикордонних стовпів, за 200 м від лінії кордону. При обшуку нічого не виявлено, останні були відконвойовані на заставу».

Схема затримання

10 лютого Владислава Добуша допитали, одержані дані внесли у протокол. Із нього можемо довідатися, що він народився в 1922 р. у місті Кобрин Поліського воєводства, проживав у Рівному на вулиці Цвинтарній, 32. Одразу зазначимо, що в усіх документах російською мовою ім’я затриманого записано як Володимир, хоча його власноручні підписи та виписка з метричної книги однозначно свідчать, що справжнє ім’я – Владислав. Тож надалі називатимемо героя нашого нарису Владиславом, попри те, що в усіх документах він фігурує як Володимир.

Як вказано в документі, Владислав Добуш закінчив семирічну школу в рідному Кобрині, крім польської, володів українською та російською. В протоколі записано обставини затримання, які повторюють дані докладної записки. Також порушник засвідчив: «Переходу через кордон ніхто не сприяв, оскільки я сам знав, у якому місці можна перейти». Як стверджував Добуш, він хотів добратися до сестри Емілії, яка проживала в місті Гарволін на німецькому боці. З Рівного він доїхав до Любомля, а звідти прямував шляхом Любомль–Ягодин–Римаче–Бережці–Роківці. Кордон, за його словами, він перетинав уперше.

При обшуку в Добуша виявили 26 фотокарток, виписку з метричної книги, два листи, дві обкладинки для документів, шкіряний гаманець і дзеркальце. Виписка з метрики засвідчувала, що Владислав Добуш народився 2 серпня 1922 р.

Виписка з метричної книги, конфіскована в Добуша

В анкеті арештованого, заповненій 15 лютого, записано, що Владислав Добуш працював кучером у військовій пекарні в Рівному. Був неодруженим. До складу сім’ї входили: батько Міхал, 46 років, мати Марія, 40 років, брати Юзеф, 16 років, Едвард, 13 років, Станіслав, вісім років, Ян, чотири роки, сестри Ядвіга, 21 рік, та Емілія, 19 років.

9 березня Владислава Добуша допитав працівник НКВД, молодший лейтенант Ключніков. На цьому допиті арештований сказав, що в Ковелі він познайомився зі Степаном Романчуком, із яким вони домовилися разом нелегально перейти кордон. Під час переходу їх затримали. Також у протоколі зафіксовано, що Добуш працював чорноробом на Рівненському цукрозаводі. Справа була зрозумілою, тож більше Владислава на допит не викликали.

За кілька днів його етапували із в’язниці у Володимирі-Волинському в тюрму в Херсоні тодішньої Миколаївської області. Арештованому висунули звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 16–80 Кримінального кодексу УССР.

10 квітня слідчий Херсонського НКВД провів єдиний допит. Він намагався з’ясувати, чи у Владислава Добуша немає родичів, які служили в польській поліції, розвідці чи прокуратурі. Підслідний на ці запитання дав заперечні відповіді. На цьому попереднє слідство завершили.

В обвинувальному висновку, складеному 13 квітня в Херсонському міськвідділі НКВД, записано: «9 лютого 1940 р. у районі м. Ковель намагався нелегально перетнути державний кордон із західних областей УССР у Німеччину, тобто винен у скоєнні злочину, передбаченому ст. 16–80 Кримінального кодексу УССР».

Обвинувальний висновок у справі Владислава Добуша

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. Згідно з випискою із протоколу № 78 від 30 липня 1940 р., Владислава Добуша помістили у виправно-трудовий табір строком на п’ять років, відраховуючи термін від 9 лютого 1940 р.

Виписка з протоколу з вироком Владиславу Добушу

Покарання ув’язнений відбував у Норільлагу.

Заключенням прокуратури Волинської області від 25 грудня 1989 р. Владислава Добуша реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.

***

З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх