Жителя Луцька Єжи Житинського працівники міліції арештували 17 жовтня 1939 р. у Львові. Його звинуватили в організації єврейських погромів у Варшаві.

Першим документом у кримінальній справі Житинського є постанова на арешт від 15 серпня 1940 р., підписана слідчим управління НКВД у Волинської області Науменком. Наступний документ, виписаний у Львові в жовтні 1939 р., – це постанова слідчого слідчої частини центрального управління НКВД УССР, політрука Самуйлова про поміщення Житинського під стражу у львівську в’язницю. Далі – ордер, за яким 19 жовтня 1940 р. у помешканні Житинського в Луцьку провели обшук.

Така плутанина в документах спостерігається досить часто в кримінальних справах того періоду, яких НКВД вів таку кількість, що на нормальне діловодство просто не було часу. До того ж наш випадок ускладнений тим, що справу розслідували совєтські каральні органи двох областей (Львівської та Волинської) і двох відомств (міліції та НКВД).

У стандартній анкеті арештованого записано, що Єжи Вацлавович Житинський народився в 1912 р. у селі Семереньки Луцького повіту Волинської губернії (сучасне село Семеринське у Володимирському районі Волинської області). Можна констатувати, що герой нашого нарису – родич видатного волинського археолога та історика, учасника Січневого повстання Людвіка Житинського. Семереньки належали родові Житинських, тут містився один із їхніх маєтків.

Постанова на арешт Єжи Житинського

Із тієї ж анкети довідуємося, що на момент арешту Єжи Житинський був студентом і навчався на лісовода. Проживав у Луцьку на вулиці Сераковського, 7 (пізніше вулиця Пушкіна, із 2023 р. – Святовасилівська), був неодруженим. У війську не служив, не належав до жодної політичної партії.

Перший допит провів у день затримання слідчий НКВД, капітан Власов. Він з’ясував, що Єжи приїхав до Львова, щоб закінчити курси лісоводства й отримати диплом. Участь у фашистських організаціях та єврейських погромах Житинський заперечив, сказавши, що був лише членом студентської організації «Bratnia pomoc».

Протокол допиту від 17 жовтня 1939 р.

Також у справі підшиті покази кількох свідків. Один із них, Абрагам Давидович Гут, 1914 р. н., навчався разом із Єжи Житинським у Головній школі сільського господарства у Варшаві. Гут заявив, що Житинський «був членом різних фашистських організацій і належав до вкрай націоналістичної шовіністичної корпорації «Спарта» (ще одна організація студентської самодопомоги), а також «у своїх промовах закликав товаришів до нищення євреїв, комуністів і всяких демократичних елементів». Гут пожалівся, що при розподілі допомоги між незаможними студентами Житинський був несправедливим і керувався власними політичними поглядами. Одного разу, за словами Абрагама Гута, його побили студенти-поляки, але Житинського серед них не було.

Другий свідок, Єжи Камінський, 1918 р. н., познайомився з Житинським у Львові за кілька днів до його арешту й нічого про нього не знав. Свідок Марія Йонасівна, 1916 р. н., навчалася на іншому факультеті Головної школи сільського господарства у Варшаві. Вона розповіла, що Єжи Житинський «носив на лацкані сорочки мечик, що є символом радикальної націоналістичної організації польських фашистів «Bratnia pomoc», яка перебуває в руках політичної партії ONR» (Національно-радикальний табір, – перекл.).

Наступний допит 7 грудня провів лейтенант Клімов. На його запитання, де і на якій посаді Житинський працював до війни, Єжи відповів, що з 1922 до 1933 р. навчався в гімназіях у Луцьку та Кременці, а з 1933 до 1939 р. – у Головній школі сільського господарства у Варшаві на факультеті лісівництва. Підозрюваний знову заперечив участь і в фашистських організаціях, і в єврейських погромах у Варшаві. Назву «Спарта» Житинський пояснив суворим статутом організації, який вимагав твердості в дотриманні дисципліни. Зокрема, «спартанці» не курили і не вживали алкоголю.

14 грудня слідчий Клімов у постанові написав: «Слідча справа зі звинувачення Єжи Житинського потребує подальшого розслідування за місцем проживання арештованого й може дати більш глибокий розворот слідства у справі». Тож невдовзі і самого Житинського, і його справу передали в обласне управління НКВД у Луцьку.

Постанова про передачу справи Житинського

Наступний допит аж 9 липня 1940 р. провів у луцькій в’язниці слідчий управління НКВД у Волинської області Науменко. Він встановив, що Єжи Житинський належав до організації «Спарта», яка діяла в студентських колах Головної школи сільського господарства. У протоколі записано, що «завданням організації було створення сильної, потужної польської держави шляхом роз’яснення польському народові, якими були раніше Польща, її культура і мова та що необхідно зробити для укріплення польської держави в теперішній час». Для слідства цього було достатньо, щоб обізвати організацію «фашистською». Науменко намагався звинуватити підслідного в антисемітизмі, але Житинський заявив, що ніколи не брав участі в жодних погромах.

На допиті 13 серпня 1940 р. Науменко встановив, що Єжи Житинський був обраний заступником голови «Спарти» і що він брав участь у літніх таборах, влаштованих організацією в різних воєводствах. Керівництво, згідно зі статутом, обирали лише на один семестр. Усього до «Спарти» в Головній школі сільського господарства входило близько 50 членів. Тобто, як бачимо, нічого нового слідство в Луцьку не з’ясувало.

Урешті 27 серпня Єжи Житинському висунули офіційне звинувачення. Чи то луцькі слідчі не читали протоколів своїх львівських колег, чи то машиністка була неграмотна, але Житинського звинуватили в тому, що він «був членом націоналістичної за характером фашистської організації «Корпурація спорта», одночасно був заступником голови вищезгаданої організації. Брав участь у єврейських погромах, тобто скоїв злочин, передбачений ст. 54–14 Кримінального кодексу УССР».

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.

Згідно з випискою із протоколу № 146 від 2 листопада 1940 р., Єжи Житинського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 19 жовтня 1939 р.

Покарання ув’язнений відбував в Івдельлагу.

Виписка з протоколу з вироком Єжи Житинському

Заключенням прокуратури Волинської області від 5 червня 1989 р. Єжи Житинського реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.

У списку нагороджених хрестом Монте-Кассіно є підпоручик 1-го полку Креховецьких уланів Єжи Житинський, 1912 р. н. Номер його нагороди – 29719. Можемо припустити, що це герой нашого нарису.

***

З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх