Було 30 жовтня 1938 р., коли черговий, який ніс службу в центральній комендатурі поліції у Бронксі, підняв слухавку. Сповнений паніки голос вигукував у трубку безладні питання вперемішку з такими ж хаотичними повідомленнями про вторгнення марсіян у штаті Нью-Джерсі.
Поліціянт закам’янів тоді вперше. А вдруге забув язика в роті, коли спитав чоловіка, який телефонував, звідки він має таку інформацію. «Із радіо», – прозвучала негайна відповідь. Трансльований того вечора радіоспектакль «Війна світів» Орсона Веллса став зразковим прикладом маніпуляцій, які можуть поширювати медіа.
Цей випадок – чудовий доказ впливу на поведінку, думки і дії, які вчиняють люди, спираючись не неперевірену, перекручену й безвідповідально подану інформацію, повідомлену лише одним джерелом. Варто, однак, зазначити, що ця радіовистава – справжній шедевр.
Сценарій радіоспектаклю, який так вразив американців, був написаний на основі роману Герберта Джорджа Веллса «Війна світів». Інсценізація була така емоційна, а її реалізація так вражала, що багатьох слухачів охопила тотальна паніка. За кілька хвилин після 20:00 істеричний голос радіодиктора повідомив про атаку прибульців, які, як стверджували наочні свідки, приземлилися в невеликому містечку у штаті Нью-Джерсі.
Далі було тільки гірше. Повідомлення про струси величезної сили, про жахливих створінь, які з’являються з диму і нищать усе, що стрінуть на своєму шляху, стали хлібом щоденним цієї нібито інформаційної служби. І ніби цього було замало, в один момент ведучий звернувся до слухачів голосом, до неймовірності схожим на голос президента Франкліна Рузвельта: «Ми маємо виступити проти нашого ворога як монолітний і відважний народ, готовий боротися за людське володарювання на Землі».
Чергові новини морозили кров у жилах. Ось люди дізналися, що Нью-Йорк евакуйований, а армія США зазнала поразки в сутичці з чужими. За деякими повідомленнями, перелякані люди в розпачі покидали свої домівки і в паніці втікали туди, де перець росте. Лише наступного дня з’явилася інформація, що те, що транслювалося з динаміків престижним каналом NBC, було тільки й виключно радіоспектаклем.
Сам Орсон Веллс, хоч офіційно попросив вибачення за радіовиставу, зазначаючи, що не мав найблідішого поняття про наслідки свого задуму, все одно не уникнув хвилі критики й навіть судових позовів. Ці події відбулися кількадесят років тому. У часи, коли інтернет навіть приснитися не міг, а про блискавичну і всеохопну передачу інформації можна було тільки мріяти.
Наводить на роздуми факт, що в теперішні часи блискавичних новин і загальнодоступних можливостей перевірити кожну з них у багатьох джерелах так багато жителів нашої планети продовжують бездумно й безвідповідально поширювати дурню, брехню і фейки про речі, надзвичайно важливі.
Забути язик у роті (zapomnieć języka w gębie), тобто не знайти правильних слів, щоб дати відповідь.
Людина кам’яніє (człowiek skamienieje) тоді, коли застигне з якоїсь причини.
Щось стає хлібом щоденним (coś staje się chlebem powszednim), тобто звичайною подією, яка не викликає здивування.
Щось морозить кров у жилах (coś mrozi krew w żyłach), тобто вражає, викликає страх.
Утікати, де перець росте або куди очі понесуть (uciekać, gdzie pieprz rośnie albo gdzie oczy poniosą), тобто дуже-дуже далеко.
Не мати найблідішого поняття (nie mieć bladego pojęcia) – не мати жодного уявлення про предмет розмови.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG