Упродовж усього свого життя, так чи інакше, ми мусимо постійно робити вибір. І несуттєво, чи дилеми, перед якими ми опиняємося щодня, є вартою фунта клоччя загадкою чи рішенням, яке може вплинути на функціонування нашої особи в цій долині сліз. Кожного разу ми ламаємо собі голову над власним рішенням.
Адже ми ще з найменших років чуємо від старших і мудріших людей (хоча, чесно кажучи, варто зазначити, що вік не завжди іде в парі з мудрістю): «Зроби добрий вибір». І будь тут, людино, розумною та вгадай, що би це мало значити.
Для одного це буде вершиною розважливості й польоту думки, а інший, коли почує, який вибір ми зробили, посміхнеться з перекусом або зробить багатозначний жест у районі чола, який до болю схожий на малювання кола чи стукання.
Простий приклад. Йдемо ми на прогулянку. З глибини дому чуємо: «Вдягнися добре, бо холодно». І що нам із цим знанням робити, якою одежею вкрити тіло, щоб було тепло, але щоб не спітніти?
Періодично ми вибираємо народних обранців, яким врешті дозволяємо керувати нашим сьогоденням і майбутнім. Звідусіль чуємо: «Мене, вибери мене!» Тож, керуючись власними розумом, знаннями й досвідом, якщо такі в нас є, вибираємо. Тоді чуємо голоси осуду або, в кращому випадку, аплодисменти.
Чи, наприклад, міняємо роботу. Нас охоплює ейфорія на думку про нові виклики, кращу зарплатню, більший авторитет (напевно, якийсь у довільному аспекті знайдеться). Ми мріємо про соціально-професійне просування, навіть якщо воно існує лише в нашій голові, й почуваємося на сьомому небі, доки не з’явиться на горизонті якась так звана добра душа. Усі добрі душі завжди мають одну мету – посіяти зерно неспокою, зачепити струну невпевненості. Іноді такі дії рятують людині шкуру від квапливого, занадто швидко прийнятого рішення, але іншим разом можуть зруйнувати мрію і шанс, наданий долею.
Тому ми можемо з чистою совістю, з рукою на серці сказати, що немає універсального принципу, жодного чарівного визначення, згідно з яким ми завжди і всюди будемо приймати тільки й виключно правильні рішення, які принесуть нам бажане щастя, і робитимемо лише справедливий вибір, ідеальний для всіх.
Щось варте фунта клоччя (coś jest funta kłaków warte), тобто не дуже цінне, а точніше взагалі непотріб.
Посміхнутися з перекусом (uśmiechnąć się z przekąsem) – трохи іронічно, із сарказмом.
Ламати собі голову (łamać sobie głowę), тобто задуматися, мислити, міркувати.
Робити / малювати коло на чолі (robienie/kreślenie kółek na czole) – цей жест означає те ж саме, що покрутити пальцем біля скроні.
Посіяти зерно неспокою (zasiać ziarno niepokoju), тобто викликати сумніви в якійсь справі.
Добра душа (dobra dusza) – це зичлива, емпатійна людина. Цей же вираз, вжитий з іронією, змінює своє значення на протилежне.
Бути на сьомому небі (być w siódmym niebie), тобто бути дуже щасливим, веселим і радісним.
Робити щось із чистою совістю або з рукою на серці (robić coś z czystym sumieniem albo z ręką na sercu) – чесно, без поганих намірів, правдиво.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
