Двадцять перше століття нам кланяється в пояс. Століття нових технологій, штучного інтелекту й невпинного освоєння космосу, а ми застрягли і продовжуємо радісно перебувати у своїх малих, трохи відьмакуватих, часах марновірства.
Такі собі невеликі забобони, абсолютно нешкідливі прикмети в темних закапелках свого розуму чи душі знайде, безсумнівно, кожен. Половину королівства й руку гарнюньої принцеси чи принца тому, хто в живі очі відречеться від того, що має хоч один подібний маленький, цілковито взятий від шапки звичай.
На воловій шкурі не записати тих усіх замовлянь, переконань, що якщо ми щось там зробимо, то через це точно щось там станеться. Або не станеться. Плювати через ліве плече, коли ні в чому не винний чорний котяра перебіжить дорогу, носити в гаманці луску новорічного коропа, щоби зростала фінансова спроможність, чи в жодному разі не проходити під драбиною ─ це дійсно досить зачовгані ритуали.
Можливо, варто розширити репертуар цих дещо дивних, як на хлопський розум, учинків. Отже, не варто розкривати парасолю в домі, адже це принесе невдачу, так само не можна класти капелюх на ліжко. Із цим останнім уже трохи менше проблем, адже хто в наші часи носить щодня капелюх? На жаль, можна перерахувати на пальцях однієї руки.
Крім цього, не можна обстригати волосся перед важливими іспитами, адже «обрізатися» і «завалити» змуроване на одному й тому ж. Звісно, з усіх сил потрібно бути обережним до подарунків. Як вогню треба боятися дарувати і так само неохоче приймати набори ножів, навіть якщо вони найдорожчі й найкращі у світі. Після такого подарунка сварка і неприязнь із дарувальником залишаться до кінця життя. Як амінь в отченаші.
Щоб уникнути сварки й непорозуміння з іншою особою, варто пам’ятати, щоб за жодні скарби світу ніколи не вітатися з нею через поріг. Не можна також ставити сумочку на підлогу, бо тоді від нас втечуть гроші, й навіть та риб’яча луска не допоможе.
Неодружені дівчата повинні пам’ятати, що якщо вони хочуть щасливо вийти заміж, то місця на розі столу вони повинні уникати як чорт свяченої води. Червоні стрічки, вузенькі браслетики з червоної нитки, які ми так охоче носимо на зап’ястях, – це ніщо інше як захист від лихого погляду недоброї людини.
Звісно, можна було б ще довго перераховувати, але я постукаю по немальованому дереву ─ превентивно, про всяк випадок, щоб негативна енергія і злі сили оминали авторку тексту і всіх, хто його прочитає.
Кланятися в пояс (kłaniać się w pas), тобто низько, з повагою.
Говорити щось у живі очі (mówić coś w żywe oczy), тобто безсоромно, відкрито.
Щось від шапки (coś od czapy) – щось вигадане, неправдиве, нереальне.
На воловій шкурі (na wołowej skórze) не записати того, чого дуже багато.
На хлопський розум (na chłopski rozum) – зберігати розум, спокій і логічне мислення.
Змуроване на одному й тому ж (na tymże murowane) – зроблене з одного й того ж, на одній основі.
Як вогню чи як чорт свяченої води (jak ognia lub jak diabeł święconej wody) ми уникаємо всього, чого боїмося і не хочемо зазнати.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
