Така собі одна, чи, може, дві невеликі залежності, дрібні звички, які стали буденною рутиною, можуть бути чимось дуже приємним. Можна навіть сказати, що й дуже бажаним для пересічного Ковальського. Проте вони мали би відповідати одній умові: це мають бути корисні залежності, які підтримували би психічне та фізичне здоров’я.
Це щоденні рутинні процедури, як-от чищення зубів. Або залежність від книг – така чужа й далека багатьом жителям цієї юдолі сліз. Статистика читання різко злетіла б угору і вже на одного громадянина якоїсь країни припадало би не половина однієї прочитаної книги за рік, а кілька чи, може, кільканадцять. Ось така мрія відрубаної голови.
Або залежність від розважливого використання води, запаси якої драматичним чином скорочуються в атомному темпі. І для того, щоб помити чашку з-під кави, вже не відкручували би крани повністю, а всім кранам, що капають, поміняли би прокладки. Ось таке витання у хмарах наївної людини.
Звичка виконувати щоденні фізичні вправи, не дуже вишукані й не дуже складні, але які робляться із задоволенням і систематично, мабуть, кожному живому організмові принесли би лише користь. Та замість цього, докладаючи немало енергії, ми присвячуємо себе абсолютно іншим заняттям, від яких нас волами не відтягнути.
Із величезним завзяттям і регулярністю, притаманною кожній залежності, багато хто з нас перекушує різними ласощами, відпочиваючи в ліжку. Хоч пізніше крихти колють нас там і сям і ми крутимо носом від цих незручностей, уже наступної ночі знову залазимо під ковдру з полумиском пісочного печива, горішками або чіпсами, щоб, хрумаючи смаколики, дивитися улюблений серіал.
На залежності від куріння краще не будемо зациклюватися, бо це все одно що волання в пустелі, а пускати з димом тяжко зароблені гроші – одна з найпоширеніших звичок. День без чогось солодкого, і ми тут не маємо на увазі тост із полуничним джемом, – це для переважної більшості людства втрачений день.
Батончики, шоколадки, драже та цукерочки лежать у багатьох шухлядах майже кожного офісного столу. Наша рука якось самостійно, майже несвідомо, лізе туди, щоб витягнути якийсь смаколик та запхати нам до ротового отвору. Наші смакові рецептори шаленіють від захоплення, ендорфіни роблять свою справу. Ми на сьомому небі.
Гірше, коли рівень гормону щастя падає, і бере голос наш підступний розум, висуваючи чергові звинувачення в тому, що ми не дбаємо про власне здоров’я, напихаючись солодощами. Щоб його втихомирити, ми тягнемося до шоколаду, рівень ендорфінів підвищується, щоб уже за хвильку… І далі по колу.
Однак, мабуть, найгірша залежність або принаймні така, яка ловиться на ящик, – це звичка постійно брехати. Хоч я дійсно хочу будь-якою ціною триматися подалі від політики, та все ж мені здається, що багато представників цієї професії перебувають у згубних пазурах згаданої хвильку тому залежності.
Воднораз я вважаю, що вони не сприймають цю звичку як щось погане, з чим потрібно боротися. На жаль.
Пересічний Ковальський (przeciętny Kowalski) – звичайний поляк. Ковальський – найпоширеніше польське прізвище.
Юдоль сліз (padół łez) – біблійний фразеологізм, який означає земне життя, повне болю і страждань.
Мрії відрубаної голови (marzenia ściętej głowy), тобто нереальні, які неможливо здійснити.
Щось відбувається в атомному темпі (coś się dzieje w atomowym tempie) – дуже швидко, динамічно.
Витання у хмарах (bujanie w obłokach), тобто мріяти про щось, що важко реалізувати, втратити зв’язок із дійсністю.
Не можна волами відтягнути (nie można wołami odciągnąć) когось від чогось – відірвати когось від певного процесу дуже важко, навіть неможливо.
Бути на сьомому небі (bycie w siódmym niebie) означає найвищий рівень щастя і задоволення.
Ловитися на ящик (łapać się na pudło) – займати одне з трьох перших місць у якихось змаганнях. А отой ящик – це п’єдестал.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
