Коли харцер із Володимира Юзеф-Тадеуш Яхімек потрапив у застінки НКВД, йому було лише 17 років. Він пройшов через в’язницю і Воркутлаг, а потім записався в Армію Андерса.

Юзефа-Тадеуша Яхімека арештували 13 травня 1940 р. З анкети арештованого дізнаємося, що він народився 20 лютого 1923 р. у селі Черчичі (нині Зимнівська громада Володимирського району). На момент арешту проживав у Володимирі на вулиці Уланській, 4, навчався в дев’ятому класі місцевої середньої школи № 1. До складу сім’ї входили батько Францішек (45 років), мати Марія (40 років) і брат Едмунд (15 років). При обшуку енкаведисти вилучили в нього польський прапор із гербом, книгу історії Польщі та ватник – ось і все.

У протоколі першого допиту зафіксована дата 6 травня 1940 р., тобто вона не відповідає даті арешту. На цьому допиті Яхімек розповів, що був членом скаутської організації. У гімназії, за його словами, були дві дружини, в які входили старші учні, а в інших школах були дружини так званих зухів – для молодших. Загалом у гуфець у Володимирі, за словами Яхімека, входило десь 350–400 хлопців, були ще скаутські дружини для дівчат. Можемо припустити, що совєтські слідчі під словом «скаути» розуміли харцерів.

Також допитуваний сказав, що скаутська організація існувала до кінця німецько-польської війни, а потім розпалася. Слідчий звинуватив Яхімека в тому, що він залишається «одним з активних членів нелегальної скаутської організації», що підслідний кілька разів заперечив. На цьому допит завершили.

Наступний провели 16 травня. Першим питанням було, чи Яхімек визнає себе винним у тому, що він є учасником контрреволюційної повстанської організації у Володимирі. Арештований відповів на нього ствердно. Ця організація, як записали у протоколі, називалася «Компанія харцерського чину», керував нею учень десятого класу Збігнев Сераковський, а сам Яхімек нібито належав до п’ятірки, яка підпорядковувалася Антонію Добровольському. Усі вони до німецько-польської війни були активними членами скаутського руху. «Ми майже кожен день перебували разом у школі, часто збиралися. Сераковський давав завдання керівникам п’ятірок і розповідав про стан в організації», – записано в протоколі.

Завданням організації нібито була побудова радіостанцій і налагодження зв’язку з Францією з метою організації збройного повстання проти совєтської влади та відновлення Польщі. Зброї в «контрреволюціонерів» не було. Також Яхімек не знав нічого про зв’язки їхнього осередку з так званими контрреволюційними організаціями в інших містах.

Можемо здогадуватися, що така зміна позиції – від твердого заперечення до повного визнання участі в контрреволюційній організації – була наслідком психологічного тиску та фізичного впливу на арештованого. Головним для енкаведистів було отримати потрібні зізнання, тож вони не гребували побоями.

На допиті 26 травня слідчий повідомив, що органам НКВД стало відомо, що інколи змовники зустрічалися на квартирі Яніни Грабовської у Володимирі на вулиці Стрілецькій, 12. Яхімек підтвердив цей факт, але сказав, що про участь цієї жінки в їхній контрреволюційній організації нічого не знає.

У справі підшитий протокол допиту Яніни Грабовської, датований 21 травня 1940 р. У ньому записано, що Грабовську завербував до контрреволюційної організації Сераковський. Вона нібито брала участь у санітарній секції організації, збирала бинти й медикаменти, потрібні для майбутньої діяльності. Її житло стало явочною квартирою для членів організації. Вона підтвердила, що Юзеф-Тадеуш Яхімек належав до членів контрреволюційної організації та приходив на збори в її квартирі.

Так само прізвище Яхімека назвав ще один обвинувачений у цій справі Станіслав Орловський. Це зафіксовано у протоколі від 10 травня 1940 р.

Протокол допиту Станіслава Орловського

Хоч жодних конкретних доказів слідство не отримало, невдовзі справу Яхімека завершили. 1 серпня йому висунули офіційне звинувачення. В документі записано: «Він, будучи вороже налаштований до політики совєтської влади і совєтського уряду, увійшов до складу повстанської організації «Компанія харцерського чину» як рядовий член, тобто винен у злочинах, передбачених ст. 54–2 і 54–11 Кримінального кодексу УССР».

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.

Згідно з протоколом № 18 від 10 лютого 1941 р., Юзефа-Тадеуша Яхімека помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 13 травня 1940 р. Покарання він відбував у Воркутлазі.

Виписка з протоколу з вироком Юзефу-Тадеушу Яхімеку

Юзефа-Тадеуша Яхімека як польського громадянина амністували 12 серпня 1941 р. на підставі договору Сікорського-Майського. Згідно з посвідченням, виписаним 18 вересня 2-м відділенням управління Воркутстроя, він відбув до міста Бузулук у Чкаловській області, де формувалися частини Армії Андерса.

Посвідчення амністованого зі справи Юзефа-Тадеуша Яхімека

На сайті cmentarzewuzbekistanie.org.pl ми знайшли Юзефа-Тадеуша Яхімека у списку з 337 військових та цивільних, похованих на Польському військовому цвинтарі в селищі Канімех (нині Конімех, відоме також як Кенімех) у Навоїйській області в Узбекистані. Він помер 5 березня 1942 р.  У безжальній спеці в умовах пустелі серед польських військових тоді поширювалася дизентерія. Припускаємо, що саме вона стала причиною смерті героя нашого тексту. На цьому ж цвинтарі похований Ян Булік, про долю якого ми писали в березні 2023 р.

Польський військовий цвинтар у Канімех. Автор фото: w0zny, CC BY-SA 3.0, commons.wikimedia.org

Ім’я Юзефа-Тадеуша Яхімека серед похованих на кладовищі в Канімех. Автор фото: w0zny, CC BY-SA 3.0, commons.wikimedia.org

Заключенням прокуратури Волинської області від 4 квітня 1991 р. Юзефа-Тадеуша Яхімека реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх

На головному фото: Польський військовий цвинтар у Канімех. Автор фото: w0zny, CC BY-SA 3.0, commons.wikimedia.org