«Потрібно зробити поколіннєвий стрибок вниз», – каже Ян Маліцький, директор Центру східноєвропейських студій Варшавського університету. У березні ця установа організувала в Україні два заходи для молоді: цикл лекцій з історії Польщі для студентів у Луцьку та Українсько-польські молодіжні дебати в Микуличині.

16–18 березня у Волинському національному університеті імені Лесі Українки в Луцьку відбувся цикл гостьових лекцій під назвою «Історія та культура Польщі – давня й сучасна», які провели викладачі Центру східноєвропейських студій Варшавського університету. 19–21 березня в Міжнародному центрі зустрічей студентської молоді України та Польщі в Микуличині Івано-Франківської області пройшли Українсько-польські молодіжні дебати за участю польських та українських дипломатів.

Наша розмова з директором Яном Маліцьким відбулася під час його візиту до Луцька і стосувалася програм Центру східноєвропейських студій та співпраці з українськими партнерами.

– 25 років тому Центр східноєвропейських студій Варшавського університету видав перші дипломи дворічних Східних студій. Ким сьогодні є випускники цієї програми?

– У 2025 р. ми відзначали дві дуже важливі для Центру східноєвропейських студій ювілейні дати: 35-річчя центру, який ми формально заснували в 1990 р., хоча він став спадкоємцем різних попередніх ініціатив, та 25-річчя видачі перших дипломів випускникам Східних студій. Заняття на цій освітній програмі розпочалися в 1998 р., а у 2000 р. ми видали перші дипломи.

Варто зазначити, що в 1998 р., коли ми розпочинали цю програму, це був перший за 60 років набір на Східні студії в Польщі. Попередній відбувся 1939 р. до двох інститутів: Східного інституту у Варшаві та Науково-дослідного інституту Східної Європи у Вільнюсі. Відтоді, з огляду на війну та комуністичний режим, не могло бути чесних совєтологічних студій. Тому започаткування Східних студій у 1998 р. справило таке враження в Польщі, що студентські квитки 16 особам, які на них вступили, вручали ректор Варшавського університету, нині покійний професор Влодзімєж Сівінський, та прем’єр-міністр Польщі Єжи Бузек.

Перший випуск Східних студій – це 15 поляків й один литовець. 5–7 березня цього року ми організували з’їзд випускників першого випуску у Вільнюсі. Приїхали 11 з них, що, зважаючи на те, що минуло 25 років і люди мають свої обов’язки, всі визнали великим успіхом.

Із першого набору в нас є випускники, які зробили кар’єру в державному та громадському секторах. Наприклад, Адам Еберхардт, який багато років був заступником директора, а потім директором Центру східних досліджень, ключової аналітичної інституції в Польщі та, мабуть, у всьому регіоні, радником прем’єр-міністрів із питань Молдови, моїм заступником у Центрі східноєвропейських студій. Серед випускників – двоє працівників Міністерства закордонних справ: Марцін Жоховський, який обіймав посаду заступника посла Республіки Польща в Естонії, та Рафал Поборський, який був послом Польщі в Азербайджані.

Третій шлях – це третій сектор: голова фонду «Лідери змін» Агата Вєжбовська-Мязга та директорка Стипендійної програми імені Лейна Кіркланда Уршуля Собєцька. Четвертий шлях – це медіа. Серед перших випускників – Анна Врубель, зараз кореспондентка Польської агенції преси (PAP) у Парижі, а раніше – в Москві. Є ще п’ятий шлях – державна служба. З нами був, наприклад, Лех Войцеховський, який протягом цих 20 років працював у спецслужбах, навіть дійшов до посади заступника голови Агентства внутрішньої безпеки.

Шостий шлях – це наш литовський слухач Леонардас Вілкас, відомий перекладач польської літератури литовською мовою. Сьомий – це викладачі та наука. Це вже згаданий Адам Еберхардт, нині викладач Центру східноєвропейських студій, та Ярослав Дерліцький, який зараз перебуває на наукових дослідженнях у Палестині, у зв’язку з чим не зміг приєднатися до нас.

Ще одним випускником, який прибув на з’їзд, був Марек Багінський. Він був єдиним слухачем першого набору, хто вивчав право, адже кожен навчався ще на якійсь спеціальності. Він казав, що право потрібно було закінчити, а для навчання були Східні студії.

Під час з’їзду з кожним випускником я провів короткі бесіди за однаковим опитувальником, які показали, наскільки вони скористалися Східними студіями.

– Сьогодні на Східних студіях навчаються студенти з країн колишнього Радянського Союзу, тобто зі Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії, а також із балканських держав, які не входять до Європейського Союзу.

– Так. Із 2002 р. у нас діє програма, в рамках якої ми пропонуємо 25 стипендій для кандидатів зі Сходу, тоді як громадян Польщі ми приймаємо на навчання відповідно до польського законодавства.

– До 10 квітня триває набір у рамках програми «25 Східних стипендій». Після подачі заявок відбудеться співбесіда. Якими знаннями повинен володіти вступник на Східні студії?

– Співбесіда має показати рівень знань кандидата про регіон. Не потрібно мати глибоких знань про Польщу, наприклад, бо якщо хтось отримає цю стипендію і приїде до Польщі, то все одно почне їх набувати. Крім того, комісія перевіряє рівень володіння англійською та польською мовами, якими проходять лекції на Східних студіях.

На початку першого курсу студенти обирають спеціалізацію, за якою в них буде найбільше занять. У нас їх п’ять: «Східна Європа», «Центральна Європа», «Росія», «Балкани» та «Кавказ – Центральна Азія». На кожній із них ми пропонуємо вивчення однієї з мов цієї спеціалізації. Наприклад, студенти кавказької спеціалізації можуть обрати грузинську мову. Для спеціалізації «Східна Європа» – це українська або одна з балтійських мов. Для «Центральної Європи» найчастіше пропонуємо чеську.

– Як змінилися набори на Східні студії протягом останніх років, коли багато чого відбулося: пандемія, протести в Білорусі у 2020 р., повномасштабна російська агресія проти України з 2022 р.?

– Якщо йдеться про кількість стипендистів з України, то через війну на навчання не приїжджає половина тих, хто міг би бути зарахований.

Білоруси часто бояться приїжджати, бо режим усіх придушив. До того ж мій підпис у цьому плані їх компрометує, як і диплом, виданий Центром східноєвропейських студій.

Із Росії в нас немає стипендистів уже близько 15 років, тобто з того моменту, коли російський уряд відмовився від участі в стипендійних програмах, фінансування яких відбувається в рамках системи OECD (Організація економічного співробітництва та розвитку).

– Освітня та стипендійна пропозиція Центру східноєвропейських студій – це не лише Східні студії, адже вона складається з понад десятка програм для молодих і досвідчених дослідників.

– Так, у нас є безліч програм, у рамках яких науковці мають можливість пройти стажування. З 2006 р. вручається Нагорода імені Лева Сапіги для білорусів, які беруть участь у демократизації Білорусі. З 2014 р. – Нагорода імені Івана Виговського для українських дослідників. Її головний лауреат проводить 12 місяців у Польщі, по два місяці в різних університетах. Окрім цього, є 10 стажувань по чотири місяці, також кожне по два місяці в одному ЗВО. Цей проєкт дуже популярний і сприяє налагодженню наукових контактів. Є ще Нагорода імені Титуса Філіповича для дослідників із країн Кавказу.

Уже 34 роки діє Східна літня школа для молодих дослідників. Нині ми маємо понад 700 випускників цієї школи з різних країн. Це професори, декани й навіть посли. У ній свого часу брали участь, наприклад, теперішній посол Чеської Республіки у Варшаві Бржетислав Данчак або Андрій Дещиця – колишній посол України в Польщі. Вже 12 років поспіль відбувається Східна зимова школа для студентів останнього курсу гуманітарних спеціальностей.

– Центр східноєвропейських студій багато років активно співпрацює з українськими закладами вищої освіти. Які спільні проєкти реалізуєте сьогодні?

– З Україною центр має найбільше спільних проєктів. У 2006 р., тобто вже 20 років тому, на пропозицію центру було створено Консорціум українських університетів і Варшавського університету. До нього приєдналися заклади вищої освіти з Чернівців, Івано-Франківська, Тернополя, Острога, Києва, Сум, Харкова, Запоріжжя, Херсона, Дніпра, Донецька тощо.

Із деякими університетами центр має дуже тісну співпрацю. Це, наприклад, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника в Івано-Франківську. Разом із ним ми відновили обсерваторію «Білий Слон» на горі Піп Іван. 18 років поспіль ми також організовуємо Польсько-українські зустрічі в Яремчі. На них збираються науковці, аналітики, політики, дипломати, журналісти.

Якщо вважати зустрічі в Яремчі матір’ю, то торік народилася донька цього проєкту. В Яремчі зустрічаються переважно фахівці професорського віку. З огляду на те, що польсько-українські відносини – це синусоїда й немає мудрих, які її зупинили б, я вирішив, що потрібно зробити поколіннєвий стрибок вниз. І минулого року у співпраці з Польським інститутом у Києві та Карпатським національним університетом імені Василя Стефаника ми започаткували Українсько-польські молодіжні дебати.

Участь у них беруть лауреати Конкурсу імені Єжи Гедройця, молоді кандидати наук та аспіранти закладів вищої освіти, що входять до консорціуму, які пишуть роботи на українсько-польську тематику, а також студенти Центру східноєвропейських студій. Цього року ми збираємося вдруге в Міжнародному центрі зустрічей студентської молоді України та Польщі в Микуличині, який разом будують Варшавський університет та Карпатський національний університет імені Василя Стефаника (дебати пройшли 19–21 березня, наша ж розмова з Яном Маліцьким відбулася кількома днями раніше, 17 березня, – ред.).

У цьогорічних Українсько-польських молодіжних дебатах беруть участь 10 лауреатів Конкурсу імені Єжи Гедройця та аспіранти з різних університетів, зокрема з Івано-Франківська, Тернополя, Херсона, Києва, Острога, Харкова, Луцька, а також п’ятеро студентів Центру східноєвропейських студій. Разом це 30 молодих людей, які матимуть власні дебати.

Це будуть ключові молодіжні дебати, які відбуватимуться щороку 20 березня. Цьогоріч їх тема – «Якими будуть польсько-українські відносини 20 березня 2027 р.». Торік 20 березня молодь прогнозувала відносини у 2026 р.

Окрім цього, в рамках дебатів заплановано зустрічі з колишніми послами. Цього року це двоє колишніх послів Польщі в Україні Яцек Ключковський і Марек Зюлковський та двоє колишніх послів України в Польщі Олександр Моцик і Маркіян Мальський, а також тимчасовий повірений у справах Республіки Польща в Україні Пьотр Лукасевич. Вони не виголошуватимуть доповідей, а лише відповідатимуть на запитання учасників.

На завершення разом із ректором Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігорем Цепендою ми проведемо зустріч із директором Польського інституту в Києві Ярославом Годуном, тема якої – «Як просувати свою країну за кордоном».

Повертаючись до Луцька, варто зазначити, що Центр східноєвропейських студій, окрім двох постійних конференцій у Яремчі та Микуличині, має третю, яка відбувається в Луцьку. Вона називається «Конференція з вивчення концепції польсько-української співпраці». Торік її присвятили Генрику Юзевському та Василю Мудрому як прикладам людей, які думали про співпрацю, а не про суперечки. Разом із ректором Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолієм Цьосем ми плануємо, що це буде циклічна конференція. Цьогоріч ми презентуватимемо праці Василя Мудрого, які торік видав Український католицький університет у Львові.

Ми зустрічаємося з вами в ці дні (16–18 березня, – ред.), тому що я разом із колегами із Центру східноєвропейських студій перебуваю з триденним візитом із лекціями у ВНУ імені Лесі Українки. Це четвертий цикл лекцій, які Центр східноєвропейських студій проводить у різних українських ЗВО. Назва для всіх однакова – «Історія та культура Польщі – давня й сучасна». Кожен із лекторів Центру східноєвропейських студій може вписати в неї свою конкретну тему.

До Луцька зі мною приїхали мої заступники Губерт Лашкевич та Іренеуш Май. Я мав вступну лекцію про «Солідарність». Професор Губерт Лашкевич – лекції про давню Річ Посполиту, польсько-литовські унії, поділи Польщі, а також про відносини Речі Посполитої з козаками та козаків із Річчю Посполитою. Професор Іренеуш Май – про історію Польщі в 1918–1945 рр. Цю схему проведення лекцій ми застосовуємо з минулого року. Такий цикл уже відбувся в Чернівцях, Івано-Франківську та Острозі. Сподіваюся, що вдасться провести його ще в інших українських університетах.

Розмовляла Наталя Денисюк

На фото: Ян Маліцький проводить лекцію, яка розпочала триденні виклади професорів Центру східноєвропейських студій у Волинському національному університеті імені Лесі Українки в Луцьку. Авторка світлин: Наталя Денисюк