20 липня 80-річний ювілей святкує Анна Соболєва з Костополя – членкиня місцевого Товариства польської культури та парафіянка костелу Пресвятого Серця Ісуса Христа. Редакція «Волинського монітора» й Товариство польської культури в Костополі вітають пані Анну з ювілеєм!
Тато пані Анни, Адам Больбін, був родом із села Хоровиця (нині Шепетівський район Хмельницької області). Він – наймолодший із восьми дітей Марії Заремби та Юлія Больбіна.
«Мій дідусь – із Литви. За національністю і він, і бабуся були поляками. Вони рано померли. Тоді тату було всього три-чотири роки, тож він виховувався в патронаті. Він був дуже здібним. У Другу світову війну був у партизанах, а згодом служив у 1-й польській піхотній дивізії імені Тадеуша Костюшка», – розповідала нам Анна Соболєва, коли ми записували її родинні історії.
Її мама Хелена Лавренюк – також із Хмельниччини, з села Білотин. Вона – донька польки Казимири Юліанівни Чисньовської та українця Григорія Трохимовича Лавренюка.
«Дідусь і бабуся були ремісниками. Пам’ятаю, що бабця гарно шила. Моя мама розповідала про Голодомор 1932–1933 рр. Щоб вижити, вони з Білотина ходили до Польщі, в Острог, міняти одяг та інші речі на їжу. Це десь 15 км в одну сторону пішки», – розповідала Анна Соболєва.
На початку 30-х рр. її діда відправили на розбудову шахт на Донбасі, а в 1937 р. його арештували як «врага народу» та ув’язнили в Шепетівській тюрмі. Загалом за ґратами його протримали три роки, а в 1941 р. призвали в радянську армію піхотинцем. У 1942 р. він потрапив у німецький полон, а далі – на роботу в Німеччину. Після Другої світової повернувся до сім’ї в Білотин.
Батьки нашої співрозмовниці – Адам Больбін і Хелена Лавренюк – познайомилися в Білотині. Одружилися в жовтні 1945 р. у Кам’янці-Подільському.
«Оскільки тато знав польську мову, його як військового, як офіцера направили на роботу в Польщу. На момент одруження з мамою він уже працював у військкоматі в Кошаліні», – зазначала наша співрозмовниця.
У Польщі сім’я проживала до 1950 р. Там у Больбіних народилося двоє старших дітей. Наша співрозмовниця Анна – в 1946 р. у місті Кошалін, її брат Анатолій – у 1947 р. у Старгарді. У 1950 р. Адам Больбін демобілізувався.
Спершу родина повернулася на Хмельниччину, далі переїхала в Острог, де мама пані Анни працювала вчителькою в школі, а тато – бухгалтером на млині. В 1951 р. батьки вирішили переїхати в Костопіль.
«Пам’ятаю, як ми ходили в костел в Острозі. А в Костополі на той час костелу не було. На початку 90-х наші місцеві католики організувалися. Спершу вони збиралися на молитви в домі Лабенських. Моя мама, як дізналася, що до них приїжджає ксьондз, відразу почала ходити на ті меси. Згодом за підтримки ксьондза Владислава Чайки вдалося придбати квартиру в центрі Костополя, де проводили богослужіння. У віці понад 70 років тато з мамою нарешті вінчалися – на тій квартирі в Костополі», – згадувала Анна Соболєва.
Пані Анна закінчила медучилище в Костополі. Працювала медичною сестрою та викладала в місцевому медучилищі (зараз фаховий медичний коледж). У 1968 р. вийшла заміж за Миколу Соболєва, який працював майстром на склозаводі. У шлюбі з ним народила двох дітей.
У їхній родині відзначають і православні, і католицькі свята. «Мені дуже подобається в нашому костелі Пресвятого Серця Ісуса Христа. У нас чудовий ксьондз Анджей Парусінський. Він дуже доброзичливий, гуртує всіх біля себе. Зараз через стан здоров’я не можу часто ходити до храму, але завжди молюся вдома, промовляю, зокрема, ті молитви, які ми вчили ще дітьми», – зазначала пані Анна.
***
Редакція «Волинського монітора» і Товариство польської культури в Костополі вітають Анну Соболєву з 80-річчям та бажають Божого благословення на всі починання! Щастя і здоров’я на многії літа!
ВМ