«Вона дуже віддана людям», – кажуть про Емілію Воляницьку кременецькі поляки. Все життя працювала вчителькою, завжди була і сьогодні є активною парафіянкою костелу Святого Станіслава у Кременці, у минулому очолювала Товариство відродження польської культури імені Юліуша Словацького, нині належить до Комітету сеньйорів цієї організації. Та все ж найважливішою для неї завжди була сім’я. До уваги наших читачів – родинна історія Емілії Воляницької.

Попри масштабну війну, Товариство відродження польської культури імені Юліуша Словацького у Кременці продовжує свою діяльність. Зараз воно займається передусім пошуком і розподіленням гуманітарної допомоги з Польщі, але не забуває теж про свята. Зокрема, 5 і 6 червня у Кременці відзначали День дитини.

Родину Антона Камінського в 30-х рр. депортували до Казахстану, а після повернення в Україну переселили до Криму. Згодом батьки таки повернулися на рідну Хмельниччину. Доля закинула героя цього тексту до Кременця, де він прислужував отцю Маркіяну Трофим’яку, згодом єпископу, ординарію Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні в 1998–2012 рр.

Мирослава Бутинська із Кременця – членкиня місцевого Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького та одна зі співзасновників Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської. Із початку 90-х рр. проводить екскурсії для польських туристів, спочатку Луцьком і навколишніми селами, а згодом Кременцем.

Про ситуацію у Кременці та діяльність місцевого Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького в умовах війни розповів голова організації Мар’ян Каня.

Школа, що діє при Товаристві відродження польської культури імені Юліуша Словацького у Кременці, урочисто розпочала новий навчальний рік. Учні вже встигли взяти участь у Національному читанні та спланувати осінні заходи разом з учителями польської мови.

Товариство відродження польської культури імені Юліуша Словацького в Кременці вирішило цього року провести декламаторський конкурс, присвячений поезії свого патрона, щоби відзначити 30-ту річницю діяльності організації.

Травень – це особливий місяць в історії Польщі. У перші його дні поляки відзначають Свято праці, День польського прапора, День поляків і Полонії за кордоном та Свято Конституції 3 травня. Цьогоріч заходи через пандемію мали скромніший характер, але були не менш урочисті.

Ще вчора він був серед нас. Об’єднував нашу спільноту, з притаманною йому розважливістю та спокоєм генерував творчі та практичні ідеї. Звали його Іван Морозюк.

Уранці, 5 грудня, я почула на радіо, що сьогодні – День волонтера. «Ну, так, звичайно, – подумала я, – адже завтра – День Святого Миколая, а він же справжній волонтер, на якого всі дуже чекають».